Середа, 04 березня 2020 09:32

Запорізька «Просвіта» на сторінках часопису «Січ»

Юрій Щур
Земська управа, редакція Січі Земська управа, редакція Січі

(травень 1918-го)

Після відновлення у квітні 1918 року української влади у місті Запоріжжя (тоді – Олександрівськ) нового розвитку отримало й культурницьке життя. Одним із здобутків цього часу була поява 1 травня першого числа газети «Січ», яка також мала підзаголовок: «Надпартійна демократична часопись українських організацій м. Олександрівську та його повіту». Редакція знаходилася на 3-му поверсі Земської управи (тепер – обласний краєзнавчий музей) й працювала з 11-ї до 14-ї години та, після перерви, з 17-ї до 20-ї.

Загалом, діяльність місцевого товариства «Просвіта» змістовно висвітлювалася на сторінках «Січі». У першому ж випуску газети повідомлялося, що 7 травня просвітяни планували влаштувати Свято української преси. Крім того, «Просвіта» разом з Учительською спілкою започаткували, з 14 травня, місячні курси української мови, для урядовців різних закладів та й усіх громадян, переважно дорослих. Заняття планувалися на вечірню пору, платня складала 25 карбованців. Після завершення курсів, за окрему платню, можна було пройти також 2-тижневі курси діловодства (для різних державних, громадських й приватних установ). Запис на мовні курси здійснювався з 1 травня, оголошення приймалися у Пушкінській школі (сучасна адреса – вулиця Святого Миколая, 50), де тоді розміщувалася Учительська спілка, з 17 до 19 години.

Повідомлялося у «Січі» й про місця де можна придбати українську літературу. На центральній вулиці міста, Соборній, напроти аптеки Левенчука, було відкрито український кіоск для продажу книг й часописів. Від 18-ї години українську літературу також можна було придбати у Народному домі на Майдані Волі, в читальні «Просвіти». А у Запорізькому Союзі кредитових та ощадно-позичкових товариств (Союз-Банк), який знаходився на 2-му поверсі по вулиці Соборній, 16 можна було придбати Букварі.

Товариство «Просвіта» займалося також власним книговиданням. Влітку 1918 року побачила світ «Українська граматика для позашкільного навчання і недільних шкіл», авторами якої були члени гуртка вчителів та вчительок, членів товариства «Просвіта». Книжка, яка коштувала 85 копійок, мала 41 сторінку й була надрукована в «Українському видавництві у Катеринославі». Загалом же, запорізька «Просвіта» разом з учительською спілкою взяли на себе функцію забезпечення всіх місцевих середніх шкіл підручниками з українських дисциплін за дешевими цінами. Останнє стало можливим завдяки підтримці Запоріжського Союзу кредитових та ощадно-позичкових товариств (Союз-Банк).

У травні 1918 року Рада товариства «Просвіта» вирішила влаштовувати одноденні екскурсії на острів Хортиця. Право брати участь в цих екскурсіях мали лише ті просвітяни, які сплатили членські внески на 1918 рік. В якості екскурсовода запрошувався відомий місцевий історик, археолог Яків Новицький. Зацікавлення екскурсіями на Хортицю також виявили керівники й члени Гуртка земських робітників-українців. Загальні збори (одночасно й установчі) цієї організації відбулися 14 травня 1918 року в приміщенні повітової Управи. Під час екскурсії на Хортицю гуртківці мали на меті оглянути залишки Запорозької Січі. Знову ж таки, ці старожитності їм погодився показувати Яків Новицький.

січ 1918р. 0001

СІЧ 1918 р.

Товариство «Просвіта» в Олександрівську також організувало роботу театру. Але публікації щодо власне театральної діяльності просвітян були досить критичними. У публікації до відкриття театрального сезону анонімний автор зазначав, що національний театр (яким себе й позиціонував просвітянський) має бути таким не лише за назвою, а й за змістом й суттю. У приміщенні ж театру нічого не говорило, що він український – навіть не було жодного слова написаного українською мовою. Були й нарікання на акторів: «Степовий гість» – драма, понеділок вийшла поганенькою комедією. Посліднорядні типи «пересолили», при блідій грі прочих вибилися на перше місце і затерли все, що автор хотів глядачеві поставити перед очі». Також критик відмітив жахливу українську акторів.

Огляд щодо театрального дня 12 травня був ще більш категоричним. Автор зазначав, що спершу якийсь військовий оркестр препогано зіграв національний гімн. Ще гірше він грав музичні композиції у перервах. Ставили тоді «Хмару» Суходольського, яку автор допису характеризував не інакше як «балаганщина», без жодного художнього змісту. Акторів хвалив, однак знову були зауваження щодо їх мови та костюмів.

Loading...

Інтерв'ю

Ігор Артюшенко: «Три виклики для Зеленського: коронавірус, Коломойський, Кремль»

Про стан в державі, актуальні українські проблеми, їх причини і шляхи можливого вирішення говоримо з...

22-03-2020 Інтерв'ю

Дзяніс Івашин: «Росія ніколи не відпустить нашу країну у вільне плавання»

Нещодавно в Києві відбулася міжнародна експертна дискусія «Гібридна війна РФ проти Білорусі», організована Недержавним аналітичним...

05-03-2020 Інтерв'ю

Як "облаштувати" Росію?

Віктор Рог у програмі «Кружляння слів»

28-02-2020 Інтерв'ю

Веб-дизайн