Понеділок, 20 лютого 2017 12:21

МДБ проти ОУН та УПА на Наддніпрянщині, рік 1946-й: Донецька, Дніпропетровська, Луганська та Одеська області

Автор Юрій Щур

У боротьбі проти націоналістичного руху, зокрема і на території Наддніпрянської України, радянські органи державної безпеки активно використовували практику здійснення агентурно-оперативних заходів. Про заведення, перебіг та реалізацію агентурних справ постійно доповідали з областей на Київ, де матеріал узагальнювався та передавався далі, до Москви. Не в останню чергу, завдяки цим документам сьогодні ми можемо простежити як МДБ намагалося знищити осередки ОУН та ліквідувати відділи УПА. Наразі пропонуємо огляди, що хронологічно охоплюють 1946 рік.

Донецька (Сталінська) область

1. Агентурна справа «Зброєносці».

Розроблялася УМДБ Сталінської (Донецької області) в Чистяковському районі. Фігурантами справи була група переселенців із Західної України, які прибули для роботи на шахтах Донбасу. По справі розроблялося 6 осіб, запідозрених у належності до ОУН, зокрема уродженці с. Крупа Луцького району Волинської області:

- Сергій Лисак, 1903 р.н., під час німецької окупації – комендант української поліції;

- Євдоким Поліщук, 1909 р.н.,

- Костянтин Лотоцький, 1914 р.н., під час німецької окупації – помічник коменданта сільської поліції.

Агентурним шляхом було встановлено, що вказані особи серед свого оточення проводять антирадянську агітацію, висловлюючи наміри повернутися до Західної України, де приєднатися до відділів УПА й продовжувати боротьбу проти радянської влади. Тим більш, що усі вони раніше були в повстанських відділах, брали участь у боях з радянськими підрозділами.

На подвір’ї Поліщука у лютому 1944 р. органами «СМЕРШ» було виявлено склад, з якого вилучено значну кількість зброї.

2. Агентурна справа «Думка».

Обласним Управлінням МДБ агентурним шляхом було встановлено, що в Селідівському районі під час окупації активну діяльність здійснювало підпілля ОУН. В результаті проведених агентурно-оперативних заходів були виявлені учасники місцевого підпілля, на яких у червні 1946 р. була заведена агентурна справа. По справі розроблялися:

- Юрій Голик, 1922 р.н., уродженець смт. Градизьк Глобинського району Полтавської області, під час німецької окупації – піаніст. Керівник районного проводу ОУН. Станом на 1946 р. – студент Донецького індустріального інституту.

- Борис Гончаров, 1901 р.н., в період німецької окупації – заввідділом культури й освіти Селідівської райуправи, а потім – директор агрошколи. Встановлений 1946 р. у Кам’янському районі Тульської області.

- Степан Мельник, 1888 р.н., уродженець с. Синиця Богуславського району Київської області. Під час окупації працював директором школи, а потім завідуючим відділом культури й освіти Селідівської райуправи. Встановлений 1946 р. у м. Бендери (Молдова).

- Опанас Вербовий, 1905 р.н., уродженець с. Черкасівка Полтавського району Полтавської області. Під час окупації – завгосп агрошколи. У листопаді 1945 р. повернувся з Німеччини по репатріації. Станом на 1946 р. працював столяром у «Заготзерні».

Співробітниками МДБ було встановлено, що Голик як керівник районного проводу під час німецької окупації підтримував зв’язки з представниками Крайового Проводу ОУН Південноукраїнських земель та керівником Красноармійського районного проводу Якубовичем, від яких отримував літературу для поширення та загальні вказівки з діяльності. Влітку 1943 р. Голик був заарештований німцями й вивезений до Німеччини, де залишався до наступу англійських військ. Перебуваючи у таборі репатрійованих, Голик працював перекладачем, підтримував зв’язки з англійськими офіцерами.

У січні 1946 р. під час приїзду в м. Сталіно англійської молодіжної делегації, Голик зустрічався з одним із прибулих Евансом Дільваном, від якого отримав кілька брошур.

Гончаров до війни був агентом радянських спецслужб, залишений на окупованій території зі спеціальним завданням, яке не виконав. Під час окупації був назначений заввідділом культури і освіти. За завданням ОУН виступав на зборах з доповідями націоналістичного характеру тощо.

Мельник працював директором школи й загалом у системі освіти, домагався звільнення з роботи вчителів-неукраїнців, закликав населення вести боротьбу за створення самостійної України. За даними дослідника із Слов’янська, Олександра Добровольського, селідівським оунівцям вдалося повною мірою українізувати 46 освітніх закладів.

Вербовий особисто брав участь у пошуку й затриманні 10 радянських партизан, які потім німцями були розстріляні.

3. Справа Гладкого.

Цього ж року, УМДБ Сталінської області був заарештований розшукуваний довший час заступник керівника Донецького обласного проводу Володимир Гладкий, 1903 р.н., уродженець с. Засулля Недригайлівського району Сумської області. Під час окупації Гладкий проживав у обласному центрі, працював головним механіком металургійного заводу ім. Сталіна.

На попередніх допитах Гладкий зізнався, що він з перших днів окупації приєднався до ініціативної групи українських націоналістів, створеної членами ОУН із Західної України, яка займалася організацією органів самоврядування й наповнення їх свідомим елементом.

Дніпропетровська область.

Агентурна справа «Схід»

В рамках розробки справи УМДБ по Дніпропетровській області були заарештовані Іван Шевченко, Григорій Карандаш та Михайло Рибалка.

Шевченко та Карандаш, як колишні поліцаї періоду німецької окупації, у 1943 р. були затримані органами НКДБ й в подальшому вислані до Спецтабору в Молотовську (Пермську) область, звідки передані для роботи у вугільній промисловості. У червні 1945 р. вони з роботи втекли й без документів прибули до Дніпропетровська (Дніпра).

Після арешту, на допитах вони надали свідчення, що в березні 1945 р. перебуваючи у таборі, були залучені до оунівської організації, якою керували Іван Зосенко та Тимофій Малиновський. Учасники організації мали на меті роззброїти охорону табору й нелегально пробиратися до Західної України з метою приєднання до УПА.

У зв’язку з арештом Зосенка та Малиновського (засуджені), Шевченко й Карандаш втекли з місця роботи й прибули до Дніпра, де через Михайла Рибалку зв’язалися із робітником паспортного відділу Управління міліції УМВС Дніпропетровської області й за хабар отримали від нього паспорти.

Луганська (Ворошиловградська) область

Агентурна справа «Просвітяни»

В рамках реалізації справи УМДБ Одеської області був розшуканий й 1 липня 1946 р. заарештований один з організаторів ОУН на Донбасі Теодор Лічман, який у порядку репатріації прибув до Одеси. Було встановлено, що Теодор (Федір) Лічман 1916 р.н., уродженець с. Климівка Карлівського району Полтавської області, з середньою освітою.

На допитах Лічман визнав, що він будучи членом ОУН у 1942 р. отримав завдання від «Євгена» (Євгена Стахіва) та «Оксани» (Катерини Мешко) й був направлений до Донецької й Луганської областей для організації осередків ОУН. Він назвав до 50 членів ОУН з якими був пов’язаний по діяльності в підпіллі.

Під час перевірки свідчень Лічмана було встановлено ряд членів ОУН, серед яких Микола Наконечний та Лідія Беспалько, 1904 р.н., уродженка с. Троїцьке Полтавської області. Проживала у Луганську по вулиці 2-га лінія, будинок 23. Після арешту на допитах свідчила, що була залучена до ОУН, утримувала конспіративну квартиру Крайового Проводу Південноукраїнських земель. Назвала 11 учасників ОУН з яких 3 одразу були встановлені й взяті в агентурну розробку.

Одеська область

Агентурна справа «Застава»

Була заведена на групу переселенців із західноукраїнських земель, яких підозрювали у належності до ОУН, очолюваної А. Мельником. У розробці перебувало 5 осіб, зокрема колишні жителі с. Городло Грубешівського повіту Люблінського воєводства (Польща):

- Данило Мелех, 1918 р.н., колишній офіцер польської армії, різноробочий у колгоспі;

- Іван Павлюк, 1916 р.н., працював на заготівлях у сільській кооперації;

- Степан Уляницький, 1913 р.н., в період німецької окупації – волосний муж довір’я, працював вантажником на залізничній станції.

Переїхавши до Одеської області, об’єкти розробки проводили антирадянську діяльність й, на думку МДБ, займалися створенням осередків підпілля у Роздільнянському, Ширяївському й інших районах Одеської області. Данило Мелех у приватній розмові із своїм знайомим, який виявився агентом МДБ, говорив, що задача підпільників полягає у розширені мережі й налагоджені зв’язків із ОУН на Західній Україні. З цією метою, зокрема, готувалися зв’язкові для поїздки на Волинь задля отримання вказівок щодо діяльності та літератури для поширення. 

Loading...

Інтерв'ю

Олег Баган: «Союз Тримор’я – цивілізаційна антитеза до Росії»

«Війна цивілізацій», «цивілізаційні розколи» – чуємо раз у раз в розмовах політологів. Що вкладають у...

07-08-2017 Інтерв'ю

Стефан Романів: У перспективі хотілося б домовитися про безвізовий режим з Австралією

Днями в австралійському Мельбурні закінчився ювілейний 15-й з'їзд («Здвиг») українських організацій Австралії, присвячений 70-літтю поселення...

16-07-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн