Члени похідних груп ОУН, які прибували на Наддніпрянську Україну намагалися створити газети, або часописи ще до того, як цим питанням починали перейматися представники німецької окупаційної влади. Якщо ж не вдавалося випередити німців, оунівці прагнули інтегрувати у вже створені засоби масової інформації своїх представників.

Співробітники КГБ надавали виняткової ваги справі «Блок». Знайти привід, заарештувати та засудити людину, яка мала антисовєтські погляди, або здійснювала протирежимну діяльність було мало. КГБісти «супроводжували» своїх «підопічних» всюди: як в ув’язненні, так і після нього.

Оригінальні спогади про діяльність ОУН на Дніпропетровщині, написані 22 вересня 1993 року. Зберігаються у архіві Павла Хобота. Підготовка до друку Юрія Щура.

Щойно побачила світ збірка російськомовних статей ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова (1883-1973) «Русский либерализм и украинское движение». Видання здійснене Науково-дослідницьким центром ім. Д.Донцова, який діє при Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Б.Хмельницького (керівник – Олександр Ситник, доктор історичних наук, професор, упорядник збірки).

Нові спроби відновлення просвітянського руху та заснування осередків товариства «Просвіта» припадають на час німецько-радянської війни, з окупацією німцями більшої частини України. Події перших місяців окупації, коли ще не було створено централізованого управлінського апарату, давали надію політично активній частині українців на позитивні перетворення. Поруч із намаганнями створити та закріпити власне український управлінський апарат, здійснювалися спроби відновлювати громадський та культурницький рух. Не останнє місце тут займали осередки товариства «Просвіта».

Середа, 26 вересня 2018 16:15

Патріот, лікар, вчений

Прізвище братів Андріївських – Дмитра та Бориса ще маловідомі широкому загалові, але вони добре знані поміж українських вчених-науковців і серед членів ОУН. Дмитро Андріївський – один із фундаторів націоналістичного руху, член першого Проводу українських націоналістів, делегат установчого Конгресу ОУН, автор численних праць, присвячених проблемам українського націоналізму та міжнародної політики України, більш знаний, завдяки публікаціям, які з’явилися в Україні за останні роки. В даній розвідці мова піде про молодшого брата Дмитра – Бориса Андріївського – українського лікаря-хірурга, науковця, громадського діяча, організатора в повоєнний період Українського Червоного Хреста.

Місто Ленінград (сучасна назва – Санкт-Петербург) завжди вирізнялося на фоні інших міст Росії, як «білої», так і совєтської. Пояснень цьому багато і не бачимо сенсу на них тут зупинятися. Разом із тим, це місто також мало в своїй модерній історії достатньо сюжетів, пов’язаних з українським рухом. Не слід забувати, що саме це місто розташоване дуже близько до совєтсько-фінського кордону, через який членами ОУН здійснювалися перекидання кадрів та літератури на територію СССР.

Утвердившись у владі на території України, комуністи вирішили піти на деякі тактичні поступки та не згортати одразу усі здобутки Української революції в царині культури. Не в останню чергу, це стосувалося і товариства «Просвіта». Зокрема, станом на 1921 рік за офіційними даними Запорізького губернського відділу народної освіти, за категорією «Просвіти та гуртки» цифрові дані були наступними: м. Запоріжжя – 10, Запорізький повіт – 83, Мелітопольський – 86, Бердянський – 34. По Великотокмацькому повіту дані на той час були відсутні

Олександр Олексійович Кузьменко народився 9 лютого 1926 року у селищі Лоцманська Кам’янка (тепер – район на південному сході Соборного району Дніпра), колишньому козацькому поселенні. Власноручно написані спогади зберігаються у приватному архіві Павла Хобота, датуються 1993-1994 роками.

Попри значну кількість досліджень з історії діяльності ОУН на Наддніпрянській Україні (термін тут використовуємо більш в політичному значенні, аніж в географічному), події 1950-х років залишаються маловивченими. Якщо діяльність ОУН напередодні та під час німецько-радянської війни вже досліджена досить непогано, то післявоєнні роки в історії ОУН на Наддніпрянщині все ще залишаються здебільшого «білою плямою». Занурення у архіви совєтських спецслужб поступово дозволяє заповнити ці прогалини та дізнатися нові цікаві факти з діяльності українських націоналістів, яка, зокрема, була спрямована на поширення українських антисовєтських видань на Наддніпрянщині.

Інтерв'ю

Олександр Сич: «Нарікають на ворога слабкі. Сильні – стискають зуби, роблять висновки і готуються до нового бою…»

Політичні виклики часу. Ексклюзивне інтерв’ю з заступником Голови ВО «Свобода», політологом, доктором історичних наук Олександром...

27-08-2019 Інтерв'ю

Віктор Рог: За Україну йде великий бій

Головний редактор всеукраїнського тижневика «Шлях Перемоги», публіцист, автор книг і численних публікацій з ідеології українського...

21-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Шухевич: «Ніхто не зміг сплутати йому гри»

Про військове зростання воєначальників УПА, зокрема Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – центральної фігури...

05-03-2019 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн