П'ятниця, 30 червня 2017 11:01

30.06.1941

Володимир В’ятрович
30.06.1941

Вранці

Замість пострілів, що розривали ніч, чутно спів літніх пташок. Сонце ще не піднялося, але ранкове світло вже чітко освітлює будівлі. Він скучив за містом, що зараз прокидається з тривожного сну. Йому бракувало Львова цих два роки, відтоді як поїхав весною 1939-го. 

Обриси рідного міста на тлі ранкового неба, були подарунком на (Господи, страшно подумати!) 34-й день народження. 

Але химерна суміш тривоги та піднесеності була породжена не лише особистими переживаннями. Він повертався до міста, яке пережило два роки страшної совєтської окупації. Повертався так, як мріяв колись - солдатом армії, що проганяє окупанта. Проте поки не української армії. 

На ньому та його побратимах - німецькі однострої. Вони отримали зброю і вишкіл від тих, хто не особливо поспішав вважати їх повноправним союзником. Та він був певен: тут, на рідній землі, вирішувати долю України будуть українці. І почнуть вже сьогодні. 

Незалежно від планів німців, що наступають, чи совітів, що тікають.

Пополудні

На вулицях - натовпи переляканих і розлючених. Хтось шукає зниклих близьких, хтось - нагоду зірвати лють на інших, хтось користується безладом, щоб поживитись. Таке рідне і привітне на світанку, місто наповнилося болем і ворожістю. 

Крізь сльози він не бачив нічого, проте ноги самі знали шлях домів. Думками досі був там - на тюремному дворі. Крики і плач наповнювали простір між будинками так само щільно, як трупний сморід та дим. 

Він стояв над понівеченим тілом, намагаючись знайти докази, що це не Юрко. Але саме це ім'я пошепки промовляли поруч. Той шепіт був голоснішим за весь довколишній галас. Юрій. Рідний брат. Молодший у всьому хотів наслідувати старшого - в спорті, музиці, політиці. Проти останнього захоплення протестувала мама. Казала "Ромка забрала Україна, Юрка залишу собі". Не дали - забрали ті, хто загарбав Україну.

І зараз він, підпільник і вояк, який заглядав у вічі смерті і сіяв її сам, мав виконати найважчу місію - сказати матері, що вбили її сина. 

"Мамо, мамо, як ти переживеш це? В той самий день - повернення свого блудного сина і втрату улюбленого?"

Увечері 

Юрка ховатимуть завтра. Але німці не пускають на похорон. 

Хлопців, з якими вони ввійшли в місто, розброїли і пустили у "відпустку". Навчені воювати українці могли завадити вирішити несподівану проблему, з якою німці зіткнулися у Львові.

Кілька годин тому у Народному домі Стецько проголосив відновлення Української Держави. Зараз він має важку розмову із вже колишніми союзниками, яким дуже не сподобався такий політичний сюрприз. Треба готуватися до арештів. 

Його вояків швидше за все не будуть затримувати, а відправлять подалі на схід, гарматним м'ясом на фронт. Таку роль українцям відводив кожен, хто хотів панувати на їх землі, у кожній війні, що переходила нею. 

Але у цій війні буде інакше. Україна заявить про себе світові голосом зброї. Він зробить все, щоб було так.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн