Перед мною на столі лежить  великого формату солідна наукова книга «Павлокома 1441-1945 Історія села», видана Фундацією Павлокома Торонто – Львів 2001, автор книги проф. Петро Й. Потічний – викладач Університеті Мак-Мастера (Канада),  народжений в 1930 р. В с. Павлокомі, батько якого закатований більшовиками в Саліні, а частина його родини загунула в наслідок польської  еґзикуції в рідному селі.

Мarek Luszczyna. Mala Zbrodnia. Polskie obozy koncentracyjne.

Krakow 2017, str. 297.

Наприкінці 1946 року співробітники совєтських органів державної безпеки у Херсонській області зауважували, що їм довелося посилити агентурно-оперативну діяльність по боротьбі з українськими націоналістами. Не в останню чергу це було пов’язано із тим, що на Херсонщину почали прибувати переселенці із Західних областей України, серед яких, очевидно, були як учасники націоналістичного підпілля, так і їхні родичі та співчуваючі.

15 березня на державному рівні відзначили 80 років з дня проголошення незалежності Карпатської України і вшанували пам’ять її захисників.

В основній масі, осередки ОУН на території Наддніпрянської України після початку німецько-совєтської війни створювалися уродженцями Західноукраїнських земель – членами Похідних груп революційної ОУН. Разом із тим, занурення у розсекречені архіви дозволяє стверджувати, що бандерівці на початку війни масово залучали до Похідних груп і наддніпрянців («східняків»), які з різних причин опинилися на західному кордоні на початку війни.

На початку 1950-х років периферійні органи держбезпеки отримали з Києва вказівки щодо посилення боротьби з членами ОУН, очолюваної полковником Андрієм Мельником. У документах МГБ-КГБ використовувалася в якості скорочення абревіатура ПУН (Провід українських націоналістів).

Середа, 27 лютого 2019 15:36

Становлення ОУН

Перші Визвольні змагання, попри відчайдушну спробу українців здобути власну державність, зазнали поразки, а сама територія України опинилася у складі чотирьох держав. Утім, згасання державності відбувалося повільно, і в різних середовищах зберігалися останні надії як не на повстання на Наддніпрянщині, то принаймні на компромісне рішення Заходу щодо Галичини.

Не зважаючи на те, що основні осередки та кадри ОУН совєтським органам державної безпеки вдалося знищити ще у другій половині 1940-х років, протягом 1950-х та на початку 1960-х років питання боротьби проти окремих представників націоналістичного руху для КГБістів стояло досить гостро. Ворогів совєтської влади, в принципі, не меншало: до родичів підпільників, які були переселені із Західної України, додавалися колишні ув’язненні оунівці та упівці, які оселялися на території Запорізької області. Крім того, до них «підтягувалася» молодь, яка потім складе кістяк дисидентського та правозахисного руху.

Неділя, 24 лютого 2019 17:36

15 років без Дмитра

З Дмитром Куделею я познайомився у 2002 році на конференції до 60-річчя Української Повстанської Армії. Чув про нього та про його колегу Павла Хобота й раніше. Та й хто і з тих, що цікавилися історією діяльності ОУН на Наддніпрянщині не чув тоді про дослідників з Дніпра Куделю й Хобота? Проведена ними дослідницька робота ще з початку 1990-х років, зібрані спогади безпосередніх учасників подій, «занурення» до обласного архіву УСБУ Дніпропетровської області (а повірте, тоді це було ого-го і не абищо!) тощо викликала щире захоплення й шалену (але білу) заздрість.

Понеділок, 18 лютого 2019 19:28

Постаті вольового націоналізму

До 90-ї річниці постання ОУН

Інтерв'ю

Сергій Квіт: «Донцов хотів, щоб українці були переможцями»

Про Дмитра Донцова як видатного українського інтелектуала, політичного мислителя, літературного критика, видавця та есеїста розповідає...

26-03-2021 Інтерв'ю

Знайомтесь: Інститут наукових студій націоналізму

 Наш співрозмовник – Олександр Сич, доктор політичних наук, голова Івано-Франківської обласної ради, ініціатор створення Інституту...

19-02-2021 Інтерв'ю

Веб-дизайн