Цього року виповнюється 90 років з часу заснування організації, яка відіграла важливу роль у кристалізації єдиного націоналістичного руху. Відомо, що взимку 1929 року в установчих зборах Організації Українських Націоналістів у Відні взяли участь представники чотирьох організацій – емігрантських Леґії Українських Націоналістів, Групи Української Національної Молоді, Союзу Українських Націоналістів у Німеччині та діючого на території західноукраїнських земель Союзу Української Націоналістичної Молоді. Роль останньої, з огляду на ювілей, і стане темою цієї публікації.
Рання весна 1951 року. Надворі ще фактично зима. Сніг і безлисті дерева – ворог повстанців, бо перешкоджали непомітному пересуванню та сповільнювали його. Тому взимку українські партизани значну частину часу перебували в хатах довірених селян чи у підготовлених підземних помешканнях – криївках. Але й тут не було безпечно, бо про тривале перебування на одному місці міг довідатися ворог і заскочити підпільників.
8 січня 2016 р. у с. Маркова Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. відійшов у вічність борець за волю України, колишній підпільник ОУН, багатолітній в’язень радянських таборів Дмитро ВЕРХОЛЯК-“Дуб”.
Нижче подано його спогади про збройну боротьбу за УССД, записані у липні 2010 р. і поміщені у моїй книзі “Шлях боротьби Василя Сенчака-“Ворона”.
5 січня йому виповнилося 92 роки. Мирослава Симчича земляки донині знають як «Кривоноса» – за псевдонімом, який він використовував в УПА. При житті в його честь названо вулицю в рідному селі Вижній Березів та встановлено пам’ятник у Коломиї.
Зоряним часом в історії української адвокатури є період міжвоєнної Польщі. Не лише тому, що в царській Росії, а пізніше в СРСР не було вільного судочинства, а й тому, що переконливий захист підсудних перед присяжними у великій кількості політичних процесів над націоналістами дав українським адвокатам можливість стати помітними постатями суспільного життя Другої Речі Посполитої.
Останні представники підпілля, на долю яких випали найбільші випробування, були й найменш героїзовані. Життя та боротьба «Орлана» та «Марічки» є однією із найяскравіших історій цієї генерації
Відділ “Холодноярці” почав творитися ранньою весною 1944 р. і діяв в околицях Львова аж літа 1946 р., коли за наказом головного командира “Тараса Чупринки” більшість підрозділів були демобілізовані, а їхні вояки переведені у збройне підпілля ОУН (в горах і на Закерзонні це сталося дещо пізніше).
Українці, які в 1940-1950-х роках опинилися в таборах ГУЛАГу, створили цілий ряд підпільних організаційних структур, які забезпечували комунікацію між ув’язненими та готували їх до повстань та самооборони
Про казаха “Колю”, який воював і загинув у боротьбі ОУН і УПА, “Шлях Перемоги” писав вперше у 2010 р. (ч. 51 за 22 грудня). За цією публікацією інформація про нього поширилася серед загалу, потрапила до багатьох популярних і науково-популярних видань, причому часто без посилань на першоджерело.
В рамках декомунізації від початку вересня 2015 р. в Києві обговорюється ініціатива перейменування провулку Миколи Островського (радянський письменник) на пров. Ярослава Хоміва (діяч підпілля ОУН у Києві під час німецької окупації). Хоча в даному випадку більш доцільним є повернення історичної назви (Мстиславський провулок), ініціатива назвати одну з вулиць на честь Я. Хоміва є слушною.