Четвер, 17 листопада 2016 15:05

Згадую…

Олександр Сопронюк
Згадую…

Іде cвята, третя, річниця Революції Гідності. Назагал пережив не одну й не дві революції, починаючи від 24 серпня 91-го, стояв на горі ЦК КПУ, на тодішній вулиці Орджонікідзе, 11, сьогодні Банкова, там сьогодні Президентська адміністрація, знімав з побратимами зі щогли червоно-синє комуністичне, минуле. Вже багатьох із нас нема. І того ж таки Володимира Івановича Шапошника, підполковника міліції, тоді депутата міськради (поїхали на полювання, цілились у вовка, а вбили його), Вадима Бойка (з ним учився на факультеті журналістики Шевченкового університету – невдовзі Вадима, вже народного депутата, спалили живцем у власному помешканні), який приїхав з Хрещатика, 26… На останньому Майдані майже щодня був. Жодні ради, чільні структури, керівні органи – туди не пішов. Наївся: заухвалюють-замажуть, забалакають-забрешуть-забудуть.

Дякувати Богу, лишився живий – хоча було всього. В диму-сажі, в кров’яці валив хідникову бруківку на Хрещатику та Інститутській. Дві ночі, ще при початках, віддав на Михайлівській площі. Дві – з васильківським товаришем-другом, Василем, їздили на «міністерку», шукали за трупами. Дві – тримав бочковий «ковчег» на самому Майдані. Сусіда, хлопець 25-ти років, що грів коло вогню руки, був з Вінниччини, закінчив київський політех. Приїжджаю, розказує, в Гайсин, далі – на село, вже нікого там нема, самі могили… Пішов на став, упав на берег, лежу й плачу… Дядь Саш, що це таке?, стидно трохи, ці сльози…

– Це нормально, природньо, одказую йому. – Серце, воно ж на те й серце, аби БОЛІТИ і щемом заходитись, а не тільки, щоб корвалол з корвалментом пити… Бо нащо ж його тоді жити, якщо все черство й морозом? Ми ж таки люди… Відчуття своєї землі, Батьківщини… Божий дар, що поселився в серці… Україна – це як молода наречена, що любить хлопця за його руки, голос, волосся, очі, нарешті, за його українське серце, а не за крам, скриню, і все, що до неї. Те все вони набудуть, потім, – міркуємо далі вдвох…

– Ти ж не за африканською Сахарою плачеш? – звертаю я до нього. Отож-то…

…Те відчуття власного вибору. Ти вийшов. Захотів бути. Став. Ти є.

Ти пішов з Майдану – i те щастя зникло. Те народне верховне СВІТЛО. Лишилася висока ностальгія. Ностальгія – за тим, справжнім. Без жодних ницих цинічних розкладів. Без їхнього, жидівського, борщу. Хоча СВІТЛО те використали, пройшлися по ньому… Хочуть затулити...

Loading...

Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Олег Баган: «Союз Тримор’я – цивілізаційна антитеза до Росії»

«Війна цивілізацій», «цивілізаційні розколи» – чуємо раз у раз в розмовах політологів. Що вкладають у...

07-08-2017 Інтерв'ю

Стефан Романів: У перспективі хотілося б домовитися про безвізовий режим з Австралією

Днями в австралійському Мельбурні закінчився ювілейний 15-й з'їзд («Здвиг») українських організацій Австралії, присвячений 70-літтю поселення...

16-07-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн