Понеділок, 08 лютого 2016 22:00

Іван та Надія: любов, обпалена війною

Юрій ЩУР
Іван та Надія: любов, обпалена війною

Замальовки з історії діяльності ОУН на Мелітопольщині

Коли йде мова про українське націоналістичне підпілля, в уяві пересічного читача постають образи безкомпромісних борців за державну самостійність України. І така боротьба, певно, не мала місця для емоцій. Особливо таких, які могли зробити підпільника вразливим. Але часто холодний розрахунок стає безсилим перед щирими почуттями.

Наприкінці жовтня 1941 року до Мелітополя разом з іншими членами похідної групи ОУН-р прибув уродженець Пискорович, що на Закерзонні, Іван Молодій – «Косар». Крім нього розбудовою оунівської мережі в терені повинні були займатися Михайло Вінтонів – «Михась», Микола Сливка – «Буревій» та Володимир Шалько – «Володимир». За досить короткий час зусиллями членів похідної групи та місцевих націоналістів було створено розгалужену мережу осередків революційної ОУН.

Іван Молодій спершу мав дбати про матеріальне забезпечення членів похідної групи, задля чого налагоджував зв’язки із керівниками місцевих органів самоврядування та сільських господарств, які були створені на місце радянських. Зокрема, саме таким чином до підпілля був залучений один із керівників Мелітопольського окружного проводу Іларіон Курило-Кримчак, відомий краєзнавець, репресований більшовиками у 1930-х роках.

Восени 1942 року, за завданням керівництва Мелітопольської ОУН, Молодій переїхав до с. Новомиколаївка неподалік від райцентру, де влаштувався на посаду начальника поліції. У цьому селі від січня 1942 року у фельдшерському пункті акушером працювала уродженка Мелітополя Надія Артюхова. Знайомство відбулося на робочому місці Надії, куди Молодій зайшов з виробничої необхідності. Після цього, відвідування стали частими, і за свідченнями самої Артюхової, вже не мали жодного відношення до роботи, – своє брала молодість.

Разом із тим, Іван Молодій під час зустрічей з Надією Артюховою постійно вів теми на тему визвольної боротьби ОУН. Найбільш характерні тези з цих бесід пізніше стали предметом зацікавлення слідчих радянських органів держбезпеки. Так, зокрема Молодій розповідав про негативність такого виду господарювання, як колгоспи, де працівники за ледь не цілодобову працю не заробляють навіть прожиткового мінімуму. Крім того, в бесідах Молодій проводив паралелі між окупантською політикою, як Німеччини так і СРСР.

На запитання Надії, як можна збудувати незалежну Українську Державу, коли українська територія окупована німцями, Молодій пояснював, що необхідно вичікувати моменту, коли дві потуги – радянська та нацистська – виснажать себе, тоді настане слушний момент для всенародного повстання, яке спричинить незалежність України. До того ж часу необхідно розбудовувати мережу націоналістичного підпілля, готувати кадри для боротьби за самостійність.

img334Одним з таких бійців українського революційного фронту мала стати й Надія. Молодій особисто займався її вишколом, навчаючи основ ідеології націоналізму. Також постійно опрацьовувалася необхідна література, зокрема організаційні видання, листівки, часописи. У січні 1943 року Надія Артюхова була заприсяжена як дійсний член Організації українських націоналістів. Приміщення фельдшерського пункту, де працювала Артюхова Молодій вирішив використовувати як явочний пункт. Пароль від кур’єра був «Чи можна купити у вас крему?», а відповідь – «Був, але вийшов». Після цього слідував обмін гаслами: «Степ» – «Могила» (тут мався на увазі курган, які сільське населення часто за звичкою називає саме «могилами»).

На «особистому фронті» також все було добре. Молоді націоналісти планували створити сім’ю. Стрімкі події весни 1943 року геть по іншому розписали подальшу їх долю. Згідно з рішенням проводу Мелітопольської ОУН, Іван Молодій мав залишити Новомиколаївку та переїхати знов до міста, зокрема й для виконання функцій кур’єра до обласного проводу у Запоріжжі. Надія ж залишилася на місці, продовжувала діяльність в ново миколаївському осередку. Для організаційного забезпечення діяльності її куратором, на час відсутності Молодія, було призначено одного з керівників місцевого підпілля Миколу Сливку, відомого загалу як адміністратор Мелітопольського театру ім. Шевченка Микола Буревій. Від нього Артюхова отримувала організаційні листівки для поширення в Новомиколаївці.

Діяльність мелітопольського націоналістичного підпілля не залишилася непомітною для німецьких спецслужб. На початку квітня 1943 року в перестрілці в с. Костянтинівці загинули два члени обласного проводу (Богдани Мовчан і Крицан), керівник сільського осередку Шевченко, його син і одна дочка. Тоді ж був важко поранений один з лідерів місцевої ОУН Михайло Вінтонів, згодом замучений у в'язниці. Керівник окружного проводу Леонід Фоменко і член проводу Микола Сливка були арештовані по дорозі на нараду. Під постійним наглядом німецьких каральних органів знаходився член окружного проводу бургомістр Мелітополя Іларіон Курило-Кримчак.

В таких умовах Іван Молодій повністю переходить на нелегальне становище. Задачею №1 стає звільнення заарештованих керівників підпілля (окрім Фоменка і Сливки тут також перебував утримувач конспіративної квартири обласного проводу у Запоріжжі Пилип Мороз). До справи була залучена Надія Артюхова, як нерозконспіроаний член підпілля. Саме вона носила харчові передачі заарештованим і під приводом передала нові документи, які знадобляться під час втечі. Зброю (гранати та пістолети), безсумнівно ризикуючи, також передавала Надія. Зрештою, за активної допомоги Молодія та Артюхової, Микола Сливка та Пилип Мороз втекли під час примусових робіт, скориставшись послабленням уваги зі сторони конвоїрів та одразу ж переправлені до Запоріжжя. Змушений був залишити Мелітополь й Іван Молодій. Від травня 1943 року Іван та Надія більше не зустрічалися.

Іван Молодій разом з керівником запорізького націоналістичного підпілля Василем Пастушенком – «Кальбою» залишили межі області, виїхавши на Дніпропетровщину. Звідти Молодій вирушив до Холодного Яру для створення повстанських відділів. Пізніше повернувся до рідних Пискорович, став районним провідником ОУН на Білгорайщині, де й потрапив в полон 1944 року. Засуджений радянським судом до 25 років. Повторно допитувався слідчими 1948 року, вже конкретно по справі мелітопольської ОУН. 1955 року був звільнений, як польський громадянині повернувся у рідне село, знищене у квітні 1945 року польським підпіллям. 1996 року у ІІІ-му томі мемуарної серії «Закерзоння» побачили світ його спогади, а наступного 1997 року Івана Молодія не стало.

Надія Артюхова залишилася у рідному Мелітополі, де й була заарештована у грудні 1943 року під час розробки агентурної справи «Враги», заведеної Мелітопольським міським відділом НКДБ у жовтні 1943 року. По справі проходило 20 осіб, в основній масі – керівники та активісти місцевого підпілля. «Найдемократичніший» у світі суд «впаяв» Надії Артюховій 10 років таборів з ураженням в правах на 5 років та конфіскацією майна. У березні 1954 року Молодію, який тоді відбував термін у Дубравлазі, вдалося її знайти. Була на Воркуті, відбувши 10-річний термін ув’язнення перебувала на «вольной ссилкє». Працювала у шпиталі. Як склалася подальша доля Надії Артюхової автору невідомо.

 

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн