Понеділок, 30 липня 2018 15:08

Символічний знак

Збройний виступ вояків 2-го українського імені гетьмана Павла Полуботка козачого полку 4-5 (17-18) липня 1917 року виявися невдалим. За наказом командувача військами Київського військового округа полковника К. Оберучева полуботківців мали роззброїти і відправити з Києва на фронт. Для цього 7 (20) липня до їхнього табору у місцевості Грушки прибув каральний загін, у складі якого були окремі підрозділи 2-го кірасирського полку, саперного батальйону та курсанти шкіл прапорщиків. Сталося збройне зіткнення, внаслідок чого 4 вояки-полуботківці загинули.

Роман Шухевич протягом двадцяти п’яти років був учасником та провідником визвольного руху. Очолювані ним ОУН та УПА стали яскравим свідченням безкомпромісної та жертовної боротьби українського народу за свою незалежність. Талант Шухевича – організатора, політика, військового діяча та загалом людини з широким світобаченням, дозволив спрямувати УВО, ОУН, УПА та УГВР у напрямку конструктивного розвитку.

Завдяки відкритості архівів совєтських спецслужб відкриваються нові сторінки історії боротьби за незалежність України у ХХ столітті. Поруч із матеріалами боротьби ОУН та УПА, все частіше зустрічаємо дані про діяльність еміграційних структур Української Народної Республіки у міжвоєнний час. Мова йде про розвідувальну («Наступ») та контррозвідувальну («Оборона») секції (референтури). Поруч із ними не останню роль відігравала й секція «Студії», яка відповідала за пропаганду.

На початку 1949 року Осипенківським (Бердянським) міськвідділом МГБ по справі-формуляру №2397 під кличкою «Посох» за підозрою у належності до українських націоналістів розроблявся священик Олег Мільков. Останній, до приїзду до міста Осипенко (тепер – Бердянськ), жив на Західній Україні, зокрема у Холмі (тепер – Хелм у Польщі), де також був священиком. Одружений Мільков був на Ніні – дочці священика Грушка з Луцька. Останній також підозрювався совєтськими органами держбезпеки у націоналістичній діяльності.

Понеділок, 16 липня 2018 08:43

Євген Гук – “Шлях”

Історія діяльності українського збройного підпілля 1940–1950-х рр. звернена сьогодні до ролі особистостей. Тому важливо повернути пам’ять про учасників визвольної боротьби, що наближали час незалежності нашої держави, прослідкувати їхній життєвий шлях, встановити внесок в розбудову Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Одним з відомих діячів підпілля є хорунжий служби безпеки (СБ) ОУН, Євген Гук – “Рубікон”-“Шлях”-“Щипавка”.

П'ятниця, 06 липня 2018 08:41

Доля на тлі доби

Володимир Іванович Косовський (28 липня 1923, с. Веприк, Фастівський район, Київська область – 29 травня 2000, м. Фастів, Київська область) – відомий громадський та культурний діяч на Київщині та в Україні. Батько – Косовський Іван Купріянович, учасник національно-визвольного руху 1917-1921 рр. на Київщині, репресований і розстріляний у 1938 р. житомирським НКВС. Мати – Євгенія Корж, сестра Ольга Іванівна Косовська-Михайличенко, громадська і культурна діячка, репресована радянською владою як членкиня ОУН (б). Завдяки батьку і діду виростав і формувався національно-свідомим українцем, мав хороші знання дійсної історії України, почасти історії національно-визвольної боротьби за незалежність 1917-1921 рр. та відомості про повстанський рух на Київщині 1921-1926 рр. Вчився у Київського залізничному технікумі, але не закінчив в зв'язку з початком війни.

Нетривалий період окупації Олександрівська загонами красногвардійців та встановлення тут совєтської влади більшовицького зразка з початку січня по середину квітня 1918 року не сприяв розвитку «Проствіти». Перш за все, через те, що керівники та активісти просвітянського руху належали до українських самостійницьких партій та рухів. Відповідно, й діяльність «Просвіти» підпадала під розуміння «контрреволюції» для червоних. Характерною ознакою того періоду, умовно назвемо його «першими більшовиками», полягав у відвертості й щирості по відношенню до всього українського, а зокрема постаті Тараса Шевченка. Місцевий житель Гаврило Гордієнко згадував про ті часи наступне: «тоді в очах совєтської влади Шевченко був таким самим «контрою», як напр. Грушевський, тоді большевицькі банди ще виколювали очі на портретах Шевченка, а самі портрети його профанували, дерли, топтали їх».

Олексій Черкун, уродженець і житель с. Казанка Миколаївської області. Член ОУН з 1941 року. Заарештований і засуджений у 1944 році. Покарання відбував у Воркуті, на шахтах №5-7. Учасник повстання у таборі. Після відбуття терміну працював у Воркуті. 1969 року переїхав до Кривого Рогу, працював на шахті «Саксагань». Спогади Черкуна записані 21 січня 1993 року Дмитром Куделею та Павлом Хоботом. Зберігаються в приватному архіві Павла Хобота.

Станом на 19 серпня 1917 р. Катеринославська «Просвіта» у Олександрівському повіті мала філії у наступних населених пунктах (на території сучасної Запорізької області): Гуляйполе, Кінські Роздори та, власне, Олександрівськ. На сьогоднішній день щодо діяльності «Просвіти» у Гуляйполі немає достатньої інформації. Більш-менш збереглися документи місцевих чоловічої та жіночої гімназій, які належали «Гуляйпольскому обществу «Просвєщеніє». Саме із цією організацією багато авторів  пов’язують власне просвітянську діяльність на Гуляйпіллі. На нашу думку, навіть побіжний аналіз документів «Просвєщєнія» (а саме так називалася організація без перекладу на відповідник українською мовою) свідчить про те, що власне до «Просвіти» вона стосунку не мала. Принаймні, така ситуація мала місце до українізації «Просвєщєнія», яку здійснила випускниця курсів українознавства в університеті Святого Володимира в Києві Галина Кузьменко. Фактично, вона очолила «Просвіту» у «махновському» районі. А за даними гуляйпільського дослідника Сергія Звілінського, Нестор Махно також належав до «Просвіти» з кінця 1917 року.

Невпинний процес розсекречення документів совєтських спецслужб сприяє більш ґрунтовному вивченню різноманітних сторінок історії ХХ століття. Не в останню чергу це стосується історії діяльності Організації Українських Націоналістів, зокрема її наддніпрянського («підсовєтського») напрямку. Серед розсекречених матеріалів Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, зокрема у архівних справах оперативного листування іноземного та контррозвідувального відділів ГПУ УССР 1930-х років, зустрічаються такі, що проливають світло на деякі моменти цієї діяльності.

Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Forum TV. Інтерв'ю з Сергієм Кузаном

Інтерв'ю Кузана Сергія - заступника Керівника Проводу Вільні Люди, координатора Національна ініціатива "Стоп Реванш" для канадського Forum TV. 

01-11-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн