Понеділок, 15 березня 2021 11:14

Стрий 1990: вони були першими

Діана Іванчук
Стрий 1990: вони були першими

14 березня 1990 р синьо-жовтий прапор замайорів над місцевою державною установою в Стрию. Наше місто стало першим в Україні, в якому офіційно підняли національний символ Української держави. Цьому передувало відродження національної свідомості українців, зростання політичної активності населення, створення різноманітних громадських організацій.

Вперше питання прапора виникло на засіданні стрийського суспільно-політичного клубу «Аргумент» в червні 1988 р. 21 травня 1989 р. синьо-жовті прапори раптово з’являються під час богослужіння на могилах батьків кардинала Любачівського та на «клумбі», де захороненні жертви НКВД 1941 р.

Наступним етапом в утверджені національного прапора стає червень 1989 р. На Зелені свята дві церковні громади – Успенська і Благовіщенська (правда без священиків) зійшлися на розі вулиць Б. Хмельницького та Зеленої і разом вирушили до цвинтаря. Кількатисячну колону прикрашали не тільки церковні хоругви, але й велика кількість синьо-жовтих прапорів. Це був перший масовий вихід стриян з національними прапорами. З цього часу вони є невід’ємними атрибутами на всіх святах, імпрезах, мітингах.

26 грудня 1988 р. в Стрию з ініціативи творця «Аргумента», письменника, директора Будинку працівників освіти Віктора Романюка, створено Товариство української мови імені Т. Шевченка. На черговому засіданні Товариства 25 червня 1989 р., яке проходило в міському будинку культури (МБК) розглядалося питання про створення історико-просвітницького товариства «Меморіал». Раптом у зал ввійшли молоді хлопці О. Галецький, О. Бойко, Р. Дрімайло, В. Капанайко, В. Бичко, Б. Морквич та інші з синьо-жовтим прапором в руках і під орудою Б. Ботвина повісили його на балкон навпроти червоно-синього прапора.

З національними прапорами здійснюється пікетування міському компартії в лютому 1990 р. 11 березня 1990 р. на центральній площі зібралася багатотисячна громада. Головне питання, яке постало перед присутніми – встановлення національного прапора над міською радою поруч з державним. Обрана делегація з кількох людей вибрала найкращий прапор з тих, що знаходились на площі й вирушила до міської ради. Проте там їх попросили зачекати до 14 березня, до засідання виконавчого комітету ради, щоб все відбулось не за допомогою сили, бунту, а законним шляхом.

13 березня 1990 р. в МБК пройшло засідання Стрийської крайової організації Народного Руху України (ств. 9 липня 1989 р.). Взявши до уваги прийняту на мітингу резолюцію про підняття прапора, вона доручила Б. Ботвину підготувати і посвятити прапор, О. Галицькому – зробити кронштейн (стояк), В. Бичку – забезпечити встановлення прапора. Як пригадує З. Куйбіда, президія Руху (8 чол.) висловилися за отримання офіційного дозволу на встановлення національного прапора, тобто після підтвердження на позачерговому засіданні виконкому.

Вранці 14 березня міську раду оточила велика кількість людей з міста та району. Інформацію про те, як проходило позачергове засідання виконкому, можна почерпнути зі спогадів Н. Сидорак, М. Мазура, В. Романюка, І. Поповича, Ф. Кравця, З. Куйбіди, О. Романишина.

У склад виконкому в той час входили за посадами: І. Матійців – голова, М. Мазур – перший заступник, М. Пинів – заступник, В. Попова – заступник голови – голова планової комісії, Н. Сидорак – секретар виконкому, М. Войтюк – директор заводу «Металіст», М. Білецька – робітниця швейної фабрики. На засідання прийшли прокурор міста Стрия Т. Костур і начальник місцевого відділення КГБ Ю. Колодяжний. Присутніми були також новообрані депутати та представники громадськості – близько 30 чоловік: В. Романюк, І. Попович, Є. Темник, Ф. Кравець та ін.

Голова виконкому І. Матійців розпочав засідання із заявою про те, що у зв’язку з ситуацією, яка склалася в Стрию, на порядок денний виноситься лише одне питання – встановлення українського національного прапора. Запропонував кожному члену виконкому висловити свою громадську позицію та думки, після чого провести голосування.

Перед обговоренням цього питання виступив Ю. Колодяжний, який звернув увагу на те, що ні в якому законі не описано яким має бути національний прапор, а той, який хочуть встановити – це бандерівський націоналістичний прапор. Тому кожен член виконкому повинен усвідомити, які можуть бути для нього наслідки.

М. Мазур висловив думку за прийняття позитивного рішення, щоб не зірвати вибори до місцевих рад і не допустити кровопролиття, та щоб не було соромно перед своїми дітьми і прийдешнім поколінням.

Обговорювалося також питання щодо того, яким чином встановити цей прапор. Одні пропонували встановити його на одному рівні з державним, інші – вище червоно-синього прапора УССР.

Після всіх виступаючих слово взяв Т. Костур, зазначивши, що прийняття такого рішення є юридично незаконним, але як громадянин розуміє необхідність його прийняти для заспокоєння громадськості.

Зачитавши проект рішення, голова виконкому поставив його на голосування. Більшість висловилося за підняття прапора. Оригінал протоколу засідання та його рішення не зберігся до наших часів, але його змогли відтворити учасники тієї події:

«Про встановлення національного прапора України.

У зв’язку з напруженою суспільно-політичною ситуацією, яка склалася у м. Стрию і на вимогу громадськості міста та з метою недопущення подальшої дестабілізації і зриву виборів до місцевих рад, виконавчий комітет Стрийської міської ради народних депутатів вирішив:

встановити на будинку виконкому український національний синьо-жовтий прапор на одному рівні з державним прапором УРСР».

Свої підписи поcтавили І. Матійців та Н. Сидорак.

В той час, як Матійців вийшов зачитати рішення перед громадою, М. Мазур разом з представниками від громадськості пішли відчиняти горище і встановлювати прапор.

Почесну місію вивісити прапор, освячений в Успенській церкві, виконали: Ботвин Богдан, Бичко Василь, Бойко Олег, Галицький Орест, Дрімайло Роман та Морквич Богдан. В цей момент в небі ключем пролітали журавлі. Всі сприйняли це як хороший знак. Мітинг та його учасники, встановлення прапора були зафіксовані фотографом Едуардом Ушневичем та видані як поштова листівка у 1999 р.

Loading...

Інтерв'ю

Сергій Квіт: «Донцов хотів, щоб українці були переможцями»

Про Дмитра Донцова як видатного українського інтелектуала, політичного мислителя, літературного критика, видавця та есеїста розповідає...

26-03-2021 Інтерв'ю

Знайомтесь: Інститут наукових студій націоналізму

 Наш співрозмовник – Олександр Сич, доктор політичних наук, голова Івано-Франківської обласної ради, ініціатор створення Інституту...

19-02-2021 Інтерв'ю

Веб-дизайн