Вівторок, 01 квітня 2014 21:00

Надрайонний провідник Євген Купчанко-“Аскольд”

Дмитро ПРОДАНИК, Наталія МАСІЯН
Надрайонний провідник Євген Купчанко-“Аскольд”

Одним із талановитих та освічених керівників збройного підпілля на терені Буковини був провідник Євген Купчанко-“Максим”, “Аскольд”.

Згідно з актовим записом № 38 від 19.04.1914 р. у метричній книзі с. Драчинці Вашковецького повіту (тепер Кіцманського району Чернівецької області) Євген Купчанко народився 17 квітня 1914 р. у сім’ї Нестора Івановича (нар. 24.10.1882 р. у с. Драчинці) та Єлизавети (Савети) Михайлівни (з дому Кошурба, нар. 6.11.1888 р. у с. Драчинці). Батьки побралися 18 лютого 1907 р., про що є відповідний запис у книзі реєстрації актів про шлюб громадян с. Драчинці. У їхній сім’ї, крім Євгена, народилися сини: Олександр (22.06.1908 р.), Сильвестр (25.05.1911 р.), Іван (4.05.1919 р.) та донька Сільвія (25.03.1926 р.).

Родина проживала у сільському будинку за номером 286. Старші брати Олександр та Сильвестр, після одруження, стали проживати у своїх окремих господарствах № 285 і № 289.

Євген закінчив сільську початкову школу та гімназію (на жаль, не вдалося встановити чи здобув він вищу освіту, можливо він закінчив декілька курсів університету, але у звітах збройного підпілля Організації Українських Націоналістів (ОУН) його освіта зазначалася як середня – Авт.).

Під час перебування краю у складі Румунії (11.1918 – 06.1940), українське населення Буковини постійно зазнавало національного гніту з боку загарбників. Тому для боротьби за звільнення українців від утисків з боку румунської влади, Є. Купчанко наприкінці 1930-х рр. вступає до лав ОУН, отримавши псевдо “Максим”.

Де за “першої” румунської окупації він займався педагогічною діяльністю невідомо, бо прізвища Є. Купчанка у списку вчителів с. Драчинці за 1938-1939 рр. немає (можливо, що він вчителював у якомусь іншому буковинському селі – Авт.). Але із першим приходом радянської влади на Буковину наприкінці червня 1940 р., його призначають директором школи у с. Драчинці. Протез початкомрепресій проти місцевого населення, здійснених каральними органами СРСР, він починає розуміти, що тільки у своїй незалежній державі українці зможуть жити вільно.

Після “другої” окупації краю королівською Румунією в липні 1941 р., на захоплених румунськими військами територіях встановлювався суворий окупаційний режим. 8 липня диктатор І. Антонеску на засіданні уряду заявив, що він за насильницьке «очищення» Буковини від «іноплеменців», а 9 липня видав декрет-закон про встановлення смертної кари за порушення окупаційного режиму на захоплених територіях. Внаслідок цього та рятуючись від переслідувань служби державної безпеки Сигуранци, Євген Купчанко-“Максим” перебрався на терен Галичини, де перебував більше двох з половиною років. Вчителював на Городенщині.

На Буковину “Максим” повернувся на початку квітня 1944 р., а вже у червні цього ж року керівниками обласного проводу ОУН Буковини його призначено районним провідником ОУН Вашковеччини.

На той час терен Вашковецького району став базою для формування перших буковинських відділів УПА. Зв’язковою між районним тереновим “Максимом” і обласним військовим референтом ОУН Буковини Орестом Гаджою-“Кармелюком” була призначена Параска Гордейчук-“Перепелиця”.

У липні 1944 р. “Максим” призначив підпільницю Ольгу Керську, яка знала медичну справу, районним референтом Українського Червоного Хреста (УЧХ) ОУН Вашковеччини, присвоїв псевдо “Настя” та дав завдання збирати медикаменти для підпільної аптеки. Крім того, по дорученню “Максима”, вона збирала розвідувальні дані про перебування внутрішніх військ та оперативних груп НКВC на терені Вашковецького району. Зв’язковим пунктом між “Максимом” і “Настею” був один з будинків у с. Драчинці Вашковецького району. Згодом керівником розвідки Вашковецького районного проводу ОУН призначено Фрозину Максимюк-“Жабку”.

На початку жовтня 1944 р. до “Максима”, який знаходився у с. Драчинці, прибули керівники обласного проводу ОУН: в. о. провідника Мирослав Кіндзірський-“Степан”, військовий референт Мирослав Гайдук-“Федір”, референт СБ Іван Северин-“Скригун”. Вони розшукували обласного провідника Артемізію Галицьку-“Мотрю”. “Максим” повідомив їх, що після розгрому боївок на терені Вашковеччини, для подальшої організації збройної боротьби, “Мотря” перебазувалася у села Садгірського району.

Уже в жовтні 1944 р. Є. Купчанка призначають повітовим провідником ОУН Вашковеччини (Сторожинеччини), його псевдо змінено на “Аскольд”. Повітовим референтом УЧХ Євген Купчанко-“Аскольд” призначає Ольгу Керську-“Настю” та змінює її псевдо на “Хмара”.

У грудні 1944 р. на посаду повітового референта СБ ОУН Вашковеччини (Сторожинеччини) скеровано Івана Скаріотського-“Сагайдачного”. Незабаром “Сагайдачний” під час сутички з військовими НКВС отримав поранення у груди та праву руку. Опікувалася пораненим повітовий референт УЧХ “Хмара”.

На початку 1945 р. повітовим господарчим референтом ОУН Вашковеччини (Сторожинеччини) призначено Марію Сердюк-“Катрю”, яка до цього обіймала посаду районного провідника ОУН Глибоччини. Через брак провідних кадрів, від початку 1945 р. керівництво Глибоцького районного проводу уже не призначалося.

Впродовж зими 1944-1945 рр. відбувається реорганізація структури ОУН: ліквідовуються обласні проводи, повіти перейменовуються у надрайони, підрайони у кущі. Згідно реорганізації структури ОУН на Буковині, то Буковинський обласний провід реорганізовувався в окружний (ч. 20), а Вашковецький (Сторожинецький) повіт у Чернівецький надрайон. До складу цього надрайону входили Чернівецький, Вашковецький, Сторожинецький та Глибоцький райони. Тож Чернівецький надрайонний провід очолив колишній повітовий провідник “Аскольд”. Але керував надрайоном він, на жаль, недовго.

Загинув надрайонний провідник “Аскольд”  28 квітня (за даними підпілля – 4 травня) 1945 р., натрапивши на засідку, влаштовану військовими НКВС та бійцями винищувального батальйону (“істребками”) в с. Драчинці. Він першим зайшов на подвір’я одного господаря(хоча попереду мав іти охоронець провідника – Авт.) і внаслідок збройної сутички з ворогом був убитий.

Ось як подано інформацію про його загибель у 19 томі Основної серії Літопису УПА: “Сл[авної] п[ам’яті] Купчанко Євген (“Аскольд”) – провідник надрайонного проводу Чернівеччини – популярний революціонер – загинув 4.5.1945 р. в с. Драчинці Вашковецького району”.

Доля родини.

Молодший брат Іван та сестра Сільвія також були членами ОУН і перебували на нелегальному становищі.

Іван під псевдом “Сокіл” обіймав посаду охоронця районного провідника ОУН Сторожинеччини Филимона Курчака-“Шаблі” і загинув разом з ним 1 липня 1947 р. у лісовому масиві поблизу с. Спаська Чернівецького (тепер Сторожинецького) району, натрапивши на засідку оперативно-військової групи під час виходу з оточення.

Сільвія, під псевдом “Анна”, була машиністкою надрайонного провідника ОУН Вижниччини Миколи Кричуна-“Черемшини”. У травні 1950 р., згідно вказівки окружного провідника ОУН Буковини Василя Савчака-“Сталя”, “Анна” переведена до Коломийської округи ОУН. Загинула в липні т. р. у Кутському районі (тепер у складі Косівського р-ну – Авт.) за нез’ясованих обставин.

Старший брат Олександр, після повернення радянських “визволителів” на Буковину наприкінці березня 1944 р., був забраний до Червоної армії, де на фронті пропав безвісти. Доля його дружини Валерії та трьох дітей (Івана, Олександра і Марії) невідома.

Родину Євгена Купчанка 22 жовтня 1947 р. репресивні органи СРСР вивезли на спецпоселення за Урал: батька Нестора Івановича (помер у квітні 1949 р.), брата Сильвестра та його сім’ю (дружину Оресту, доньку Олександру та сина Василя), а матері Саветі Михайлівні тоді вдалося уникнути вивезення. Деякий час вона переховувалася, але згодом була схоплена та вивезена на Далекий Схід. І тільки далекого 1961 р. родина повернулася до рідного села.

Такий самовідданий та жертовний шлях буковинської родини Купчанків у боротьбі за незалежність України, який є яскравим прикладом для всіх наших громадян, особливо у теперішній час, коли російські загарбники окупували Крим та загрожують територіальній цілісності всієї нашої держави.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн