Середа, 18 лютого 2015 00:00

Діяльність розвідувального відділу Карпатської Січі в 1938-39 рр.

Микола Посівнич
Діяльність розвідувального відділу Карпатської Січі в 1938-39 рр.

Події 1938-1939 рр. на Закарпатті стали черговим етапом боротьби українського визвольного руху за здобуття державної незалежності з метою подальшого її поширенням на цілу Україну. Надання автономії Підкарпатській Русі в межах Чехословацької республіки активізувало національно-визвольні процеси не тільки на Закарпатті, але і на й українських землях, що входили до складу Польщі, СРСР та Румунії. На відміну, від інших українських емігрантських партій і груп, які обмежились пропагандистськими закликами та надсиланням привітань на адресу уряду Карпатської України, ОУН взяла участь у визвольному русі. Головним напрямком діяльності стала її участь у розбудові збройних сил молодої держави та захисті від польських і угорських агресорів.

Головними ініціаторами створення 9 листопада 1938 р. збройних сил Карпатської України – Організації народної оборони Карпатська Січ (ОНОКС) виступили члени ОУН Володимир Забавський, Олександр Блистів – «Гайдамака», Степан Пап – «Пугач» і Євген Кульчицький – «Гут» (автор статуту ОНОКС, який 10 листопада 1938 р. затвердив міністр внутрішніх справ Карпатської України Юліан Ревай). Комендантом Січі на пропозицію С. Папа обрано Дмитра Климпуша.

Прибувши в Закарпаття, члени ОУН із Західної України змушенні були для конспірації брати інші прізвища. Основу Військового штабу Карпатської Січі під керівництвом полк. Михайла Колодзінського – «Гузара» сформували «крайовики»: чот. Зенон Коссак – «Тарнавський» (заступник), пор. Юрій Лопатинський – «Калина» (командант підстаршинської школи), пор. Іван Бутковський – «Гуцул», пор. Осип Карачевський – «Свобода», пор. Григорій Барабаш – «Петро Чорний» (військово-спортивний референт), пор. Євген Кульчицький – «Гут» (організаційний референт та зв’язковий з Пластом), чот. Лев Крисько – «Кріс», чот. Кедровський – «Косаківський». Романа Шухевича – «Бориса Щуку» призначено референтом мобілізаційного відділу та старшиною зі спеціальних доручень. Він займався поповненням Січі військовими кадрами, організацією фінансової допомоги та зв’язком із Західною Україною. Командантом Хустського коша Карпатської Січі став Степан Сулятицький, до його штабу входили: Петро Дужий, Володимир Лата, Євген Стахів – «Павлюк», Сидір Новаківський, Роман Мостиський, Іван Мандрика. Особливого розмаху набула робота Михайла Михалевича та В. Олександріва, які організували мистецьку службу при штабі Карпатської Січі. Під їхнім керівництвом виготовляли державну символіку, пропагандистські плакати, оформляли мітинги, різні урочисті й святкові заходи. Також при штабі Михайло Мирський сформував та очолив групу пропагандистів і лекторів із «Летючої естради», метою якої було вести політичну пропаганду серед населення.

Ідеологічне виховання членів Карпатської Січі набуло виразно націоналістичного характеру завдяки систематичному та цілеспрямованому впливу членів ОУН. Усі січові відзнаки, прапор, уніформа, політичні плакати мали яскраво виражену оунівську символіку.

У листопаді 1938 р. Військовий штаб створив розвідувальний відділ. Його керівником призначили чот. Євгена Врецьону – «Остапа Волянського», заступниками – Романа Мировича – «Чубатого» та Євгена Кульчицького – «Гута». Кількість осіб в особовому складі відділу змінювалась залежно від обставин та етапу діяльності. Періодично там працювали Є. Стахів – «Павлюк», С. Новаківський, Р. Мостиський, І. Бутковський – «Гуцул», Ярослав Гайвас – «Камінь» та інші члени ОУН. Окрім збору розвідувальної інформації, відділ розвідки здійснював контррозвідувальну та оперативно-слідчу діяльність: перевіряв та реєстрував нових членів Карпатської Січі; виявляв угорську та польську агентуру в місцевих органах влади Карпатської України і підрозділах Січі; вів слідчі допити полонених диверсантів і терористів; викривав плани диверсійно-терористичних операцій на території Закарпаття та запобігав їм. Відділ розвідки організовував розвідгрупи під керівництвом коменданта Карпатської Січі у м. Торуні Степана Гинилевича, які збирали інформацію в прикордонній смузі. Також вони здобували відомості про скупчення угорських військ на кордонах Карпатської України та про плани чехословацького військового контингенту в регіоні.

Організаційний референт КЕ ОУН Я. Гайвас разом із повітовим провідником Сколівщини І. Бутковським та Р. Шухевичем допомагали та координували спільні дії з відділом розвідки Військового штабу Карпатської Січі у проведенні різних акцій на території Польщі. Під час перевірок добровольців вдалось викрити засланих для підривної діяльності польських агентів. В ході допитів вони повідомили: розташування диверсійних та військово-тренувальних таборів, які вербували людей та організовували терористичні групи для нападів і саботажних акцій на території Карпатської України; прізвища польських офіцерів, причетних до підготовки операції «Лом» (знищення комунікації, напади на жандармерію і прикордонників, пропаганда серед мешканців Закарпаття ідеї приєднання до Угорщини); список таємних агентів польської поліції на Закарпатті. Через інших агентів вдалося також дізнатися про заходи Польщі щодо збройного вторгнення в Карпатську Україну. На польсько-чехословацькому кордоні виявлено польську військову групу під кодовою назвою «Карпати», яка займалася підготовкою до спільної з угорськими військами окупації Закарпаття. Окрім того, викрито мережу польських молодіжних парамілітарних організацій, які активно вербували та вишколювали терористів.

Завдяки успішним операціям відділу розвідки Штабові Карпатської Січі до середини грудня 1938 р. було передано військові навчальні матеріали і підручники, зброю та кошти, а також допомагали рядовим оунівцям масово переходити польсько-чехословацький кордон, аби долучитися до державотворчих процесів на Закарпатті.

На середину лютого 1939 р. січові відділи брали участь в 22 боях з угорськими і польськими терористами, в яких були розбиті групи Йозефа Према та Ернеста Берзевітці. На загал було полонено 24 офіцера, 62 підстаршини і понад 200 рядових терористів. У м. Великому Бичкові на 25 лютого 1939 р. було ув’язнено 345 угорських терористів. Такого успіху вдалося досягнути завдяки інформаціям січової розвідки.

Члени ОУН взяли активну участь у формуванні та подальшому розвитку Карпатської Січі. Однак, перебуваючи в керівництві Військового штабу, вони не змогли перетворити мілітарну організацію в регулярну армію. Заходами ОУН можна було вирішити питання організації боєздатних й укомплектованих збройних сил Карпатської України в 1938-39 рр. Проте позиція Проводу на чолі з Андрієм Мельником стосовно масового переходу польсько-чехословацького кордону, орієнтація на Німеччину, обмеження військових ініціатив оунівців на Закарпатті, мінімальна участь у військовому вишколі вояків Січі не дали змоги реалізувати задумані плани.

У боях за незалежність Карпатської України загинуло декілька сотень оунівців, чимало було розстріляно угорськими та польськими військами після завершення окупації Закарпаття, ще більше потрапило до угорських концтаборів і польських тюрем. Можна погодитися з думкою провідного діяча ОУН Ярослава Стецька, що «Карпатська Україна вчинила перший спротив в Європі, щоб збройною рукою зупинити “нове порядкування” Європи Німеччиною, це був перший постріл у “нову Європу” Гітлера!».

Українська державність на Закарпатті проіснувала п’ять місяців. Незважаючи на короткий час існування, вона залишила значний слід в історії боротьби українського народу за незалежність. Виникнення держави продемонструвало міжнародній спільноті, що закарпатці мали загальнонаціональні прагнення у відновленні державності.

Loading...

Інтерв'ю

Віктор Рог: За Україну йде великий бій

Головний редактор всеукраїнського тижневика «Шлях Перемоги», публіцист, автор книг і численних публікацій з ідеології українського...

21-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Шухевич: «Ніхто не зміг сплутати йому гри»

Про військове зростання воєначальників УПА, зокрема Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – центральної фігури...

05-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Веб-дизайн