Понеділок, 18 лютого 2019 19:28

Постаті вольового націоналізму

До 90-ї річниці постання ОУН

«Остаточна перемога в нашій боротьбі буде за нами. Ніколи не вдасться ворогові зреалізувати його злочинні, бандитські плани щодо України. Цьому запорукою є наша сьогоднішня боротьба. Ми віримо в здорові сили України, у величезні спроможності українських народних мас, в їхній здоровий національний інстинкт, віримо в невмирущу волю українського народу до самостійного національно-державного життя. Ця воля не дала нам загинути впродовж довгих сторіч неволі. Ця воля вивела нас в минулому сторіччі на шлях нашого національного відродження...»

[Петро Федун – «Полтава»]. «Україна погибає! Хто винуватий в цьому?», лютий 1948 р.

Совєтські органи державної безпеки роками відшліфовували майстерність боротьби з українським визвольним рухом. Як видно із офіційних (донедавна секретних) листів, інструкцій та інших внутрішніх документів спецслужб, багато в чому цей успіх залежав від якості поставленої агентурної роботи. Визнавали це і самі «чекісти». Тож, відповідно, як тільки на територію Південної України почали прибувати переселенці із Західноукраїнських областей, одразу ж місця їх компактного проживання були обставлені агентурою. Така ситуація обумовлювалася тим, що співробітники МГБ були впевнені, що серед переселенців багато членів ОУН та бійців УПА, а також членів їх родин та близьких знайомих.

11 квітня 1957 року за підписом заступника голови КГБ УССР полковника Головченка на адресу керівників УКГБ західноукраїнських областей було направлено вказівки щодо надання допомоги КГБістам Кримської області. Обґрунтовувалося це тим, що станом на 1957 рік до Криму разом із переселенцями прибуло багато колишніх учасників підпілля ОУН та бійців УПА. У скорому часі очікувався виїзд ще 3 тисяч сімей. Відповідно, для допомоги кримчанам необхідно було разом із переселенцями із Західної України відправляти по одному-двох агентів від кожної області для оперативного використання у розробці «націоналістичних елементів».

4-5 лютого 1919 року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) повторили подвиг Героїв Крут.

На територію Херсонської області, як і решти інших областей Півдня України, совєтська влада масово переселяла жителів західний областей. Не в останню чергу це робилося для розпорошення бази українського визвольного руху, який комуністи не могли остаточно побороти й через 5 років після завершення німецько-радянської війни.

Четвер, 17 січня 2019 11:58

Історія фотографії

Ще один наш. Грицько Сидельник. Зі Старощербинівської станиці. Кубань. Повстанець. Перший з лівого краю такий високий стоїть. В 1921 році зі своїми козаками – 12 вершників – зарубав 250 чекістів – увесь червоний каральний загін.

22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в єдину державу, що увійшов в історію як День Соборності України.

На початку весни 1957 року співробітники УКГБ Кримської області зауважували, що останнім часом для півострова все більшого значення набувала необхідність «посилення чекістської роботи» по лінії українських націоналістів.

Середа, 02 січня 2019 15:07

Ніщо людське йому не чуже...

Приватне життя Степана Бандери у 1940–1950 роках

Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Стефан Романів: Терор, який був у 1932 році, і терор, що сьогодні на окупованих територіях, мають одну мету – винищення

Минулого тижня у Києві відбувся XI Світовий Конгрес Українців – ініціативи, що координує роботу 20-мільйонної...

10-12-2018 Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн