Боротьба за ідентичність - це закономірний процес для кожної постколоніальної держави. І її успіх залежить від рівня національного освідомлення звільненої нації та наявності зрілого державного проводу. Цей процес є достатньо тривалим, з успіхами і реваншами - тимчасовими, або ж незворотніми.
Сьогоднішні заяви президента України та спікера Верховної Ради про доцільність перегляду мовного законодавства є свідченням такого реваншу. Вони виховані в лоні совкової культури, для якої все російське є високовартісним, а українське - хуторянсько-хохляцьким і таким, що добре надається для насмішок.
Цінність мови, традиції, культури, вишиванки всотується із молоком матері, а не набувається у процесі управління місцевими аборигенами - бо ж якось невдобно керувати ними, не знаючи їхньої мови і не вбираючи на великі свята вишиванки...
Українцем треба вродитися, аби відчувати його болі, потреби і гін до безсмертя його нації.