Сто років тому, 7 листопада (20 листопада за новим стилем) 1917 року, Центральна Рада Третім Універсалом проголосила утворення української держави – Української Народної Республіки у федеративному союзі з Росією.

Антон Чуприна народився у селі Сергіївка Червоноармійського району Сталінської області (теперішнього Покровського району Донецької області). У 1940 році, після закінчення навчання в інституті, отримавши фах вчителя, був направлений працювати до села Глинки Рівненського району Рівненської області. Тут працював до початку німецько-радянської війни. Під час окупації проживав тут же, 1943 року приєднався до націоналістичного підпілля. За даними співробітників МДБ, спершу був призначений станичним села, а потім підрайонним та районним референтом з пропаганди. Користувався псевдо «Сковорода».

Понеділок, 13 листопада 2017 15:03

Читання недозволеного – турбота КГБ

Сучасним молодим дослідникам-історикам важко уявити, що таке обмежений доступ до джерел. Зусиллями небайдужих науковців та громадських діячів розсекречуються документи радянських спецслужб. А що вже говорити про друковані видання, які доступні у вільному продажу чи то у електронному вигляді розміщені у мережі Інтернет. Зовсім інша ситуація була у СССР. Загальнодоступними були книги «правильних» авторів, а дорадянські чи діаспорні видання, або ж документи у архівах проходили жорстку фільтрацію й відбір перед тим, як потрапити до дослідника.

Понеділок, 06 листопада 2017 16:35

На Кіровоградщині теж були бандерівці

Революційна ОУН діяла не лише на Галичині та Волині, як нам нав’язували та подеколи й продовжують нав’язувати наші вороги, щоб розколоти та протиставити наш народ, а й на Великій Україні, зокрема й на теренах Кіровоградської області. Ці землі входили до підпорядкування «УПА-Південь», що поділялась на три воєнні округи: ВО „Вінниця”, ВО „Умань” та ВО „Холодний Яр”. Тоді чи не найпотужніший осередок ОУН та УПА на Кіровоградщині був у с. Межирічці Голованівського району (тепер Кіровоградської області), а пізніше під тиском німецьких репресій він перебазувався в інший (тоді Підвисіцький) район Кіровоградської області у с. Лебединку.

(літо 1990 року)

У зошиті №9 за 1980 рік часопису «Визвольний шлях», у розділі «Матеріали й документи з поневоленої України», було опубліковано п’єсу «Павло Полуботко» авторства Кіндрата Сторчака. У передмові було зазначено й дату написання твору – 6 вересня 1973 року. Цей твір, які і багато інших, потрапив за межі УССР зусиллями дисидентів. Та за п’ять років до друку п’єси й через два роки після її появи у рукописі, КГБ УССР цікавив інший твір Сторчака – «Портрети живих та силуети мертвих». Шкідливості та небезпечності цього твору навіть було присвячений окремий лист на ім’я керівника компартії Щербицького з поміткою «Особисто».

Четвер, 02 листопада 2017 16:02

Згадаємо героїв УПА

Важливою сторінкою в історії Української Повстанської Армії 70 років тому були рейди сотень УПА у Західну Європу. Влітку 1947 року першою вирушила в рейд з Перемищини сотня «Громенка». Пізніше за нею слідували сотні «Бурлаки», «Бродича», «Крилача», «Ластівки». З важкими боями вони пробивалися з Польщі через Чехословаччину у Західну Німеччину. Навіть об’єднані військові сили трьох держав: СССР, Польщі і Чехословаччини в 1947 р. не змогли перешкодити рейдам УПА на Захід. Сотня Громенка в половині вересня 1947 р. перейшла чесько-німецький кордон і ступила на землю Баварії в м. Пассав. Перед американцями стояв при зброї бойовий підрозділ героїчної Української Повстанської Армії. Здавши зброю, вояки УПА відпочивали в американських військових казармах. Згодом їх відвідали представники української еміграції і допомагали у виїздах в різні країни світу. Упродовж 1947-48 рр. у Західну Німеччину із Закерзоння прибуло біля 400 воїнів УПА. Вони пробивалися сотнями, невеликими групами або й поодинці. З приходом на Захід українські вояки УПА сповістили світ, що український народ продовжує збройну боротьбу за відновлення незалежної Української Держави.

П'ятниця, 27 жовтня 2017 17:06

Славний лицар України

Петро Дужий належить до визначних діячів національно-визвольної боротьби України. Понад шістдесят років у минулому столітті, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, ані сил, він був у перших лавах незламних борців за утвердження, розбудову і захист Української держави.

Наприкінці 1980-х років, внаслідок явного послаблення радянського режиму, країни колишнього соціалістичного табору намагалися взяти «територіальний реванш». Про деякі намагання угорських громадських активістів та представників владних кіл організувати приєднання Закарпатської області до Угорщини мова йшла у попередньому матеріалі. Сьогодні ж пропонуємо ознайомитися із діяльність румунської сторони в цьому напрямку.

Останнім часом, а особливо після підписання Закону України «Про освіту», українській стороні доводиться вислуховувати багато критики від деяких західних сусідів щодо утисків національних меншин тощо. Разом із тим, як засвідчують документи із архівів КГБ останніх років (місяців) існування СССР, всі ці події мають за собою досить цікаве підґрунтя. На прикладі Угорщини й пропонуємо ознайомитися з їх змістом.

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн