Понеділок, 26 вересня 2016 14:17

Повстанська Вінничина, хроніки 1944 року

У травні 1944 року заступник народного комісара державної безпеки УРСР Дроздецький у оперативному зведенні про дії ОУН й УПА та боротьбу із ними відмічав, що останнім часом у Вінницькій області значно активізувалися дії добре озброєних відділів повстанської армії, які мали тачанки та кінну розвідку. Особливо це стосувалося Літинського, Хмільницького та Калинівського районів. Разом із тим, дії українських партизан охоплювали й інші райони області. Все це ретельно фіксувалося спецами з НКДБ.

Впродовж двадцяти п’яти років історія українського визвольного руху середини ХХ ст. не втрачає свого значення та актуальності через полярність її сприйняття різними суспільними групами. Відчутнішим це стало у сучасну пору, коли Україна змушена вести кровопролитну війну проти російсько-терористичних військ, а націотворчій концепції побудови держави протиставляється цілком протилежна – тоталітарна, імперська, коли тематика ОУН і УПА стала черговий раз каменем спотикання між українським народом та його поневолювачем – Росією.

У попередньому матеріалі ми торкнулися теми фіксації «літописцями» від НКДБ дій відділів УПА на теренах Житомирщини під час радянського наступу у 1944 році. Це був лише один епізод, в окреслених часових та просторових рамках. Наразі ж пропонуємо наступний огляд-хроніку дій повстанських відділів на Правобережжі того ж року.

Поступово займаючи територію України, частини Червоної армії та радянські органи держбезпеки зіштовхнулися з досить неприємною для них ситуацією, а саме з українською партизанкою. Головна команда та Головний військовий штаб УПА усвідомлювали неможливість збройного зіткнення з наступаючими радянськими військами. Через це перед повстанською армією стояло завдання, не вступаючи у бої з Червоною армією, пропустити її на Захід, накопичувати власні сили і припаси, а згодом розпочати боротьбу з партійною та радянською адміністрацією й органами НКВС-НКДБ. Разом із тим, тогочасна ситуація абсолютно не сприяла згортанню акцій та дій. Все це досить ретельно документувалося як членами ОУН та бійцями УПА, так і радянськими спецслужбами. Хроніка подій, зафіксована підпіллям, була опублікована у 7-му випуску Бібліотеки українського підпільника – «УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942-1950 рр. Т.2: Бойові дії УПА». Наразі ж пропонуємо подивитися на події «очима» іншої сторони, яка собі за мету поставила боротьбу з українським визвольним рухом.

П'ятниця, 02 вересня 2016 14:24

ОУН на Гайсинщині (1946 рік)

Починаючи з серпня 1946 року на Вінничині у ряді сіл Гайсинського, Тульчинського та Ситковецького (тепер – у складі Немирівського) районів періодично з’являлися антирадянські самостійницькі листівки, а також було відмічено кілька випадків нападів на колгоспні склади й магазини сільської кооперації. Для викриття та ліквідації діючої тут боївки ОУН сюди була направлена оперативна група МДБ.

Не дивлячись на те, що після закінчення німецько-радянської війни радянські спецслужби потужно й систематично взялися за ліквідацію українського націоналістичного підпілля, зокрема на Наддніпрянщині, осередки ОУН та збройні боївки тут діяли до середини 1950-х років. Особливо це стосується території Правобережжя, яке межувало із колискою УПА – Волинню. Рейдуючі групи повстанської армії регулярно навідувалися сюди, розширюючи базу та географію визвольного руху, несучи правдиву інформацію про боротьбу за незалежність України. Разом із тим, подібні рейди мали на меті й забезпечення підпілля провізією.

30 жовтня 1943 року народний комісар держбезпеки УРСР Савченко у листі на ім’я керівників обласних управлінь НКДБ писав, що «в процесі агентурно-оперативної роботи з очистки звільненої від супротивника території УРСР встановлено, що головний «Провід ОУН» широко поширив свою діяльність по всій території України, яка знаходилася під німецькою окупацією». Тут же він перерахував у яких областях вже було викрито структурні ланки ОУН: Харківській, Полтавській, Сумській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій.

Володимир Сергійчук є професором історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка і одним з найбільш видатних дослідників радянських архівів. З точки зору публікацій його результатів, він, мабуть, найбільш плідний з дослідників.

Понеділок, 08 серпня 2016 09:55

Агентурна справа «Край»

(Київське підпілля ОУН, 1948 рік)

Під час останньої світової війни Західна Україна, а особливо Волинь і Закерзоння були театром кривавих конфліктів між польською меншиною (приблизно 16 % населення) і українцями (понад 64% населення)[1]. Польські джерела розповідають про варварське винищення десятків тисяч, а навіть сотень тисяч поляків[2], здійснене українцями між літом 1943 і травнем 1945 року.

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн