На початку 1950-х років периферійні органи держбезпеки отримали з Києва вказівки щодо посилення боротьби з членами ОУН, очолюваної полковником Андрієм Мельником. У документах МГБ-КГБ використовувалася в якості скорочення абревіатура ПУН (Провід українських націоналістів).

Середа, 27 лютого 2019 15:36

Становлення ОУН

Перші Визвольні змагання, попри відчайдушну спробу українців здобути власну державність, зазнали поразки, а сама територія України опинилася у складі чотирьох держав. Утім, згасання державності відбувалося повільно, і в різних середовищах зберігалися останні надії як не на повстання на Наддніпрянщині, то принаймні на компромісне рішення Заходу щодо Галичини.

Не зважаючи на те, що основні осередки та кадри ОУН совєтським органам державної безпеки вдалося знищити ще у другій половині 1940-х років, протягом 1950-х та на початку 1960-х років питання боротьби проти окремих представників націоналістичного руху для КГБістів стояло досить гостро. Ворогів совєтської влади, в принципі, не меншало: до родичів підпільників, які були переселені із Західної України, додавалися колишні ув’язненні оунівці та упівці, які оселялися на території Запорізької області. Крім того, до них «підтягувалася» молодь, яка потім складе кістяк дисидентського та правозахисного руху.

Неділя, 24 лютого 2019 17:36

15 років без Дмитра

З Дмитром Куделею я познайомився у 2002 році на конференції до 60-річчя Української Повстанської Армії. Чув про нього та про його колегу Павла Хобота й раніше. Та й хто і з тих, що цікавилися історією діяльності ОУН на Наддніпрянщині не чув тоді про дослідників з Дніпра Куделю й Хобота? Проведена ними дослідницька робота ще з початку 1990-х років, зібрані спогади безпосередніх учасників подій, «занурення» до обласного архіву УСБУ Дніпропетровської області (а повірте, тоді це було ого-го і не абищо!) тощо викликала щире захоплення й шалену (але білу) заздрість.

Понеділок, 18 лютого 2019 19:28

Постаті вольового націоналізму

До 90-ї річниці постання ОУН

«Остаточна перемога в нашій боротьбі буде за нами. Ніколи не вдасться ворогові зреалізувати його злочинні, бандитські плани щодо України. Цьому запорукою є наша сьогоднішня боротьба. Ми віримо в здорові сили України, у величезні спроможності українських народних мас, в їхній здоровий національний інстинкт, віримо в невмирущу волю українського народу до самостійного національно-державного життя. Ця воля не дала нам загинути впродовж довгих сторіч неволі. Ця воля вивела нас в минулому сторіччі на шлях нашого національного відродження...»

[Петро Федун – «Полтава»]. «Україна погибає! Хто винуватий в цьому?», лютий 1948 р.

Совєтські органи державної безпеки роками відшліфовували майстерність боротьби з українським визвольним рухом. Як видно із офіційних (донедавна секретних) листів, інструкцій та інших внутрішніх документів спецслужб, багато в чому цей успіх залежав від якості поставленої агентурної роботи. Визнавали це і самі «чекісти». Тож, відповідно, як тільки на територію Південної України почали прибувати переселенці із Західноукраїнських областей, одразу ж місця їх компактного проживання були обставлені агентурою. Така ситуація обумовлювалася тим, що співробітники МГБ були впевнені, що серед переселенців багато членів ОУН та бійців УПА, а також членів їх родин та близьких знайомих.

11 квітня 1957 року за підписом заступника голови КГБ УССР полковника Головченка на адресу керівників УКГБ західноукраїнських областей було направлено вказівки щодо надання допомоги КГБістам Кримської області. Обґрунтовувалося це тим, що станом на 1957 рік до Криму разом із переселенцями прибуло багато колишніх учасників підпілля ОУН та бійців УПА. У скорому часі очікувався виїзд ще 3 тисяч сімей. Відповідно, для допомоги кримчанам необхідно було разом із переселенцями із Західної України відправляти по одному-двох агентів від кожної області для оперативного використання у розробці «націоналістичних елементів».

4-5 лютого 1919 року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) повторили подвиг Героїв Крут.

На територію Херсонської області, як і решти інших областей Півдня України, совєтська влада масово переселяла жителів західний областей. Не в останню чергу це робилося для розпорошення бази українського визвольного руху, який комуністи не могли остаточно побороти й через 5 років після завершення німецько-радянської війни.

Інтерв'ю

Віктор Рог: За Україну йде великий бій

Головний редактор всеукраїнського тижневика «Шлях Перемоги», публіцист, автор книг і численних публікацій з ідеології українського...

21-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Шухевич: «Ніхто не зміг сплутати йому гри»

Про військове зростання воєначальників УПА, зокрема Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – центральної фігури...

05-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Веб-дизайн