Вівторок, 09 червня 2015 21:00

УПА на Яворівщині (1944 р.)

Володимир Мороз
УПА на Яворівщині (1944 р.)

Перша сотня УПА на Яворівщині виникла 16 березня 1944 р. Її коротко очолював Михайло Вархоляк-“Роман”-“Роберт”-“Лісовий” (до 10 квітня), відтак командування перебрав “Лев” (справжні ім’я та прізвище невідомі; можливо, це Іван Лень).

Відділ, який отримав назву “Переяслави”, спочатку займався вишколом, згодом перейшов і до бойових дій. До 23 липня “Переяслави” мали 7 боїв та сутичок з німцями, 1 бій з червоними партизанами, 5 засідок на німців, 2 акції на німецькі лігеншафти, 1 акцію на німецький млин, 3 акції проти поляків-сексотів.

Для переходу німецько-радянського фронту “Переяслави” розділилися на чоти, які законспірувалися в селах Рогізно, Бунів, Хоросниця та Селиська. Повстанці, переодягнені селянами, працювали на полях при жнивах.

Червона армія 22 липня зайняла Немирів, 23 липня – Краковець, 24 липня – Яворів і Судову Вишню, 25 липня – Мостиська. В новій ситуації, як згадував повстанець Микола Кунанець, “багато людей рятувалося від совєтської армії, кожен – чи мав зброю, чи не мав – приходив до ліса й просився: «Приймайте в сотню»”.

Станом на 15 серпня у Яворівському районі підлягало мобілізації радянською владою 1130 осіб, по факту було мобілізовано 43 (3,8%). Подібна ситуація була і в Краковецькому районі –1143 і 25 (2,2%). Для порівняння, у Львівській області на той час відсоток мобілізації складав 28,9% (43641 і 12632 осіб).

Мирно перейшовши фронт, за наказом “Лева” викрено з німецьких складів біля Судової Вишні, які охороняли більшовики, понад 60000 тисяч набоїв. Крім того, повстанці ліквідовували сексотів і поодиноких енкаведистів, здобуваючи від них зброю.

“Переяслави” чисельно швидко поповнювалися і 5 серпня дві чоти (загалом їх було п’ять) відокремлено і на їх базі створено сотню “ім. Сагайдачного”. Новосформований відділ чисельністю 85 вояків перебазувався у північну частину повіту, в околиці Гуків та Липовця. Командував ним “Дністер”-“Бахмач” (справжні ім’я та прізвище невідомі; можливо, це Михайло Кудла), який до цього був заступником “Лева”. “Переяслави” залишились у південній Яворівщині.

У липні 1944 р. в с. Іваники заходами референта УЧХ Яворівського повіту Марії Шудравої-“Жені” організовано польовий шпиталь, в якому обов’язки головного лікаря виконував Юрій Липа. Шпиталь від 22 липня охороняв рій зі сотні “Переяслави” під командуванням ройового Нестора Романця-“Чорного”. На початку серпня на базі роя організовано охоронну сотню на чолі з командиром “Петренком” (справжні ім’я та прізвище невідомі). Станом на 19 серпня 1944 р. цей відділ нараховував 44 вояків, озброєних 4 кулеметами, 4-5 автоматами та крісами.

Ще одну сотню УПА організовано на базі Завадівського куща на початку серпня 1944 р. в лісах на північному заході повіту. Командиром її став Андрій Тучапець-“Верх”-“Олег”. На 24 серпня цей відділ нараховував 116 вояків.

Єдиного військового командування усі чотири сотні не мали, як і не мали зв’язку зі штабом воєнної округи “Буг”. Їх діяльність координував повітовий провід ОУН, яким керували провідник Володимир Кунанець-“Інгул”-“Прут” та його заступник, референт пропаганди Євген Смук-“Клим”-“Березюк”. Функції командира спочатку двох, а відтак і чотирьох сотень на себе взяв провідник “Ореол” (справжні посада, ім’я та прізвище невідомі; можливо, це Лев Шкреметко-“Галич”-“Декан”).

З формальної точки зору не можна говорити про існування на Яворівщині куреня УПА як військової одиниці. Але не тільки в науковій літературі, але й документах ВО “Буг” (ще таки з 1944 р.) утвердилася теза про те, що на основі сотні “Переяслави” виник однойменний курінь, який нібито складався із трьох сотень (к-рів “Лева”, “Дністра” та “Петренка”) і нараховував 600 вояків під загальною командою командира “Дністра”.

Насправді ж курінним “Дністра” можна вважати лише кілька днів в двадцятих числах серпня, коли він фактично керував діями своєї сотні та сотні командира “Петренка” і, ймовірно, теж сотні “ім. Дорошенка”.

Після поділу сотня УПА “Переяслави” мала ряд бойових зіткнень. Зокрема, 7 серпня повстанська застава біля с. Селиська знищила два авто із сімома більшовиками. 10 серпня у с. Ляшки (тепер Глинець) затримано і роззброєно 6 більшовиків, з яких чотирьох ліквідовано. 13 серпня в сутичці полонено і знищено ще 5 ворогів. Наступного дня сотня “Переяслави” звела бій із облавниками в с. Тучапи (Городоцький р-н), в якому, серед інших, загинув начальник райвідділу НКГБ майор Михайло Лабузов.

Після цього сотня відійшла на захід і у передобідні години 16 серпня між Шутовою (Козаківкою) та Селиськами знову звела бій. Підрозділ прикордонників прочісував ліс з боку Козаківки. Вперед вирвалася автомашина “Додж” із вісьмома більшовиками. Вони були обстріляні повстанською заставою. В результаті загинуло п’ятеро ворогів, серед яких виявився і начальник 89 прикордонного загону полковник НКВД Петро Никитюк. Ще двоє, сержант і водій, були поранені. На звуки стрілянини підтягнулася прикордонна комендатура, з якою “Переяслави” звели тригодинний бій. В ньому загинули ще четверо більшовиків. Українські втрати: двоє вбитих (“Бук” і “Зозуля”) і двоє поранених.

Під час повернення з цієї операції семеро співробітників НКВД і два бійці винищувального батальйону (“стрибки”) були обстріляні 3–4 км від Яворова, в результаті чого загинули старший уповноважений відділу карного розшуку лейтенант Хрядников і дільничний Шумилович; ще кілька енкаведистів були поранені.

Сутички з ворогом мала і сотня “Петренка”. Зокрема, близько 10 серпня у засідці на 11 більшовиків на Козаківці (Шутовій) знищено чотирьох ворогів, від яких забрано зброю. 14 серпня в сутичці на Іваниках вбито одного більшовика. Ввечері того ж дня на повстанську заставу потрапили ще 6 ворогів. В результаті троє з них загинули, здобуто кулемет і три диски до нього, “десятизарядку” і пістолет. У наступні два дні спільно із місцевим СКВ на Козаківці ліквідовано ще двох більшовиків.

Подібний характер мали й дії сотень “ім. Сагайдачного” та “ім. Дорошенка”. Зокрема, сотня “ім. Сагайдачного” 19 серпня зробила засідку на шосе Яворів–Краковець в місцевості Лися Гора біля Вільки Роснівської, на південь від Гуківського лісу, де тоді базувався відділ. Метою акції було відбиття мобілізованих до Червоної армії. Після обстрілу колони постало безладдя, в результаті якого частині призовників вдалося втекти. Вогнем повстанцем поранено 4 конвоїрів.

Активна діяльність відділів УПА привела до посилення облав. У вбитого полковника Никитюка забрано карти та документи, з яких випливало, що прикордонники проводять активні пошуки за відділом “Лева”. Тому після бою, де той загинув, ця сотня знову відійшла на схід, в околиці Мужилович, Молошкович, Ліснович та Чорнокінців.

І справді, в наступні дні у Яворівському, Краковецькому та сусідніх районах проведено ряд масштабних облав за участі 89 прикордонного загону, 16-го прикордонного полку з охорони тилу І-го Українського фронту, 51-го мотоциклетного полку 4-ї танкової армії ЧА, оперативного складу райвідділів НКВД та інших підрозділів. Серго Берія, син керівника НКВД СССР, згадував, що влітку 1944 р. біля Мостиськ радянська влада використовувала три артилерійські полки ЧА для “очистки тилу”.

Отримавши від розвідки інформацію про підготовку облави, 18 серпня польовий шпиталь разом із сотнею “Петренка” перейшов з Іваників 6–7 км на північ, на присілок Сували. Але Ю. Липа з родиною залишився в Іваниках, де і був затриманий 19 серпня.

Облава 19 серпня також захопила ліс між Малнівською Волею та Арламівською Волею.

Загалом в операціях 89 прикордонного загону, за радянськими даними, 19 серпня вбито 11 і затримано 239 осіб, 20 серпня – вбито 4 і затримано 80 осіб. Облави продовжилися в наступні дні – спочатку на ліси на південь від Яворова, відтак зміщувалися на північ.

Вночі з 19 на 20 серпня відділ “Петренка” (50 вояків) разом зі шпиталем і раненими (понад 10 осіб) та обслугою (5 осіб) долучилась до сотні “ім. Сагайдачного” у лісі біля Гуків. Тут до них приєднався Чернилявський СКВ (50 осіб). В результаті реорганізації сотня “Петренка” зросла до 120 вояків.

Наступної ночі обидва відділи перейшли далі на північ, в ліси між Липовцем, Змієвиськами, Коровицею і Будомиром. Тут до них долучився Нагачівський СКВ (60 вояків), а також інші повстанці з околиці. Відповідно, сотня “Петренка” була доповнена до 140 вояків, мала на озброєнні 10 кулеметів. Відділ “ім. Сагайдачного” нараховував 345 вояків зі зброєю (зокрема 40 кулеметів) та 40 – без зброї. За твердженням стрільця сотні “Петренка” Миколи Кунанця-“Тріски”, його відділ був озброєний на 60–70%, сотня “Дністра” – на 90–100%. Крім шпиталя, при цих сотнях створено відділ розвідки з чоловічого та жіночого роїв, який вишколював колишній окружний провідник Равщини “Карпо”, та відділ пропагандистів, яким займався Ярослав Ґумовський-“Славич”.

Сотня “Переяслави” 24 серпня повернулася в ліс біля с. Рогізно. Тут в обідні години зведено бій з облавою, проведеною комендатурою 89 прикордонного загону та 2-м батальйоном 116 прикордонного полку НКВД. Ворог, зокрема, використовував бронетехніку (танкетки). Відзначилися в бою, зокрема, чотовий “Яр” і ройовий Василь Венгрин-“Чорненький”, який виніс з палаючої стодоли зімлілого друга, вбиваючи при цьому п’ятьох більшовиків. Внаслідок ворожого обстрілу згоріло 93 господарства і загинуло 8 селян. Про знищення Рогізного в результаті бою звітувало й обласне управління НКВД. Загалом в період з 22 серпня по 7 вересня 1944 р. артилерійсько-мінометним вогнем спалено села Рогізно, Гута, Липина і Наконечне ІІ.

Відбивши більшовицькі атаки, сотня “Переяслави” з Рогізного відійшла в ліс під Прилбичі, але й там 26 серпня потрапила під сильний ворожий обстріл. Ввечері “Лев” відвів відділ до присілка Зади. Тут на нараді із членами повітового проводу ОУН, відповідно до наказу провідника “Ореола”, вирішено сотню розформувати з метою збереження кадрів. “Переяслави” вночі з 27 на 28 серпня перейшли до Селиськ, де були демобілізовані до відкликання.

В той же час, 26 серпня 1944 р., сотні “Дністра” і “Петренка” загальною чисельністю до 500 стрільців були оточені ворогом в лісі між Лукавцем та Коровицею. Після потужного обстрілу з гармат та мінометів, який почався після обіду, близько 16 години, зав’язався бій. Через легковаження “Дністром” повідомлень розвідки відділи фактично були заскочені і в паніці почали розбігатися. Проте завдяки організованому опорові, здійсненому чотами “Федоренка”, “Довбуша”, Михайла Базилевича-“Миколки” і польовою жандармерію на чолі з Дмитром Циганком-“Вергуном” вдалося уникнути великих втрат і вирватися з оточення. В результаті бою відділи УПА фактично були розбиті, хоча втрати повстанців склали всього близько 20 осіб. Інші успішно вийшли з ворожого оточення. Загинув зокрема, чотовий “Федоренко” і пропав без вісти провідник “Карпо”.

Рештки відділів, чисельністю близько 200 осіб, зібралися у Змієвиськах і, перебувши день, вночі під командуванням сотенного політвиховника Романа Скубиша-“Дуба” вирушили на південь. 28–29 серпня прибули у Селиська, де були демобілізовані аж до відкликання.

Останньою припинила існування сотня “ім. Дорошенка”. 30 серпня 1944 р. в лісі біля Кобильниці Волоської вона була раптово оточена. Після мінометного обстрілу облавники прочісували ліс. Оскільки йшли лініями, то повстанці малими групами зуміли переховатися в гущавниках. Ввечері більшовики залишили ліс, а повстанці перейшли через Кобильницю Волоську в ліс на південь від шосе Краковець–Радимно. Тут сотню демобілізовано.

Результатом масштабних облав кінця серпня 1944 р. на Яворівщині стали розпорошення та демобілізація сотень “Переяслави”, “ім. Сагайдачного”, “ім. Дорошенка” та к-ра “Петренка”. Крім активних дій ворога, причинами цього були і прорахунки керівництва. В результаті нефахового керівництва провідником “Ореолом”, яворівські відділи були закріплені до конкретних відтинків із порівняно невеликими лісами, хоча “Дністер” відстоював ідею перебазування у масив Янівських лісів. Також не було створено єдиного командування (нарада щодо створення курінної команди була запланована лише на 27 серпня). Відповідно, коли розпочалися великі облави, закріплені у замкненому терені і без єдиного командування відділи зазнали втрат (загалом – до 100 вбитими із 800–900 вояків, які були під зброєю у чотирьох яворівських сотнях), частково розпорошилися і були змушені піти на демобілізацію.

Навесні 1945 р. діяльність відділу “Переяслави” відновлено. Він досить активно діяв на Яворівщині, Мостищині та прилеглих теренах Закерзоння аж до 1947 р., коли його вояки окремими групами відійшли рейдом на Захід.

Кому відома інформація про діяльність УПА на Яворівщині, просимо писати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або на адресу редакції.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн