Субота, 19 січня 2019 12:02

Боротьба з українськими націоналістами на Херсонщині на початку 1950 року

Юрій Щур
Боротьба з українськими націоналістами на Херсонщині на початку 1950 року

На територію Херсонської області, як і решти інших областей Півдня України, совєтська влада масово переселяла жителів західний областей. Не в останню чергу це робилося для розпорошення бази українського визвольного руху, який комуністи не могли остаточно побороти й через 5 років після завершення німецько-радянської війни.

Згідно з даними херсонських МГБістів, станом на 1 березня 1950 року у розробці перебувало 26 осіб, яких підозрювали у належності до націоналістичного підпілля. З них за справами-формулярами – 18 осіб, за обліково-спостережним справам – 5, та за попередніми агентурними розробками – 3. Крім того, слідом за переселенцями, органи МГБ Західних областей передали ще 8 справ-формулярів та 4 обліково-спостережні справи.

Серед таких була справа на Івана Мричка, який проживав у селі Архангельське Високопільського району (перед тим розроблявся Надвірнянським райвідділком МГБ Івано-Франківської області). Чекісти володіли інформацією, що Мричко у травні 1944 року долучився до відділу УПА, де отримав псевдо «Степ». Влітку 1944 року був призначений господарським референтом підрайонного проводу ОУН й пробув на цій посаді до листопада 1945 року. Потім підрайонним провідником «Орликом» був призначений станичним у селі Бабче (Богородчанського району). На території Херсонської області чекісти вели розробку, намагаючись встановити тогочасні зв’язки Мричка із оунівським підпіллям.

У Олешківському (тоді – Цурюпинському) районі розроблялася Антоніна Антонюк, переселенка з Рівненської області. За даними агентури, вона серед колгоспників проводила антисовєтську агітацію. Введена в розробку агентка «Екстра» повідомила в МГБ, що Антонюк на батьківщині була пов’язана з націоналістичним підпіллям. Зокрема, її чоловік Антон за участь в ОУН був засуджений до 25 років, а рідний брат Степан Борщ й чоловік сестри Шиманський загинули у боях з МГБ у 1948 році. З огляду на такі факти біографії та ще деякі зібрані матеріали, співробітники МГБ підозрювали, що Антоніна Антонюк прибула до Херсонської області із спеціальним завданням від ОУН. Відповідно, її розробка велася у напрямку виявлення зв’язків із підпіллям ОУН на Рівненщині.

У січні-лютому 1950 року від агентури з Генічеського району були отримані дані на двох переселенців із Вижницького району Чернівецької області Дмитра Гакмана та Дмитра Шиндру. У грудні 1949 року агентка «Циганка» надала інформацію, що Гакман раніше був у відділі УПА, а брат Шиндри до сих пір перебував у збройному підпіллі. У січні 1950 року «Циганка» перебувала у гостях у Шандри, який їй розповів, що через Гакмана отримав листа від брата, де були такі рядки: «Якщо вам там погано, почекайте весни, а весною приїзди до нас, роботу я тобі дам». Розробка цих двох також здійснювалася у напрямку виявлення зв’язків із діючим збройним підпіллям ОУН.

У листопаді 1949 року до села Пригор’є Високопільського району прибув уродженець с. Жаб’є (Верховина) Івано-Франківської області Юрій Дреселюк, який з 1944 до квітня 1945 року перебував у відділі УПА (потім була явка з повинною). Разом із тим, його рідний брат Андрій («Гордий») станом на початок 1950 року перебував у підпіллі, очолював СБ районного проводу. Агенти «Федір» та «Родняк», які були введені у розробку Дреселюка, повідомляли, що останній встановив письмовий зв’язок із братом.

23 лютого 1950 року агент «Федір» повідомив, що Дреселюк розповів йому про пошуки «легальних» документів для його брата Андрія, який хотів виїхати з Івано-Франківської (тоді – Станіславської) області до Херсонської й легалізуватися. Тож «Федір» порадив йому звернутися до колишнього бухгалтера одного з колгоспів Жаб’євського району Дмитра Атаманюка (агент МГБ «Родняк»). Таким чином, совєтські органи держбезпеки отримали можливість контролювати процес з самого початку. Разом із тим, від УМГБ Станіславської області надійшла інформація, що «Гордий» загинув ще 1947 року. Зважаючи на суперечливі дані щодо Андрія Дреселюка, було вирішено перевірити їх через агентуру. У зв’язку цим, зокрема, розглядалася можливість рейдування «Родняка» до с. Жаб’є. Останній мав розшукати «Гордого» й намагатися переконати його виїхати до Херсонської області. А там вже мало вирішитися питання – арештувати чи завербувати до агентури.

Розробка самого Юрія Дреселюка не припинялася. Співробітників МГБ цікавили його можливі зв’язки із підпіллям ОУН вже після переїзду до Херсонської області.

У Сиваші співробітники МГБ також намагалися через переселенця вийти на його брата-підпільника. Уродженець Кіцманського району Чернівецької області Гаврило Липовик прибув до Херсонської області восени 1949 року. Його рідний брат Михайло, член ОУН, перебував на нелегальному становищі в рідних місцях. В розробку Липовика були введені інформатор «Іскра» (переселенець Іван Павлюк) та агент «Грозний». Останній повідомив, що на Великдень 1950 року на квартирі «Іскри», де був також присутній Липовик та Іван Щербак, співалися націоналістичні пісні, серед них і «Ще не вмерла Україна». Сам же «Іскра» про це зібрання в МГБ повідомив, але промовчав про спів пісень. Це, в свою чергу, дало підстави чекістам підозрювати його у подвійній грі. Після цього конкретних завдань відносно розробки Липовика він не отримував. Справу далі «тягнув» агент «Грозний».

У цьому ж, Сивашському, районі у розробці перебувала справа на Миколу Сербина, ще одного переселенця з Кіцманського району. Співробітникам МГБ було відомо, що проживаючи в рідному селі, Сербин підтримував зв’язки з підпіллям, зокрема переховував у себе вдома упівців. Вже проживаючи у Сивашському районі, двічі їздив до Кіцманського району. Відповідно, у МГБ були підозри, що ці поїздки були пов’язані із діяльністю збройного підпілля. Для з’ясування усіх обставин поїздок до справи було введено агента «Грозного».

У Каховці за справою-формуляром розроблявся уродженець Корецького району Рівненської області Григорій Табачук. Після його переселення до Херсонської області місцеві співробітники МГБ отримали дані від «колег» з Волині, що Табачук ще у 1946 році був завербований радянськими спецслужбами у якості інформатора. Та разом із тим, й далі підтримував зв’язки із повстанцями, знав про місця їх перебування, був поінформований про діяльність підпілля у селі, але МГБ про це не інформував, періодично «зливаючи» їм різну дезінформацію.

У 1947-1948 роках Табачук займався заготівлею продуктів харчування для підпілля, перевозив поранених повстанців до села Йосипівка Здолбунівського району, де переховував у своїх знайомих. Також переховував підпільників і у себе на господарстві. Розробку Табачука після переїзду на Херсонщину здійснював агент «Борис», його односелець с села Крилів Корецького району Петро Бойко.

Loading...

Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Стефан Романів: Терор, який був у 1932 році, і терор, що сьогодні на окупованих територіях, мають одну мету – винищення

Минулого тижня у Києві відбувся XI Світовий Конгрес Українців – ініціативи, що координує роботу 20-мільйонної...

10-12-2018 Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Публікації

Веб-дизайн