Четвер, 20 квітня 2017 15:26

Боївка «Грача» та інші сюжети із історії ОУН на Київщині у 1947 році

Юрій Щур
Боївка «Грача» та інші сюжети із історії ОУН на Київщині у 1947 році

У червні 1947 року, в результаті проведених агентурно-слідчих заходів співробітники Управління МДБ Київської області ліквідували осередок ОУН з 13 учасників, який діяв на території Васильківського району. Однією з ключових фігур тут був Григорій Фостенко, уродженець села Дзвінково Васильківського району, який на момент арешту проживав у селі Майків Гощанського району Рівненської області.

Фостенко восени 1946 році у Майкові встановив зв'язок із провідниками ОУН «Марком» (загинув під час операції МДБ з ліквідації підпілля у Васильківському районі) та Сидором Рябунцем («Грачем»). До кінця року усі троє вже прибули до Васильківського району для організації осередку. Організаційну роботу розпочали із Дзвінкового, де під будинком Фостенка було облаштовано криївку. Здійснювалася активна робота серед місцевої молоді, наслідком якої стало залучення до ОУН Лезебника, Завойського, Ярмоленка, Козюри, Чернишенка й інших.

Вже у грудні того ж року група (боївка) «Грача» здійснила кілька нападів на сільські крамниці кооперації сіл Леонівка, Соснівка й інших у Бишівському (Макарівському) районі Київської області. Зброю для боївки привозив Фостенко, виконуючи функції зв’язкового з підпіллям у Гощанському районі. Крім того, він разом з «Грачем» їздив до Києва, де намагалися роздобути друкарську машинку для потреб підпілля.

В процесі допитів Фостенка співробітники МДБ отримали достатні дані для арешту Івана Сищука (він же Петро Менчук) та Катерини Кузьмук. Сищук, який до підпілля приєднався ще у 1943 році, забезпечував зв'язок з надрайонними провідниками ОУН по Острозькому та Гощанському районах Рівненської області («Грач», «Підкова» й інші). Утримувач конспіративної квартири Кузьмук забезпечувала зв'язок між Сищуком та «Грачем» і «Марком».

Продовжуючи розшуки «Грача», слідчим МДБ вдалося встановити, що учасники боївки «Арсен» та Василь Бей перебувають на території Гощанського району. Для встановлення їх місцезнаходження туди по відомим МДБ каналам зв’язку ОУН був направлений секретний співробітник «Одарка», яка в селі Майків встановила зв'язок з «Грачем» та Беєм. У розмовах вони повідомили про намір повернутися на територію Васильківського району.

Повертаючись на територію свого «терену», «Одарка» отримала від підпільників кореспонденцію для довірених осіб. Також їй було запропоновано в скорому часі приїхати знову, але вже разом із сестрою Бея Катериною, яка проживала у селі Плесецьке Васильківського району. Відповідно, наприкінці вересня 1947 року «Одарку» знову направили до «Грача», долучивши «втемну» Катерину Бей. Під час зустрічі із підпільниками, остання повідомила, що усі листівки, які привозили кур’єри, були поширені у районі. Цієї інформації було достатньо для МДБ, співробітники якого готувалися до арешту Катерини Бей.

Що стосується подальшої долі провідника «Грача», він загинув у бою з оперативною групою МДБ в районі села Дідова Гора Славутського району Хмельницької області у лютому 1950 року. Разом із ним тоді загинув Олексій Колавський («Петро»). Підсумовуючи інформацію про цей бій, МДБісти зазначали, що «Грач» у 1947 році створив й очолив боївку ОУН у Васильківському районі. Неодноразово приїздив до Києва, де здійснював розвідку й займався створенням осередків ОУН. В МДБ зазначали, що їм вдавалося вчасно реагувати на його діяльність та ліквідувати усі осередки непокори, створені за участі «Грача». Сам він діяв після цього у Острозькому районі Рівненської області та на території сучасних Славутського та Ізяславського районів Хмельницької області.

Наступний сюжет перегукується з діяльністю боївки «Грача» хронологічно та географічно, зокрема щодо села Плесецьке. Отже, 28 травня 1947 року у Києві, на Галицькій площі (тепер – Перемоги) й прилеглій до неї вулиці Дмитрівській працівниками МДБ було вилучено 13 листівок «За що бореться Українська повстанська армія» та «Українська молодь». Трохи пізніше аналогічні листівки були виявлені на Брест-Литовському шосе, в районі заводу «Більшовик», на станції Васильково й біля Плесецького.

Проведеним аналізом характеру й способу виготовлення листівок було встановлено, що ці листівки аналогічні до тих, які поширювалися у Рівненській та Львівській областях.

Співробітникам МДБ вдалося встановити, що листівки надходять від керівника районного техзвена Перемишлянщини Львівської області Мар’яна (Маркіяна) Панчука («Синього»). Для організації заходів з поширення листівок використовувалася Людмила Дашевська, уродженка Чернігова, яка 1945 року приїхала в село Лоні Перемишлянського району працювати медсестрою.

Для перевірки цієї інформації МДБ здійснила класичну операцію: проти Дашевської спрацювала агентурно-бойова група, яка захопила її та відвела до лісу, де допитала під виглядом СБ ОУН. Під час «допиту» Дашевська підтвердила усю інформацію, яка цікавила МДБістів.

Після цього Дашевську відправили до Києва, де ретельно допитали. Вона підтвердила свою участь у розсилці націоналістичних матеріалів, яку здійснювала за завданням «Синього». Крім того, надала інформацію про свою подругу Галину Калганову, яка проживала у столиці по вулиці Дмитрівській. Її розшукали та негласно доставили до УМДБ. На допиті Калганова повідомила, що на початку травня до неї на квартиру прибув невідомий з рекомендаційним листом від Дашевської з проханням надати місце для ночівлі. Наприкінці травня прибув ще один оунівець – «Сергій», який і надав листівки для поширення.

Всі ці заходи підпілля бралися «на олівець», боротьба проти осередків ОУН на Наддніпрянщині та їх зв’язкових ліній із керівними ланками на Західній Україні тривала далі.

 

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн