Понеділок, 07 серпня 2017 10:44

Під прицілом – вчителі: агентурна справа «Залишки»

Юрій Щур
Під прицілом – вчителі: агентурна справа «Залишки»

Після прибуття восени 1941 року на територію Запорізької області членів похідних груп ОУН-р, розпочався процес створення організаційної мережі. Аналіз наявних на сьогоднішній день матеріалів та документів дозволяє стверджувати, що педагогічні кадри тут були одними з найактивніших. 

Часто вчителі ставали першими учасниками підпілля у визначеному терені й допомагали розбудовувати структуру ОУН. Зокрема, на Мелітопольщині левову частку роботи взяв на себе місцевий вчитель та краєзнавець Іларіон Курило-Кримчак. За його підтримки, керівники підпілля провели кілька нарад із вчителями району, які мали на меті реорганізацію роботи шкіл та залучення педагогів до підпілля. І така діяльність мала успіхи.

Активними в ОУН були вчителі у Токмацькому, Бердянському й Приморському районах. У Михайлівському районі місцеві оунівці, маючи доступ до організації системи освіти, намагалися «осучаснити» деякі моменти. Зокрема, у Спецанкеті, яка заповнювалася кандидатом на посаду вчителя, містився пункт №16, в якому треба було відповісти на запитання: «Ваш погляд на самостійність України?». Оунівець Д. Бялий у школах вимагав, щоб при вході вчителя в клас, учні вставали, вчитель в цей час повинен сказати «Слава Україні». Учні мали відповідати «Героям слава».

Зрозуміло, що і у самому Запоріжжі українське націоналістичне підпілля з перших днів організаційної діяльності намагалося залучати до своїх лав педагогічні кадри. Про цю діяльність ОУН було відомо й радянським органам державної безпеки, які після повернення до обласного центру у жовтні 1943 року розпочали безкомпромісну боротьбу з «антирадянським елементом». Відмітимо, що основним джерелом для отримання даних про українських націоналістів у той час залишалася агентура.

У листопаді 1943 року відділом по боротьбі з бандитизмом УНКВС по Запорізькій області була заведена агентурна справа «Залишки» на групу вчителів з 4-х осіб, які «об’єдналися між собою на ґрунті націоналістичної ідеології» й проводили серед учнів агітацію за створення самостійної України.

По справі проходили:

- Козлов Олексій Тимофійович, 1902 р.н., вчитель, з вищою освітою, під час окупації був директором школи №10. У листопаді 1943 року жив у Запоріжжі, ніде не працював.

- Брусенко Іван Архипович, 1893 р.н., вчитель, з вищою освітою, колишній прапорщик царської армії. На момент заведення агентурної справи працював завшколою №38.

- Яценко Никифор Андрійович, 1896 р.н., із середньою освітою, колишній уповноважений міської управи Запоріжжя.

- Дудко Ніна Іванівна, 1906 р.н., вчитель за фахом, під час окупації – завідуюча дитячим садком. Дружина репресованого радянською владою.

З отриманих від агентів «Ільїна» та «Чернушка» матеріалів, співробітникам НКВС стало відомо, що вказані особи під час німецької окупації Запоріжжя підтримували зв'язок з активними українськими націоналістами, які пізніше виїхали за межі міста під час німецького відступу. Мова, зокрема, йшла про колишнього редактора газети «Нове Запоріжжя» Могучого, завідуючого відділом пропаганди Заїку й інших. Відмітимо, що у самих членів ОУН у Запоріжжі щодо Могучого була інша думка. Зокрема, у звіті 1942 року вони писали: «В Запоріжжі виходить газета «Нове Запоріжжя». Редактором цієї газети є бувший редактор «Червоного Запоріжжя» – Могучий. Крім мови, нічого більше українського в ній немає. Могучий прославляв раніше червоних визволителів, а тепер німецьких».

Відповідно до матеріалів НКВС, під агентурним псевдонімом «Ільїн» був завербований Григорій Хітушко, 1902 р.н., уродженець с. Ільїнка Криничанського району Дніпропетровської області, за фахом вчитель української мови. До війни він жив у м. Макіївка Донецької області, викладав українську мову в школах №4 та 30. Під час окупації жив там само, працював у школі №21. У березні 1942 року переїхав до Запоріжжя, де працював на курсах німецької мови при школі №25. У квітні 1943 року був призначений завідуючим школи №38, де й працював до повернення радянської влади. Завербований старшим оперуповноваженим відділу по боротьбі з бандитизмом (ББ) НКВС УРСР старшим лейтенантом держбезпеки Степаненком, перебував на зв’язку у начальника ББ Запорізького УНКВС капітана держбезпеки Федоренка. Мав значні зв’язки серед націоналістично налаштованої інтелігенції й, відповідно, був направлений на її розробку.

Продовжуючи діяльність в рамках справи «Залишки», агент «Ільїн» доповідав, що взимку 1943 року Козлов та Яценко у його присутності неодноразово висловлювали свої «повстанські тенденції», намагаючись переконати інших у необхідності активної націоналістичної діяльності. Агент «Чернушка», в свою чергу, доповідав, що Козлов у його присутності говорив наступне: «Німці наші вороги, але я ніколи не був і на стороні більшовиків, я є українець – націоналіст».

На момент заведення агентурної справи, усі четверо фігурантів й далі підтримували між собою зв'язок. Разом із тим, співробітники НКВС відмічали, що антирадянської активності з їхньої сторони не фіксувалося. Тим не менш, розробка тривала й велася у напрямку викриття їхньої антирадянської діяльності та можливої належності до підпілля ОУН-р, яке функціонувало у обласному центрі. 

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн