П'ятниця, 24 липня 2015 00:00

Чи був Петро Мельник-“Хмара” першим командиром сотні “Сіроманці”?

Володимир Мороз
Чи був Петро Мельник-“Хмара” першим командиром сотні “Сіроманці”?

Останнім часом набуває поширення версія, що сотник УПА Петро Мельник-“Хмара” влітку 1943 р. був організатором і першим командиром сотні Української Народної Самооборони (УНС) “Сіроманці”, яка згодом стала одним із найвідоміших і найвизначніших повстанських відділів. Базується така версія на його спогадах “В огні повстання”, опублікованих у підпіллі 1949 р. і перевиданих у 2014 р. Ярославом Коретчуком та Степаном Лесівим. Ось як виглядає поданий ним перебіг подій.

Після ліквідації українського легіону в німецькій армії, Дружин українських націоналістів (ДУН), Петро Мельник-“Хмара” впродовж весни 1943 р. працював в обласному військовому штабі ОУН Станиславівщини помічником його керівника Івана Белейовича-“Гавриліва”-“Дзвінчука”. На початку червня “Хмара” у складі групи військовиків був скерований на Волинь в УПА, але в дорозі, на Бібреччині, затримався на лінії зв’язку. Тут отримав записку від крайового командира “М.” (очевидно, це крайовий військовий референт ЗУЗ Лука Павлишин-“Мавчин”-“Климчук”-“Заборовський”), з наказом перебрати під свою команду озброєний відділ, який перебував в тій місцевості, і відійти з ним на Калущину.

Далі “Хмара” подавав, що 20 червня він видав перший наказ, яким перебрав командування над відділом, чисельність якого складала 110 осіб, надав йому назву “Сіроманці” і призначив чотових і ройових командирів. Відтак відділ вирушив у Карпати і 28 червня біля сіл Старий Мізунь і Пшеничник встановив зв’язок із місцевою мережею ОУН. 30 червня відділ вирушив з Пшеничника і наступного дня бл. 10 год. зупинився на г. Люта, де перебував до 5 липня. Тут відділ знову реорганізовано, поділено на чоти і призначено командирів (І чота – “Коц”, ІІ чота – “Яворський”, ІІІ чота – “Ворон”, бунчужний і заступник к-ра сотні – “Богун”). Після приєднання групи місцевих новобранців відділ нараховував 132 вояки.

5 липня відділ залишив постій і наступного дня розбив табір на г. Чорна Цигла. Тут 11 липня сотню відвідав крайовий командир “М.”, обласний провідник “Роберт”, обласний війсковик “Гаврилів”, обласний мобілізаційний “Різун” та окружний провідник “Нечай”. Наступного дня вони залишили табір, а ще через день прислали до відділу колишнього танкіста, старшого лейтенанта ЧА Дмитра Карпенка-“Яструба”. 15 липня “Хмара” зробив збірку командного складу сотні і передав командування над нею “Яструбові”, а сам став його заступником. Відділ в цей час зріс до 200 осіб. В кінці липня, за твердженням “Хмари”, сотня перейшла на г. Магура, де і перебувала до відходу на Тернопільщину пізньої осені 1943 р.

“Хмара” разом із бунчужним “Богуном” залишив “Сіроманців” і на початку серпня 1943 р. прибув до обласного військовика “Гавриліва” в с. Ямницю під Станиславовом.

Подібно описував П. Мельник ці справи на допиті МГБ 18 серпня 1951 р. Коротко цю справу представив Василь Ільницький у статті, опублікованій в журналі “Галичина” (ч. 24 за 2013 р.). Щоправда, є і відмінності з його ж спогадами.

Зокрема, П. Мельник зізнавав, що на початку червня 1943 р. на Бібреччині очолив відділ чисельністю 60 осіб за наказом “провідника крайового проводу” “Михайла”, який, крім того, провів співбесіду з кожним учасником. Після десятиденного вишколу повстанці вирушили в Карпати і на г. Чорна Цигла сконтактувалися з окружним провідником “Нечаєм”. Приблизно 10 липня, за зізнаннями “Хмари”, він передав командування Карпенку-“Яструбу”, а сам зайняв пост сотенного інтенданта. В другій половині серпня був відкликаний до Станиславова.

Але суперечності щодо початків сотні “Сіроманці” є не тільки між спогадами та зізнаннями П. Мельника, а й з іншими джерелами, які стосуються цього питання. Зокрема, це стосується документу “Хроніка сотні «Сіроманців»” опублікованого 2009 р. у 12 томі нової серії “Літопису УПА” (с. 475–510).

Отже, “Хроніка…” подає такий перебіг подій. 12 червня 1943 р. на станції Бортники Ходорівського р-ну (південна частина Бібрецького повіту, тепер Жидачівський р-н) почали збиратися добровольці з Бібреччини, Яворівщини і Рогатинщини для військового вишколу. Вони таборували в лісі біля сусіднього села Молодинче, а 20 червня 55 молодих чоловіків під проводом Осипа Барана вирушили в Карпати. 23 червня, в околиці села Рахиня на Долинщині, з групи організовано рої, які очолили “Косач”, “Богун” і “Науменко”. За цілість відповідав колишній підстаршина ДУН, старший десятник “Верх”, призначений військовим командуванням. Інтендантом став “Чубатий”. Наступного дня повстанці перейшли р. Свічу і почали підніматися на гори. В дорозі частину повстанців звільнено через хворобу, їх замінили місцеві добровольці.

30 червня у великій вівчарській колибі біля с. Мізунь до групи долучився “Яструб”, колишній молодший лейтенант ЧА. Після обіду “Верх”, “Яструб” і “Жулик” виготовили перший наказ і дещо змінили командний склад. Ввечері перед повстанською лавою було оголошено перший наказ сотні, яку названо “Сіроманці”. Ним було визначено такий командний склад: к-р сотні – “Верх”, заступник к-ра –“Яструб”, вишкільник – “Ворон”, бунчужний – “Жулик”, зброяр – “Явір”, ройові – “Косач”, “Льонський”, “Богун”, “Лісовий” і “Науменко”. Чисельність відділу тоді складала 60 вояків.

Ввечері того ж дня “Сіроманці” вирушили далі і вранці зупинилася на горі Солотвині над р. Мізунькою. Тут сотня стояла до кінця липня, а на початку серпня перебазувалася на г. Чорна Цигла, де перебувала до 30 жовтня 1943 р.

15 липня зі сотні відійшов “Верх”, а командування перебрав “Яструб”.

Чоти, за “Хронікою…” були створені аж у кінці серпня, коли чисельність відділу зросла до 180 осіб. Їх командирами стали “Ворон”, “Косач” і “Лісовий”. В той час сотню відвідав крайовий командир УНС “Беркут”.

Хроніка “Сіроманців”, як і кілька подібних хронік інших відділів (див. т. 20 нової серії “Літопису УПА”), написана, ймовірно, керівником політвиховного відділу штабу Тернопільської воєнної округи УПА “Лисоня” Іларієм Сказінським-“Кригою”. Для укладання документу він, використовував, очевидно, документацію сотні “Сіроманці”, а також спогади її колишніх вояків, які перебували у підпіллі на Тернопільщині. Наприклад, інтендант “Чубатий”, чотовий і бунчужний “Грабко” та санітар “Бойцьо” загинули у Курниках на Збаражчині аж 8 жовтня 1952 р. Те, що серед інформаторів автора були вояки-“сіроманці”, приналежні до відділу від 12 червня 1943 р., є очевидним із поданих у “Хроніці…” відомостей про збірку добровольців.

І. Сказінський восени 1944 р. виконував обов’язки політвиховника куреня під командуванням Д. Карпенка-“Яструба”. В склад цього відділу входили тоді “Сіроманці”. Отже, при написанні хроніки “Крига” міг використовувати інформацію, отриману безпосередньо від багатьох вояків, які були в сотні від її заснування.

Факт, що саме “Верх”-“Лобода” був організатором і першим командиром “Сіроманців”, фігурує в ряді документів тактичного відтинка УПА “Розточчя” (ТВР). Зокрема, в поданні до підвищення у старшинських ступенях, підписаному командиром відтинка “Угриновичем” 12 липня 1946 р., вказано: “Лобода, Верх. Булавний з Легійону. Член вишкільного складу при ТВР. 7 класів народної школи. На хорунжого. Має опанований військовий вишкільний матеріял, повний посвяти, організатор і перший к-р «Сіроманці». Бувший к-р сотні "Дорошенка" в 1944 р.” Дещо раніше, 11 травня 1946 р., “Угринович”, тоді ще заступник к-ра ТВР і к-р відділу “Переяслави”, пропонував “Лободу” на підвищення до старшого булавного, подаючи про нього таку інформацію: “Лобода (Верх). Булавний з легіону. вишкільник підвідділу «Переяслави». 7 класів народної школи. На старшого булавного. Має добре опанований військово вишкільний матеріял, прикладається щиро до роботи, повний посвяти. Організатор, перший к-р «Сіроманців», к-р сотні «Дорошенка» з 1944 р.”

Слід зазначити, що влітку 1944 р. сотня “Сіроманці” кілька тижнів перебувала на Яворівщині, тому про факт командування нею А. Тучапцем там могли знати не тільки від нього. Тим більше, що у відділі служили ще кілька вихідців з Яворівщини, зокрема, бунчужний Іван Матвіїв-“Жулик” та командир жандармерії Іван Дусик-“Марцигель” (він і загинув у рідному селі Мужиловичі під час відпустки 6 березня 1946 р.)

Григорій Ковальчук-“Ворон”, к-р чоти і, деякий час, сотні “Сіроманці”, на допиті 18 березня 1946 р. розповідав, що у відділ прибув у вересні 1943 р. (це не відповідало правді). На той час сотня, за його твердженням, нараховувала 60 осіб і базувалася біля с. Солотвино. З новоприбулим поспілкувався к-р єдиної чоти “Верх” і зарахував до свого підрозділу, а відтак сотенний “Яструб” призначив “Ворона” командиром новоствореної ІІ чоти.

Більше про А. Тучапця-“Верха” можна прочитати в біографічному нарису у “Шляху перемоги” за 7 березня 2012 р.

Ще одним важливим джерелом до історії відділу є спогади її вояка Богдана Допіри “Сіроманці”, видані 2003 року. За його твердженням, наказ по сотні № 1 був оголошений у червні 1943 р. на горі Чорна Цигла (Долинщина) на першому постої в Карпатах. Відділ тоді, за його словами, нараховував 25 осіб. Б. Допіра згадував командний склад сотні станом на липень 1943 р., але ані “Хмари”, ані “Верха” серед них немає. Сотенним назвав “Яструба”, інтендантом – “Чубатого”. В серпні “Сіроманці” перейшли на г. Магура, відтак, у вересні - на г. Люта.

Відомості про старшин і підстаршин, подані Б. Допірою щодо літа 1943 р., в основному підтверджують інформацію, подану у “Хроніці…”, хоча на час написання спогадів він її не бачив і бачити не міг.

Збереглися також написані у підпіллі мемуари ройового Михайла Ткачука-“Хитруна”. Він згадував, що відділом у Карпатах командував “Яструб”, а назву “Сіроманці” дав обласний провідник. Сотня базувалася на г. Чорна Цигла, а відтак на г. Люта.

У підсумку можна ствердити, що версія, викладена “Хмарою” у його спогадах і зізнаннях, суттєво суперечить іншим джерелам, які стосуються початків існування сотні “Сіроманці”. Проте її не можна вважати повністю хибною. На це, зокрема, вказують детальний опис перебігу подій, частина маловідомих подробиць якого підтверджуються іншими джерелами.

Остаточну відповідь може дати тільки подальший пошук інформації, яка б допомогла перевірити подані “Хмарою” відомості, підтвердивши, спростувавши чи уточнивши їх.

Наразі ж можна стверджувати, що П. Мельник справді мав стосунок до початків сотні “Сіроманці”. Проте його роль слід вважати нез’ясованою. Можна припустити, що його прикріпили до групи, яка згодом стала сотнею “Сіроманці”, як представника військової мережі Станиславівщини, із завданням завести її в Карпати. Не виключено, що “Хмара” отримав повноваження керувати цим відділом, але не як командир сотні, а як відпоручник керівництва військової референтури ОУН. Можливі й інші версії, але, як вже сказано вище, остаточної відповіді наявна джерельна база не дає.

При написанні статті, зокрема, використані матеріали, надані дослідниками Василем Ільницьким і Сергієм Волянюком.

Кому відома інформація про початки сотні “Сіроманці”, її командирів, просимо писати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.або на адресу редакції.

Loading...

Інтерв'ю

Віктор Рог: За Україну йде великий бій

Головний редактор всеукраїнського тижневика «Шлях Перемоги», публіцист, автор книг і численних публікацій з ідеології українського...

21-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Шухевич: «Ніхто не зміг сплутати йому гри»

Про військове зростання воєначальників УПА, зокрема Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича – центральної фігури...

05-03-2019 Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Веб-дизайн