Понеділок, 22 січня 2018 09:43

VIII Великий Збір ОУН очима КГБ

За чотири дні до того, як було проголошено незалежність України, 20 серпня 1991 року, керівництво КГБ УССР інформувало голову Верховної Ради УССР Леоніда Кравчука про те, що у червні за кордоном відбувся 8 Надзвичайний Великий Збір ОУН. Матеріали та постанови Збору були видані окремою книгою у грудні 1991 року самою ОУН у серії «Бібліотека українського підпільника» (серійний №17) й досить широким накладом розійшлися по усій території України. Сьогодні кожен бажаючий може ознайомитися із книгою на сайті Архіву ОУН (Українська інформаційна служба – Лондон). Нас же, очевидно, цікавить висвітлення цієї події спецами з КГБ. Тим більше, що лист було направлено у той час, коли в СССР відбувалася спроба перевороту (Державний комітет з надзвичайного стану).

(на олівці у КГБ)

Одним з найбільш актуальних питань, які завжди у свої діяльності тримала на контролі Організація Українських Націоналістів, було залучення молоді до визвольної боротьби. Різноманітним аспектам цієї проблеми у часовому проміжку 1939-1955 років присвятив ґрунтовне дослідження київський історик Олександр Іщук, книга якого побачила світ у видавництві «Літопис УПА» у 2011 році. Про те, що питання охоплення молоді України, зокрема Наддніпрянщини, продовжувало залишатися одним з першочергових для ОУН на еміграції, дізнаємося із раніше засекречених документів КГБ.

Однією з головних підвалин радянського режиму була сліпа віра в основоположника СССР Володимира Ульянова, який навіть будучи офіційним керівником держави ховався за псевдонімом «Ленін». Протягом усього часу існування «тюрми народів» той чи інший «вождь», або керівник високого й не дуже рангу міг бути підданий «анафемі». Спершу Троцький та інші творці радянського режиму, а пізніше така доля спіткала й Сталіна тощо. Але ніколи не критикувався Ленін. Національна риса росіян – віра у доброго царя – була підмінена казочкою-вірою у «дідуся Леніна», яку ледь не з дитячих садочків вкладали у голови, поступово «підвищуючи градус» на шляху формування Homo Soveticus. Відповідно, на антиленінські прояви та акції у СССР реагували найбільш гостро. Навіть у той час, коли Радянський Союз вже «тріщав по швам» і процеси відновлення незалежності України ставали незворотними (хоча чому тут дивуватися, враховуючи скільки років леніни бовваніли на нашій землі і після проголошення незалежності).

В століття української національної революції необхідно детальніше опрацювати архіви КҐБ і воскресити усіх учасників тодішньої боротьби за незалежність. Тут наводяться імена українських борців за волю лише одного населеного пункту – села Перегонівки (нині Новоархангельського району Кіровоградської області) лише по одній архівній справі. А таких справ в архівах безліч і сіл в Україні також немало. Треба тільки все вивчити, опрацювати та опублікувати. Ось їхні славні імена:

П'ятниця, 15 грудня 2017 10:12

КГБ проти видавництва «Смолоскип»

(з історії інформаційних диверсій)

З 17 липня по 1 серпня 1976 року у канадському місті Монреаль відбувалися ХХІ Літні Олімпійські ігри. У загальному медальному заліку збірна СССР посіла перше місце, а серед переможців і призерів було багато українських спортсменів.

Понеділок, 04 грудня 2017 15:38

Великий Голод 1933 на Миколаївщині

Усім на незабудь про звірства комуністів…

За своє недовге життя видатний представник української Донеччини Олекса Тихий заарештовувався три рази: у 1948, 1956 та 1977 роках. Після останнього він повернувся в Україну лише під час перепоховання 1989 року. Життя правозахисника обірвалося 5 травня 1984 року у тюремній лікарні в м. Перм.

95 років тому, 1922 року, загинув глинський отаман Павло Омелянович Бей, який боровся з більшовиками на теренах Більської, Заїченської, Опішнянської волостей Зіньківського повіту. Загинув також його рідний брат Артем. Було вбито його батька Омеляна Васильовича Бея. Рятуючись від розстрілу, дістав поранення в ногу брат Олександр Бей. Дружина Павла Бея, Онисія, в 1930 році була засуджена й відправлена на Північ Росії, де її сліди й загубися. Доля порозкидала нечисленних нащадків Омеляна Бея по світу. Лише на початку 1960-х років Олександр Бей почав відшукувати представників славного козацького роду Беїв, які залишили помітний слід в історії села Глинського: Василь Бей був церковним старостою, Григорій Бей – головою церковнопарафіяльного попечительства, Омелян Бей – попечителем глинської земської школи.

Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Forum TV. Інтерв'ю з Сергієм Кузаном

Інтерв'ю Кузана Сергія - заступника Керівника Проводу Вільні Люди, координатора Національна ініціатива "Стоп Реванш" для канадського Forum TV. 

01-11-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн