Вівторок, 14 січня 2014 14:12

Сотник УПА “Чайчук”

Володимир Мороз
Михайло Грицин -“Чайчук” Михайло Грицин -“Чайчук”

Цього року виповнюється 100 років від дня народження одного із організаторів національно-визвольної боротьби ОУН і УПА на Львівщині, члена штабу воєнної округи “Буг”, лицаря Бронзового хреста бойової заслуги, сотника Михайла Грицини-“Чайчука”.

Походить М. Грицина в с. Корні Томашівського повіту Люблінського воєводства (Польща). За даними документів польської поліції, він народився 20 листопада 1914 р., за свідченнями зведеного брата М. Грицини, Владислава Серкіза, – 21 листопада. Виростав напівсиротою. Навчався в гімназії у Раві-Руській (тепер Жовківський район Львівської обл.), де долучився до Юнацтва Організації Українських Націоналістів. До Юнацтва і членства ОУН його прийняв Василь Зелений, один із піонерів націоналістичного руху в повіті.

На початку 1930-х рр. М. Грицина організував у рідному селі звено ОУН, до якого увійшли Микола Бабій, Василь Вербовий та Мирон Процик. Вони за допомогою ще кількох хлопців в ніч з 3 на 4 жовтня 1933 р. у Корнях провели захід в рамках відомої шкільної акції – вибили шиби у школі в с. Корні, знищили там державну символіку і портрети визначних польських діячів. За кілька днів М.Грицина та ще четверо осіб  були затримані і ув’язнені в слідчих арештах в Раві-Руській, а відтак у Львові (тюрма “Бригідки”).

В кінці листопада затриманим пред’явлено звинувачення. Про подробиці суду інформації наразі не виявлено, але вже 8 жовтня 1935 р. М. Грицина перебував на волі. Саме тоді він розмістив у львівській газеті “Діло” оголошення з подякою всім, хто допоміг йому морально і матеріально під час дворічного перебування у равській, львівській і сяніцькій тюрмах.

На час арешту М. Грицина навчався у випускному восьмому класі гімназії. Після виходу з тюрми він відновив навчання, але вже у приватній гімназії “Рідної школи” в Рогатині, яку закінчив іспитом зрілості. В пізніших облікових документах УПА для М. Грицини вказано середню освіту і фах “урядник”. Наразі невідомо, чи проходив для цього додатковий курс спеціалізованого навчання, але є твердження, що деякий час навчався у Львові.

Впродовж 1930-х рр. М. Грицина був душею громадсько-політичного і культурного життя села, диригував у сільському хорі. Знову на деякий час опинився у в’язницях Угнова і Львова навесні 1938 р.

В період т. зв. першої більшовицької окупації М. Грицина перебував на західних окраїнах українських земель, які тоді знаходилися під владою німців. Від осені 1939 р. мешкав у Томашеві, відтак перебрався до села Юрів (тепер Томашівський повіт Люблінського воєводства, Польща), де працював директором народної школи. Одночасно очолював повітовий провід ОУН Томашівщини, до якого входили також Петро Дужий, Остап Линда, Богдан Осідач, Іван Пшоняк та Михайло Медвідь. В цей час М. Грицина користувався псевдонімом “Хозар”. У квітні 1941 р. він передав свої обов’язки М. Медведеві, а сам відійшов до створюваного українського легіону в німецькій армії – т. зв. Дружин українських націоналістів (ДУН). Служив підстаршиною у батальйоні “Роланд”.

Після розформування ДУН працював секретарем громади в Угнові (тепер Сокальський р-н Львівської обл.). В цей час одружився. Одночасно з легальною працею М. Грицина під псевдонімом “Чайчук” у 1943–1945 рр. виконував обов’язки військового (організаційно-мобілізаційного) референта окружного проводу ОУН Равської округи. Займався формуванням відділів Української Повстанської Армії, їх забезпеченням кадрами, зброєю, військовим спорядженням. На той час мав військовий ступінь булавного (здобутий, очевидно, під час служби в ДУН). На зламі 1943–1944 рр. перейшов у підпілля.

До найближчих співпрацівників окружного оргмоба “Чайчука” належав його заступник і командир військової розвідки “Льорд” (загинув 21.07.1945 р. в с. Желдець Кам’янка-Бузького р-ну Львівської обл., посмертно підвищений до хорунжого).

Станом на початок червня 1944 р. в Равській окрузі ОУН, зокрема, і завдяки старанням М. Грицини, діяло вісім сотень УПА чисельністю близько тисячі вояків. У серпні 1944 р. таких сотень вже було одинадцять, вони нараховували майже дві тисячі вояків.

Одним із найбільш дієвих та боєздатних відділів був курінь “Галайда” на чолі з Дмитром Пелипом-“Емом”. З ними часто перебував і М. Грицина. 29 серпня 1944 р. в лісах під Каровом (Сокальський р-н Львівської обл.) курінь “Галайда” звів великий бій з військами НКВД, в якому “Чайчук” був поранений. З відділом відступив на територію, яка відійшла до Польщі, де лікувався. Відтак з куренем “Галайда” рейдував у тих селах польсько-радянського прикордоння, які в минулому входили до Рава-Равського повіту.

Наказом Головного військового штабу УПА ч. 8/44 від 23.09.1944 р. М. Грицина-“Чайчук” підвищений до ступеня хорунжого УПА з датою старшинства 1 жовтня 1944 р.

Після розформування організаційно-мобілізаційних референтур, що сталося у квітні 1945 р., М. Грицина був призначений старшиною для доручень військового штабу Воєнної округи “Буг”. В середині травня буля с. Бутини (Жовківський район Львівської обл.) він інспектував сотню “Кочовики” перед її відходом у славний рейд на Підляшшя.

Нове призначення М. Грицина отримав у вересні 1945 р., очоливши Золочівський тактичний відтинок УПА “Пліснисько”. На той час під його командою у відтинку діяли три неповні сотні (“Дружинники”, “Русичі” та “Витязі”) загальною чисельністю близько 200 вояків. У 1945 р. М. Грицина використовував теж псевдонім “Чучман”.

Пізньої осінню отримав відпустку до рідного села. Оскільки воно на той час перебувало закордоном, на території Польщі (т. зв. Закерзоння), також отримав деякі доручення до місцевого підпілля. Ймовірно, ніс письмові або усні вказівки до крайового провідника Ярослава Старуха-“Стяга”, база якого була  неподалік. Повертався з охороною через кордон в околицях Рави-Руської, наробивши шуму серед радянських прикордонників.

В дорозі назад зустрівся із крайовим провідником ОУН Львівського краю Дмитро Слюзаром-“Золотарем” та надрайонним провідником Жовківщини Петром Вітюком-“Володимирком”. Разом із ними він потрапив в облаву прикордонних військ НКВД, яка відбувалася в прилеглих до Польщі районах Львівської області.

Зведена група (42 прикордонний полк та придані підрозділи) проводила т. зв. чекістсько-військову операцію на схід від шосе Великі Мости – Жовква. Натомість кілька оперативних груп 88 прикордонного загону вели розшуки на захід від цієї дороги на випадок можливого переходу туди повстанців з району проведення основної облави.

На присілку Бесіди села Любеля (тепер Жовківський р-н Львівської обл.) 19 грудня 1945 р. о 15.00 в хаті нелегала Дмитра Сулика (співпрацював з Службою безпеки ОУН) одна з розвідувально-пошукових груп 88 прикордонного загону виявила ретельно замасковану криївку, де перебували всі троє підпільників та господар. Причиною наскоку було донесення агентури (за деякими даними – дружина господаря). В будинку розпочалася перестрілка. Повстанці відбивалися близько двох годин. “Чайчукові” вдалося прорватися з оточення в недалекий лісок, але він повернувся і відкрив вогонь по ворогові, щоб полегшити відступ друзям. Впав від ворожої кулі в 100-200 метрах від хати. В перестрілці загинули й Д. Слюзар, П. Вітюк і Д. Сулик. Ворог здобув 3 автомати, 3 пістолети, значну кількість документів. З боку ворога були поранені командир розвідувально-пошукової групи Носатов і єфрейтор Носов. Тіла полеглих повстанців забрали до тодішнього райцентру Великі Мости (тепер Сокальський р-н Львівської обл.) На місці бою зараз встановлено хрест.

Посмертно наказом ГВШ ч. 1/46 від 15.02.1946 р. М. Грицина-“Чайчук” підвищений до ступеня сотника УПА (в сучасній українській армії це звання, аналогічне капітанові). Також наказом Крайового військового штабу УПА-Захід ч. 16 від 1 січня 1946 р. він відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги. Можна припускати, що командування на той час ще не знало про загибель “Чайчука”.

Кому відома інформація про життя та діяльність Михайла Грицини, його друзів, просимо писати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або на адресу редакції.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн