Понеділок, 12 червня 2017 14:56

Українське полтавське об’єднання

21-22 липня 1950 року у селі Панасівка Коломацького району Харківської області та його околицях місцевими жителями були знайдені декілька листівок антирадянського націоналістичного змісту. Внаслідок слідчих дій співробітникам МДБ вдалося встановити особу поширювача листівок й затримати 24-річного робітника Новоіванівського радгоспу Коломацького району Григорія Завгороднього. На допиті він зізнався у поширенні листівок, яке виконав за завданням підпільної організації «Українське полтавське об’єднання» (УПО), що діяла на території району. 

З початком німецько-радянської війни розпочався новий етап в діяльності ОУН на Наддніпрянській Україні. Етап найбільш суттєвий за всю попередню історію, оскільки він вже передбачав безпосередній контакт із жителями колишньої «підрадянської» України. Відпоручники ОУН – члени похідних груп – репрезентуючи одночасно Українську державу мали налагоджувати організаційну сітку та органи місцевого самоврядування. Відповідно, саме від їхньої компетентності та здатності оперативно реагувати на запити наддніпрянського суспільства залежав успіх загального націоналістичного руху. Одним із таких запитів стало земельне питання.

Повертаючись на територію України, радянські спецслужби неминуче зустрічали острівки невдоволення та непокори, якими щонайменше були осередки підпілля ОУН на Наддніпрянщині. А вже на території Правобережної України до акцій підпілля долучилися відділи Української повстанської армії. У лютому 1945 року виконуючий обов’язки начальника управління НКВС УРСР підполковник держбезпеки Бурилін підписав узагальнюючу довідку щодо попередніх результатів боротьби з відділами УПА, які намагалися опанувати терени на схід від Збруча (за період з 1 березня 1944 року по 1 січня 1945 року).

Станом на 1 березня 1949 року на території Наддніпрянської України співробітниками МДБ було виявлено й взято в розробку 3180 осіб, яких підозрювали у належності до підпілля ОУН. З них по 129 агентурним справам проходило 763 особи, та 2444 – по справам-формулярам.

Повернувшись у 1943-1944 роках на Наддніпрянську Україну, радянські органи державної безпеки до питання боротьби з підпіллям ОУН підійшли із усією серйозністю. Розроблялися плани ліквідації українського націоналістичного руху, які контролювалися на найвищому рівні. Щоправда, за планами НКВС, а потім і МДБ та КДБ, кожен з наступних років мав бути останнім у цій боротьбі. Проте, насправді події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Тож і на початку 1949 року співробітники МДБ були змушені узагальнювати попередній досвід боротьби та планувати діяльність на наступний рік.

До сьогодні страшним мороком оповиті розповіді про катування та розстріли буковинських українців упродовж 1940 – поч. 1950-х років минулого століття у застінках НКВС. Одиниці залишилися у живих з тих, кому волею долі вдалося вижити та що-небудь донести до суспільства. Така інформація з тих стін ніколи не виходила і знаходилася «під сімома замками». Донині сотні, а то й тисячі буковинців намагаються віднайти будь-які відомості про своїх рідних та близьких, знищених у той час. Але правда, як то говорять у народі, рано чи пізно спливає.

Боротьба з українським визвольним рухом після закінчення німецько-радянської війни для радянської влади мала одне з першочергових значень. Станом на 1947 рік структуроване націоналістичне підпілля на Наддніпрянщині в своїй масі було ліквідоване органами держбезпеки. Та не зважаючи на це, боротьба тривала, відправлялися в рейди повстанські відділи створювалися нові осередки, відновлювалися «старі» зв’язки. 

Середа, 03 травня 2017 08:47

Агентурна справа «Пораженці»

(Запорізька область)

У червні 1947 року, в результаті проведених агентурно-слідчих заходів співробітники Управління МДБ Київської області ліквідували осередок ОУН з 13 учасників, який діяв на території Васильківського району. Однією з ключових фігур тут був Григорій Фостенко, уродженець села Дзвінково Васильківського району, який на момент арешту проживав у селі Майків Гощанського району Рівненської області.

Наприкінці серпня і на початку вересня 1947 року в селі Ленінське (тепер – Спаське) Кролевецького району й селі Микитине (?) Конотопського району Сумської області було зафіксовано два випадки поширення антирадянських листівок, які були надруковані на типографському обладнанні в одній із Західноукраїнських областей.

Інтерв'ю

Микола Посівнич: «Українське підпілля заміняло державні структури, не маючи своєї держави»

Чиновники, Служба безпеки України, поліція та навіть пенітенціарна служба впродовж цілого місяця допомагали дослідникам вирвати...

06-03-2018 Інтерв'ю

Націософія Олега Багана

9 лютого відзначив свій 55-річний ювілей відомий дрогобицький науковець і публіцист, керівник Науково-ідеологічного центру ім...

26-02-2018 Інтерв'ю

Коліївщина - перша національна революція у Європі

Коліївщина 1768 року - Велике Повстання козаків-гайдамаків і українського селянства чи перша національна революція у...

12-02-2018 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн