Четвер, 02 листопада 2017 16:51

«Портрети живих та силуети мертвих» Кіндрата Сторчака як виклик та вирок радянській системі

Юрій Щур
«Портрети живих та силуети мертвих» Кіндрата Сторчака як виклик та вирок радянській системі

У зошиті №9 за 1980 рік часопису «Визвольний шлях», у розділі «Матеріали й документи з поневоленої України», було опубліковано п’єсу «Павло Полуботко» авторства Кіндрата Сторчака. У передмові було зазначено й дату написання твору – 6 вересня 1973 року. Цей твір, які і багато інших, потрапив за межі УССР зусиллями дисидентів. Та за п’ять років до друку п’єси й через два роки після її появи у рукописі, КГБ УССР цікавив інший твір Сторчака – «Портрети живих та силуети мертвих». Шкідливості та небезпечності цього твору навіть було присвячений окремий лист на ім’я керівника компартії Щербицького з поміткою «Особисто».

На момент проведення оперативних заходів проти жителя Києва Кіндрата Сторчака, останній вже перебував на пенсії. До того – працював старшим науковим співробітником науково-дослідного інституту педагогіки, доктор педагогічних наук. Повз увагу кагебістів не пройшов той факт, що Сторчак підтримує тісні стосунки з подружжям Чередниченків, які проходили по великій справі «Блок» і підозрювалися у підготовці нелегального «Українського вісника».

Було встановлено, що Кіндрат Сторчак працював над підготовкою текстів антирадянського змісту (далі – «мовою» КГБ), «у яких оббріхував національну політику КПРС, партійних робітників, у збоченому вигляді подає історичний процес розвитку української радянської літератури, мистецтва й культури». Текстів для того, щоби зробити такі висновки у чекістів вистачало: оперативним шляхом їм вдалося здобути більше 20 творів за авторством Сторчака.

У бесідах з інформатором КГБ Кіндрат Сторчак висловлював наміри передати свої рукописи за кордон через іноземців. Цей же інформатор отримав для прочитання роман «Портрети живих та силуети мертвих» на 180 сторінках. Твір був датований 11 квітня 1975 року, містив автограф автора та його домашню адресу. Також стало відомо, що Сторчак почав роботу над «Програмою національного руху на Україні» й інтенсивно збирав матеріали. Рукопис планувалося передати, знову-таки, за кордон та розіслати у партійні інстанції.

Маючи намір не допустити поширення творів Сторчака, КГБ посилив оперативний контроль за його діями, вживалися заходи щодо виявлення місць зберігання рукописів для їх вилучення у офіційному порядку. Для цього, зокрема, вишукувалися можливості для легалізації отриманих від інформаторів матеріалів за авторством Сторчака. Після цього планувалося провести з ним «профілактичну роботу», відповідно й з’ясувати причини його антирадянської діяльності. Серед першочергових завдань такої «профілактики» мало бути добровільно-примусове вилучення усіх творів Сторчака.

Що ж такого написав Кіндрат Сторчак, щоби стати об’єктом зацікавлення КГБістів? Частково відповідь можемо знайти серед матеріалів, які були підготовлені за наслідками прочитання відповідними співробітниками його твору, назва якого винесена у заголовок нашої статті. Вважаємо, що наведених розлогих цитувань буде більш ніж достатньо.

Зокрема, те що «існуюча в Україні влада – породження тирана». Або: «чому ніхто не задумується над тим, чим для українців є комуністичний режим? Хіба він не експортований із Москви, хіба він не знищив мільйони українських волелюбів і хіба не йому належить ленінська теорія і практика колонізації вільних народів».

Що дав комуністичний режим Україні? Сторчак відповідає лаконічно, без прикрас: «знищують думаючих, женуть без причини й пояснень на заслання, на шибеницю. Найбільший злочин – розкладення нації. З ранку й до пізньої ночі на українській землі сіють підлабузників, єзуїтів, фарисеїв, злодіїв. … чесних людей знищують у зародку. Й вимагають подяки за підлість».

А в процесі відзначення 100-річчя Української революції декому, певно, варто звернути уваги на раціональну думку, що перемога більшовиків внаслідок жовтневого перевороту 1917 року є нічим іншим як «зміною гнобителів, так як комісари, виявляється, зовсім не думали про таких, як я. вони шили собі дорогі з червоної обшивки більярдних столів галіфе й переселялися з хижок у палаци, карикатурно освоюючи спосіб життя й методи правління тих, проти кого роздували «світову пожежу».

Встановлення радянської влади на території України, за Сторчаком, це «окупації її ворогом, який цинічно називає себе братом» (Як це нагадує події з 2014 року по сьогодні!). Обіцяний же «комуністичний рай Росія перетворила на пекло Данте». І до незмінного роками-десятиліттями образу Росії: «Зарано став російський комунізм на зрадницький шлях ката. Дарма він галасує про пом’якшення міжнародної ситуації, дарма випрошує для себе поваги. Кати дискредитовані, їх кривава діяльність усім відома».

На думку критика з-під «крила» КГБ, роман «Портрети живих та силуети мертвих» є нагромадженням «брудних інсинуацій і домислів про колонізацію, денаціоналізацію й русифікацію України, великоруське панування, містить оббріхування національної політики КПСС і радянського уряду». Особливо обурювало таємних читачів те, що автор ставив у один ряд більшовиків з нацистами та імперською Росією у питаннях, що стосувалися української проблеми: «Гітлер у національному питанні валив напряму – смерть усім націям, крім німецької. Марксист-ленінець возвеличує російську націю так, як це робив російський цар, але за допомогою т.н. діалектичного методу, шаманствуючи над закабаленими націями».

Роздумуючи над тим, на кого треба тримати орієнтир у житті, герої роману згадують і тогочасного борця проти радянського режиму історика Валентина Мороза, якого відносять до справжніх героїв. Репресії проти сучасників – борців проти радянського режиму Сторчак вважав продовженням комуністичного терору, який однак «зміцнює український визвольний рух, наповнює його непорушною вірою у свої сили та бойовою виучкою».

Чому Кіндрат Сторчак був таким небезпечним для радянської влади? Можливо тому, що у 1975 році говорив і писав ту правду, яка і сьогодні, більше ніж через 40 років, для багатьох є незручною? І, відзначаючи 100-річчя Української революції, все ж таки варто задуматися, що комуністичний режим таки було «експортовано з Москви».

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн