Не дивлячись на те, що основні осередки підпілля ОУН були виявлені та ліквідовані совєтськими органами державної безпеки у перші роки після закінчення німецько-совєтської війни, боротьба з українськими націоналістами на Наддніпрянщині не завершилася. Навіть протягом 1950-х років, періодично, актуалізувалося питання розшуку оунівців, які провадили свою діяльність під час німецької окупації. Херсонська область тут не виняток.

На початку літа 1945 року у Бердянському районі розроблялася група, яка складалася з переселенців із Польщі та місцевих жителів. Вони, на думку співробітників органів держбезпеки, займалися організацією націоналістичного підпілля та проводили антирадянську агітацію. Тоді у селі Дмитрівка Бердянського району навколо вихідця з Холмщини Василя Хлопка сформувалася група, до якої належали ще два вихідці з Холмщини Лев Павлюк та Матвій Громчевський, а також місцеві жителі Федір Постніков, Георгій Мірошниченко та Антон Телятник. Коло спілкування було дещо ширшим. Серед обвинувачень, які фігурували у справі, було й створення націоналістичної організації (ОУН) та поширення інформації про боротьбу з совєтською владою на Західній Україні.

На середину 1945 року розгалуженої мережі націоналістичного підпілля на території Запорізької області не існувало.

У Бердянську Запорізької області, який на той час мав назву Осипенко, створенням мережі ОУН займалися учасники похідної групи на чолі з Миколою Федисівим («Тодосєвим»). Тут було проведено збори з приводу створення районної управи, де й визначилися із кандидатурами: на посаду голови управи – Пантелеймон Клименко, вчитель, колишній директор музею; заступник голови управи – Павло Мусієнко; керівник райспоживспілки – Харитон Книш, вчитель залізничної школи; заступник керівника райспоживспілки – Гаврило Федорцов, колишній січовий стрілець, заступник керівника райзбуту. За наслідками засідання, з дозволу німецької влади, районна управа була організована.

Для більшості пересічних громадян сучасне місто Гуляйполе Запорізької області асоціюється, перш за все, із діяльністю анархіста Нестора Махна. Разом із тим, під час Української революції Гуляйполе також перебувало в орбіті загальноукраїнських процесів державотворення. У 1917 році у Гуляйполі діяв Революційний Комітет як орган влади, серед його учасників також були українські соціалісти-революціонери, які представляли групу при «Просвіті», очолювану агрономом Дмитренком.

Станом на 20 вересня 1956 року на обліку 1 відділення 4 відділу УКГБ Херсонської області по лінії українських націоналістів перебувала 21 особа, з них 19 розроблялися за справами-формулярами, а 2 – за справами попередньої агентурної перевірки. Агентурний апарат нараховував 64 особи, з них: 3 резиденти, 54 агенти та 7 утримувачів конспіративних квартир.

Понеділок, 19 серпня 2019 10:23

Біломорканал: на українській крові

2 серпня 1933-го офіційно відкрито Біломорсько-Балтійський канал – штучну водну артерію, що з’єднувала Біле море та Онезьке озеро з можливістю подальшого виходу в Балтійське море (давня мрія російських царів та імператорів).

Осередки ОУН у Пологівському районі були створені за участі члена обласного Проводу, референта Служби безпеки Бориса Крицана, якому допомагав член запорізького міського підпілля Пилип Мороз. Борису Крицану вдалося залучити до ОУН, зокрема, місцевих жителів Івана Медяника та Пилипа Буланого, житло яких використовувалося в якості явочних квартир. Цими квартирами також за потреби користувався інший член обласного Проводу Борис Мовчан («Степан Лисавка»), відомий у Пологах як агроном Бердянського районного земельного відділу. За даними михайлівського оунівця Пилипа Письменого, до ОУН на Пологівщині також належав шеф району Гніденко.

У листопаді 1949 року до радгоспу «Большевицький Наступ» Великоолександрівського району Херсонської області прибув переселенець Юрій Дудурич, уродженець села Бориня Турківського району Львівської області. Через три роки, у серпні 1952-го, із УМГБ тодішньої Дрогобицької області до Херсонської надійшла справа-формуляр на Дудурича, як на особу, що підозрювалася у зв’язках із представниками ОУН (м). У документах МГБ-КГБ їх, як правило, називали представниками Проводу українських націоналістів (ПУН). Це, очевидно, робилося для того, щоби відрізняти таким чином «мельниківців» від «бандерівців».

У 2019 році виповнилось 90 років з Дня заснування Організації Українських Націоналістів, соборницької структури, яка поставила собі за мету побудувати незалежну Українську державу на окупованих іншими іноземними державами етнічних українських землях.

Інтерв'ю

Сергій Квіт: «Донцов хотів, щоб українці були переможцями»

Про Дмитра Донцова як видатного українського інтелектуала, політичного мислителя, літературного критика, видавця та есеїста розповідає...

26-03-2021 Інтерв'ю

Знайомтесь: Інститут наукових студій націоналізму

 Наш співрозмовник – Олександр Сич, доктор політичних наук, голова Івано-Франківської обласної ради, ініціатор створення Інституту...

19-02-2021 Інтерв'ю

Веб-дизайн