Олексій Черкун, уродженець і житель с. Казанка Миколаївської області. Член ОУН з 1941 року. Заарештований і засуджений у 1944 році. Покарання відбував у Воркуті, на шахтах №5-7. Учасник повстання у таборі. Після відбуття терміну працював у Воркуті. 1969 року переїхав до Кривого Рогу, працював на шахті «Саксагань». Спогади Черкуна записані 21 січня 1993 року Дмитром Куделею та Павлом Хоботом. Зберігаються в приватному архіві Павла Хобота.

Станом на 19 серпня 1917 р. Катеринославська «Просвіта» у Олександрівському повіті мала філії у наступних населених пунктах (на території сучасної Запорізької області): Гуляйполе, Кінські Роздори та, власне, Олександрівськ. На сьогоднішній день щодо діяльності «Просвіти» у Гуляйполі немає достатньої інформації. Більш-менш збереглися документи місцевих чоловічої та жіночої гімназій, які належали «Гуляйпольскому обществу «Просвєщеніє». Саме із цією організацією багато авторів  пов’язують власне просвітянську діяльність на Гуляйпіллі. На нашу думку, навіть побіжний аналіз документів «Просвєщєнія» (а саме так називалася організація без перекладу на відповідник українською мовою) свідчить про те, що власне до «Просвіти» вона стосунку не мала. Принаймні, така ситуація мала місце до українізації «Просвєщєнія», яку здійснила випускниця курсів українознавства в університеті Святого Володимира в Києві Галина Кузьменко. Фактично, вона очолила «Просвіту» у «махновському» районі. А за даними гуляйпільського дослідника Сергія Звілінського, Нестор Махно також належав до «Просвіти» з кінця 1917 року.

Невпинний процес розсекречення документів совєтських спецслужб сприяє більш ґрунтовному вивченню різноманітних сторінок історії ХХ століття. Не в останню чергу це стосується історії діяльності Організації Українських Націоналістів, зокрема її наддніпрянського («підсовєтського») напрямку. Серед розсекречених матеріалів Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, зокрема у архівних справах оперативного листування іноземного та контррозвідувального відділів ГПУ УССР 1930-х років, зустрічаються такі, що проливають світло на деякі моменти цієї діяльності.

Продовжуючи вивчати документи совєтських органів державної безпеки, відкриваємо все більше матеріалів про діяльність підпілля Організації Українських Націоналістів на теренах Наддніпрянщини у 1950-х роках. Навіть поодинокі осередки й підпільники та їхня діяльність, та й сам факт існування – надто сильно непокоїв совєтське та партійне керівництво України. Відтак, органи держбезпеки продовжували боротьбу з усіма проявами українського націоналістичного руху.

26 вересня 1978 року керівництво КГБ УССР інформувало компартійне керівництво про чергову оперативну гру проти мельниківської ОУН (на той час виступала під назвою ОУН-солідаристів). Повідомлялося, що оунівцям вдалося підставити агентів «Граніна» та «Славіна» з середовища технічної інтелігенції Львова. Така комбінація дозволила КГБ провадити чергову операцію, що мала на меті виявлення прихильників націоналістичного руху на території України.

Вівторок, 29 травня 2018 15:42

Прапор офензиви

Коли Дух одвічної стихії призначав для української нації особливу місію – постати на грані двох світів та творити нове життя, то обдарував її могутніми оберегами – благодатною землею, божественною мовою та могутньою генетикою. Впродовж віків на їхній основі сформувався потужний український міф – вічножива національна ідея, окроплена кров’ю і загартована сталлю. У плині процесу націєтворення утвердились також і такі фундаментальні символи, як Тризуб, синьо-жовтий стяг, національний славень, котрі, під сучасну пору, стали державною символікою та ряд інших – народних, військових, поетичних, зрештою, особистісно-персональних асоціацій із суттю і кодом України.

На хвилі революційних подій розпочався рух за відновлення діяльності товариства «Просвіта», забороненої у 1916 році. 11 березня 1917 року у губернському Катеринославі (тепер – Дніпро) було скликано установчі збори, які мали на меті відновити діяльність місцевої «Просвіти», забороненої у січні 1916 р. На зборах, тоді ж, затверджено новий статут, обрано раду (правління), засновано комісії за напрямками роботи. Крім того, ухвалено відкрити ряд філій товариства у населених пунктах, звідки надійшли відповідні заявки, зокрема у Олександрівську (з 1921 року – Запоріжжя).

Відзначення подій 100-річчя Української Революції дало можливість українцям дізнатися про багатьох історичних осіб, які діяли в той час. На жаль, дуже часто популяризаторів більше цікавлять яскраві події того часу. Таким чином, ми більше знайомимось з анархо-популістами, які фактично й похоронили Українську Революцію, віддаючи перевагу особистому перед державним інтересом. І дуже мало нам розповідають про тих, хто чесно ніс тягар визвольної боротьби, не претендуючи ні на славу, ні на посади. Одним з таких недооцінених діячів нашої визвольної боротьби є Євген Коновалець. Можливо, ювілей його загибелі (23 травня 1938 р.) стане приводом дізнатися більше про людину, яка, по суті, організувала визвольний процес на століття, який і призвів до появи нинішньої держави.

Народ наш надто повільно одужує після страшного досліду на людях з суцільного позбавлення власності і захоплення її під брехливою назвою «загальнонародна» в липких руках зграї пройдисвітів, з перетворенням решти на неімущих безпомічних рабів. Придумав це Карл Маркс. Спочатку дискредитувались аристократичні прошарки в кожній країні, оголошуючи їх нахлібниками, ніби вони не трудилися ратно, захищаючи власний народ, не дбали про економіку, науки і мистецтва. Затим серед внутрішньо розкладених народів марксисти почали натравлювати місцевий плебс (ледарів, п’яниць, дурнів та невдах) на знищення успішних людей. Найшвидше це зробили в Росії, вочевидь, що соціальних низів там більше, ніж у цивілізованих народів. Поза тим, у Першу світову війну населення збідніло та здичавіло зовсім, бо на полях житниці Європи йшли бої між росіянами та німцями, чим комуністи і скористалися. Скоївши незаконний переворот, вони спочатку винищили поміщиків та фабрикантів, злочинно заволодівши їхнім майном.

Совєтські органи державної безпеки, організовуючи та здійснюючи боротьбу з українським націоналістичним рухом, значної уваги надавали використанню агентурного апарату. Багато з успішних акцій проти підпілля ОУН та відділів УПА були результативними саме завдяки інкорпорації агентури до лав борців за незалежність України. Та, як і будь-яка нелегальна структура, агентурна сітка часто подекуди виявлялася неефективною. При чому, низька ефективність агентури повною мірою була «заслугою» працівників органів держбезпеки. Про такі випадки зустрічаємо дані у багатьох документах совєтських спецслужб.

Інтерв'ю

Микола Посівнич: «Українське підпілля заміняло державні структури, не маючи своєї держави»

Чиновники, Служба безпеки України, поліція та навіть пенітенціарна служба впродовж цілого місяця допомагали дослідникам вирвати...

06-03-2018 Інтерв'ю

Націософія Олега Багана

9 лютого відзначив свій 55-річний ювілей відомий дрогобицький науковець і публіцист, керівник Науково-ідеологічного центру ім...

26-02-2018 Інтерв'ю

Коліївщина - перша національна революція у Європі

Коліївщина 1768 року - Велике Повстання козаків-гайдамаків і українського селянства чи перша національна революція у...

12-02-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн