П'ятниця, 26 травня 2017 15:20

Похідні групи ОУН-р та земельне питання (1941 рік)

Юрій Щур
Похідні групи ОУН-р та земельне питання (1941 рік)

З початком німецько-радянської війни розпочався новий етап в діяльності ОУН на Наддніпрянській Україні. Етап найбільш суттєвий за всю попередню історію, оскільки він вже передбачав безпосередній контакт із жителями колишньої «підрадянської» України. Відпоручники ОУН – члени похідних груп – репрезентуючи одночасно Українську державу мали налагоджувати організаційну сітку та органи місцевого самоврядування. Відповідно, саме від їхньої компетентності та здатності оперативно реагувати на запити наддніпрянського суспільства залежав успіх загального націоналістичного руху. Одним із таких запитів стало земельне питання.

Прямуючи до місця призначення, члени похідних груп ОУН-р проводили збори місцевих громадян, які проходили за такою схемою:

1. Доповідь про міжнародне політичне становище та напрямки державного будівництва України;

2. Виступи місцевих громадян та закінчення святкової частини співом національного гімну;

3. Дискусії на теми місцевих завдань та вибір тимчасової місцевої влади (ради, управління й міліції), з якими після зборів проводилося перше засідання.

У місцевостях, де збори вже були проведені іншими роями похідних груп, скликалися інформаційні збори, де виголошувалася політична доповідь, проводилися дискусії й концерт націоналістичних пісень.

Проведення подібних заходів чітко регламентувалося керівництвом похідних груп. Зокрема Т. Семчишин наголошував, що «в підході місцевого населення заховати якнайбільше такту та вирозуміння. З’єднувати своєю поведінкою та працею місцеве населення. Держатися засади: краще нічого не робити, як зробити на початку цілком зле, а через те утруднити працю в майбутньому».

Після прибуття похідних груп до місця призначення, їх було розформовано. ОУН-р перейшла до «осілої» діяльності на місцях. Створювалися перші керівні органи, зокрема крайові проводи на центральноукраїнських і південноукраїнських землях. Про завдання, які стояли перед крайовим керівництвом дізнаємось із рішень першого засідання Проводу ОУН-р на південноукраїнських землях на чолі із З. Матлою («Святославом Вовком»), яке відбулося 3 вересня 1941 р. у Дніпропетровську. Оунівці планували створити міцну підпільну організацію, яка б показала українським народним масам свою силу, авторитет, ідейність і здобула довіру у народу. Крім того, члени ОУН-р повинні були провести широку роз’яснювальну роботу з метою поборювання впливу більшовизму. Ця робота мусила мати політично-пропагандистський і громадсько-суспільний характер й бути звернена одразу проти радянського й німецького імперіалізмів. Також наголошувалося на організації акцій оборонного характеру, спрямованих на захист українського народу від терору й визиску окупантів.

З перших днів діяльності на Наддніпрянщині члени ОУН-р зустрілися із потребою порозуміння з місцевим населенням. Проводячи збори й мітинги із закликом до встановлення української влади на місцях та українізації суспільного життя, націоналісти з’ясували, що жителі східноукраїнських земель виявляли високу активність у обговоренні питань ідейного й програмового характеру. Зокрема, селян найбільше цікавило питання, що націоналісти зроблять з колгоспами у незалежній Україні, а також аграрне питання в цілому в політиці ОУН-р. Робітників цікавило, що буде з промисловістю, який соціальний і державний лад буде в новій Україні, місце національних меншин тощо.

Читайте також: МДБ проти ОУН та УПА на Наддніпрянщині, рік 1946-й: Харківська, Полтавська та Сумська області

Варто відзначити, що програмними постановами ІІ Великого збору ОУН-р (квітень 1941 р.) передбачалося, що сільське господарство мало розвиватися під гаслом: «Українська земля – українським селянам». Колгоспна система мала бути ліквідована, але не одразу, а поетапно й, знову ж таки, під щільним державним керівництвом. Під час революційного зриву владу в колгоспах мали б перебрати на себе «виборні революційні комітети», а сама «перебудова большевицької невільничої господарки на вільну господарку українського народу буде відбуватися ступенево й пляново так, як це допускатиме економічний і політичний інтереси української нації, про що дбатиме Українська держава, а не самовільними, нагальними методами, які загрожували б руїною господарського життя».

Разом із тим, німецька влада на окупованих територіях видавала розпорядження щодо збереження колгоспної системи, що сильно турбувало місцеве населення. Відповідно й ОУН-р, яка розглядала можливість збереження колгоспної системи (поступової ліквідації), селянами Наддніпрянщини нерідко сприймалася в якості німецьких агентів.

Керівництво похідних груп повною мірою усвідомлювало важливість розв’язання аграрного питання. У інформаційному листку № 3 для учасників південної похідної групи Т. Семчишин наказував оунівцям у пропаганді використовувати виїмки з праці члена Проводу ОУН, Голови Державного правління Я. Стецька «За зміст державного життя». Тут же зазначалося, що у вирішенні справ в окремих місцевостях учасники походу повинні повною мірою з’ясувати думку місцевого населення з приводу земельного питання.

Через загальне негативне ставлення українського селянина до самої ідеї колективно вартості тощо, до Проводу ОУН відправлялися звіти, де окрім загальної організаційної інформації зазначалося: «Борони Боже тих писань про задержання колгоспів».

Один з перших дослідників діяльності похідних груп ОУН-р Л. Шанковський писав, що не маючи ніяких нових інструкцій із цього питання, керівники наддніпрянських осередків просто ігнорували постанови ІІ Великого збору ОУН, де зазначалося про поступову ліквідацію колгоспів за сприятливого політичного й економічного моменту.

Таке ігнорування не було вирішенням проблеми. Через це провід ОУН-р на південноукраїнських землях 3 вересня 1941 р. видав інструкцію щодо приватизації землі й майна: селяни отримували право розподілу землі та колгоспного майна через комітети, які повинні були обиратися у кожному селі. Було визначено мінімальний наділ – 1 гектар, якщо був залишок, то він мав входити до резервного фонду.

З приводу загального порозуміння з населенням Наддніпрянщини краєвий провідник ОУН-р центральноукраїнських земель Д. Мирон писав: «З одного боку треба дати глибину й деякі перспективи, велич і розмах великого підйому й пориву, а з другого боку – тіло й кров та ущемлення громам і блискавицям наших ідейних поривів, зв’язувати ідею й нашу боротьбу з життєвими, суспільними, господарськими, актуально-політичними і культурно-виховними поняттями».

Проблематика земельного питання у теорії та практиці ОУН-р під час «походу на Схід», зокрема тези про поступову ліквідацію колгоспної систему, давали привід для критики, а часто й критиканства. Не говорячи загалом про «двійкарів» й історію їх протистояння із керівництвом ЗЧ ОУН, увагу наразі хотілося б звернути на тезу, автором якої є журналіст Іван Киричевський. В загальному вона зводиться до того, що саме невирішеність земельного питання в середовищі ОУН-р «поховала» Українську державу. Автор тези стверджує, «те, що саме прорахунки бандерівців в аграрній сфері, а не расові погляди Гітлера,  «поховали» можливість відновити незалежну Україну уже в 1941 році, свідчать приклади «Локотської республіки» та інших самоврядних організацій на території окупованих Росії та Білорусі». Коментувати таку позицію з наукової точки зору складно. Відмітимо лише, що дана позиція надто перебільшує вплив земельного питання на розвиток взаємовідносин між українцями й німцями під час німецько-радянської війни. А зміщення акцентів з нацистської політики відносно Україна на невиробленість земельного питання в ОУН-р виглядає, м’яко кажучи, антинауково.

Зрозуміло, що повноцінно реалізувати усі напрацювання щодо земельного питання, зокрема й з коректурами, що були внесені вже безпосередньо на Наддніпрянщині, члени ОУН-р могли б лише за умови існування Української держави. Не лише де-юре, а перш за все – де-факто. Дискусії щодо того чи іншого шляху, за яким мали здійснюватися реформи не мали практичного підґрунтя з того моменту, як владу на окупованій Україні перебрала цивільна адміністрація. Разом із тим, сама дискусія щодо земельного питання, започаткована на Наддніпрянщині влітку 1941 року мала значний вплив на подальший розвиток цього питання, зокрема і в площині політичної діяльності УПА.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Баган: «Союз Тримор’я – цивілізаційна антитеза до Росії»

«Війна цивілізацій», «цивілізаційні розколи» – чуємо раз у раз в розмовах політологів. Що вкладають у...

07-08-2017 Інтерв'ю

Стефан Романів: У перспективі хотілося б домовитися про безвізовий режим з Австралією

Днями в австралійському Мельбурні закінчився ювілейний 15-й з'їзд («Здвиг») українських організацій Австралії, присвячений 70-літтю поселення...

16-07-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн