На територію Херсонської області, як і решти інших областей Півдня України, совєтська влада масово переселяла жителів західний областей. Не в останню чергу це робилося для розпорошення бази українського визвольного руху, який комуністи не могли остаточно побороти й через 5 років після завершення німецько-радянської війни.

Четвер, 17 січня 2019 11:58

Історія фотографії

Ще один наш. Грицько Сидельник. Зі Старощербинівської станиці. Кубань. Повстанець. Перший з лівого краю такий високий стоїть. В 1921 році зі своїми козаками – 12 вершників – зарубав 250 чекістів – увесь червоний каральний загін.

22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в єдину державу, що увійшов в історію як День Соборності України.

На початку весни 1957 року співробітники УКГБ Кримської області зауважували, що останнім часом для півострова все більшого значення набувала необхідність «посилення чекістської роботи» по лінії українських націоналістів.

Середа, 02 січня 2019 15:07

Ніщо людське йому не чуже...

Приватне життя Степана Бандери у 1940–1950 роках

Роман Новосад – товариш Василя Вишиваного, агент КГБ

Понеділок, 17 грудня 2018 14:11

Шлях до визнання

30 років тому, відзначаючи Тисячоліття хрещення Русі, українська молодь зустрілася з Вселенським Патріархом

Оригінальні спогади, написані 15 березня 1993 року. Зберігаються в архіві Павла Хобота (м. Дніпро).

4 грудня 1946 року відділом по боротьбі з бандитизмом УМВД по Херсонській області за категорією «націоналіст» було заведено справу-формуляр на Дмитра Калиниченка. Останній народився у 1891 році у селищі Глодоси (нині Новоукраїнський район Кіровоградської області). Під час Української революції був делегатом І та ІІ військового з’їздів та Української центральної ради. На той час, коли було заведено справу-формуляр, Калиниченко проживав у Херсоні й працював ковалем у майстернях залізничної станції «Херсон».

Одне з найпомітніших місць в українському визвольному русі ХХ століття займає постать генерал-хорунжого Української Повстанської Армії Романа Шухевича – «Тараса Чупринки», який протягом 1940 рр. очолював боротьбу проти двох найбільших тоталітарних режимів – нацистського та радянського. Для Шухевича справою всього життя було військове мистецтво та вишкіл повстанців. Стати блискучим командиром йому допомогли активна діяльність у Пласті, заняття спортом, служба у польській армії, участь як поручника у формуванні Карпатської Січі, як сотника в Дружинах Українських Націоналістів, як підполковника і потім генерала в УПА.

Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Стефан Романів: Терор, який був у 1932 році, і терор, що сьогодні на окупованих територіях, мають одну мету – винищення

Минулого тижня у Києві відбувся XI Світовий Конгрес Українців – ініціативи, що координує роботу 20-мільйонної...

10-12-2018 Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн