Четвер, 20 серпня 2015 00:00

Леонтій Сандуляк: «Я порівняв би День Незалежності України з Великоднем!»

Лариса ГРОМАДСЬКА
Леонтій Сандуляк і Левко Лук`яненко Леонтій Сандуляк і Левко Лук`яненко

Напередодні Дня Незалежності України мені випала чудова нагода поспілкуватися з українським громадсько-політичним діячем, науковцем, дипломатом, співавтором з Левком Лук’яненком «Акту проголошення Незалежності України», першим Надзвичайним Послом України в Румунії, доктором медичних наук, професором, членом Національної спілки журналістів України Леонтієм САНДУЛЯКОМ. Він розповів про Свято Незалежності нашої держави, про військовий конфлікт на Донбасі, важливість збереження рідної мови, культури, території тощо.

— Леонтію Івановичу, Ви стояли біля витоків відновлення незалежності України у 1991 році. Чи виправдані Ваші сподівання?..

— Навіть і сьогодні є люди, які зневажливо ставляться до святкування Дня Незалежності України. Але я порівняв би це свято з Великоднем. Адже відбулося воскресіння, відновлення нашої державності.

Я був депутатом Верховної Ради СРСР, але у Києві проводив більше часу, ніж у Москві, хоча тут мав лише дорадчий голос. Після ГКЧП ми з Левком Лук’яненком прибули до Києва. Він сказав, що буде готовий писати документ, я погодився стати помічником. Нам треба було скласти дуже короткий документ, який би згодилися підтримати 239 комуністів.

— А чому Ви назвали саме акт і вказали не про відновлення державності, а про проголошення незалежності?

— Левко Лук’яненко пропонував назвати універсалом. Універсали писали гетьмани і Центральна Рада УНР. Комуністи би не проголосували, бо саме слово їх дратувало. Я запропонував «акт», бо це хоч і нейтральне слово, але урочиста разова дія. За відновлення державності також боялися, що не проголосують, бо для комуністів мазепинці, петлюрівці, бандерівці — це вороги українського народу. Якби зараз, я б наполягав, щоб проголошувати не незалежність України, а самостійність. Це юридично більш грамотно. Незалежності не буває, усе у світі взаємопов’язане. А самостійність — це значить, що держава самостійно вирішує свої питання. Росія теж проголосила незалежність. Від кого: від Естонії чи від Молдови?.. Думаю, головне, що спонукало комуністів тоді проголосувати було те, що Єльцин на той час заборонив комуністичну партію. Звичайно, і людей під стінами Верховної Ради зібралося тисяч з 50.

Чи ми мріяли про таку державу? Звичайно, ні. Україна була дійсно найбагатша республіка у Союзі. Але що ми маємо? Я завжди наголошую, що ми самі обираємо владу, а не німці чи турки. Я довго думав і аналізував, чому так сталося, що ми так живемо у країні, яка має найкращу у світі конституцію (у сенсі прав і свобод людини)? У нас є одна біда: наша конституція і закони не діють. Сьогодні є закон про декомунізацію, і влада на місцях зобов’язана виконати, а не обговорювати — доцільно чи недоцільно! А люди повинні не вибирати, яку вулицю треба перейменовувати, а вирішувати, як її назвати. Закони не діють, бо ми 350 років жили в азіатській державі. Закони писалися на папері, але ментальність більшості людей така, що закон не має значення, а має значення влада. І сьогодні всі підсвідомо підкоряються владі, а не закону.

І я надзвичайно радий, що доклав зусилля до національно-патріотичного виховання, до здобуття Україною своєї незалежності. Ми повинні бути господарями своєї землі! І я радий, що останній Майдан організувала не політична сила, а молодь вийшла сама. І це започаткувало справжнє народовладдя, громадянське суспільство, у якому люди самі безпосередньо починають впливати на прийняття владних рішень і контролюють владу. А це національні традиції українського народу. Саме у нас було віче, козацька рада. Чому ментальність людей на Західній Україні дещо інша? Тому що там не були під імперією 350 років. Українців вбивали репресіями, голодомором, сибірами… Наприклад, прокурор, уповноважений райкому партії по хлібозаготівлі Бусиловський півсела Велика Стариця Бориспільського району (село, де нині мешкає Л. І. Сандуляк – кор.) виморив голодом, але й до сьогодні є його вулиця і пам’ятник. Звідси все йде… Російська імперія була побудована на крадіжках… Залишки імперії залишилися. Треба, щоб вимерло покоління рабів. І сьогодні ми вже не ті, що були рік-два тому. І Президент має розуміти: якщо не буде реформ, то йому буде теж саме, що і Януковичу. Але це було б небезпечно для нас, бо Росія тільки того й чекає, щоб почався новий Майдан… Я вірю, що в нас все буде добре!

— Чому ж сьогодні йде війна на Сході України? Чому суспільство розколоте?

— Особливість українців та, що ми різні (слобожанці, поліщуки, гуцули тощо). Але завдяки тому, що ми споконвіків живемо на території України (хоча межі значно ширші), ми настільки органічно зв’язані з цим довкіллям, що у нас є спільне те, що нас об’єднує — це архетип (колективна підсвідомість). Минають роки, тисячоліття, але проти генів, як кажуть, не попреш: те, що віками закладалося, воно обов’язково проявиться. Українці — особистості, індивідуалісти. А система тільки тоді стійка, коли вона складається з різноманіття, коли вона розмаїта. І воскресіння вже почалося! Як не прикро, але цьому сприяла і війна. Треба усвідомити, що Путіну треба не Донбас, а вся Україна. Саме від цього залежить — бути Росії державою чи ні. Як тільки в Україні будуть так жити, як поляки чи прибалти, Росія розпадеться. Путін смертельно, як інфекційної хвороби, боявся, щоб Майдан не перекинувся у Росію. Тим паче, що там живуть мільйони українців, у генах яких закладено те, що і в нас з вами.

По-друге, національна особливість росіян — воювати і загарбувати. За 500 років своєї історії вони 329 років воювали. З маленького князівства вони завоювали 1/6 земної кулі. Росіяни виправдовуються, що вони несли культуру, а не загарбували… Тільки у ХХ ст.: 1905 р. — війна з Японією (там у них була поразка); 1914 — перша світова війна, «руський мір» ще тоді витав у них у головах; у 1918 р. Росія почала війну проти України, яка була вже незалежною УНР (хоча Росія визнала незалежність, установила дипломатичні відносини, Муравйов прийшов до Києва і кожного 5-го розстріляли; розстрілювали просто за вишиванку, за українську мову). Потім — війна з Фінляндією. Далі — СРСР вимагав від Польщі і Румунії повернути землі, до війни не дійшло… Другої світової не було б, якби не Сталін: якби Гітлер не напав раніше, то на Німеччину напав би Сталін. 1945 р. Росія (СРСР) вступає у війну проти Японії. Потім 1956 р. — Угорщина, 1962 р. — Чехословаччина, майже 10 р. війна в Афганістані, потім Ангола… У ХХІ ст. — Придністров’я, Грузія і знову Україна.

Мене запитують, коли війна закінчиться? Тоді, коли перестане існувати, як держава, Росія. А розпадеться вона обов’язково. Мені жаль, що я можу не дожити. Бо усі імперії зла розпадалися. І цього вони найбільше бояться.

Росія — це не слов’яни, а угро-фінські племена. А державний устрій — прямий нащадок Золотої Орди. Порівняйте: у 1083 р. у Києві була жіноча школа, Софія Київська побудована ще раніше, а в Московії жили у землянках, там було болото, ніякої Москви і в помині не було… Зверніть увагу, навіть російські історики пишуть про давні міста, але ніде Москви не згадують, бо її тоді не було. То які вони нам брати?..

До 1800 року вся земля Російської імперії належали виключно царю. А він вже своїх придворних жалував за службу: цар дав і цар взяв. Пам’ятаєте Меншикова? Могутній фаворит! Але як тільки Петра не стало, його відправили у Сибір і все забрали. Такого у Європі ніде не могло бути…

— Які основні чинники незалежної держави?

— Насамперед — це територія і мова.

Більш детально зупинюся на мові. Українську мову цілеспрямовано нищили, починаючи з Енського указу і закінчуючи тим, що в СРСР викладачі російської мови отримували більшу зарплату і менше навантаження, ніж інші вчителі. Була політика повної русифікації. Катерина ІІ пропонувала отримати насильницьким шляхом шляхетність, дворянство, запроваджуючи змішані шлюби українців і росіян.

Як зберегти мову? Кожен має право на рідну мову, але на державній службі кожен службовець повинен володіти державною мовою. Без цього ніде у світі на державну службу не приймають, навіть прибиральниць, які працюють у державних установах. У нас єдине, що вимагається за законом — президент має володіти державною мовою. Треба прийняти відповідний закон. Але для початку, я б, як депутат, примусив перекладати за рахунок того, хто виступає з трибуни російською. Чи допустили б в Ізраїлі, щоб хтось виступав у кнесеті не на івриті?..

Важливо, щоб у часи великої депресії президент щотижня або хоча б раз на місяць спілкувався з народом, у відкритому ефірі відповідав на запитання людей.

— Попри те, що йде війна, ми спостерігаємо байдужість серед багатьох українців. Чому немає єдності навіть у такий складний час?

— Якщо людина говорить, що далека від політики, що його цікавить тільки футбол, то я завжди кажу: якщо ви про себе не будете дбати, то ніхто цього не робитиме, пам’ятайте, що ви господарі, що владу наймаєте на службу. І депутати, і виконавча влада має пам’ятати, що залежать від нас. Коли вони це зрозуміють – тоді будуть і прислуховуватися до виборців. А зрозуміють тоді, коли ми будемо вимагати у рамках закону те, щоб вони робили, що повинні, а не те, що вони хочуть. А в Україні сьогодні садять чиновника за хабар, а його родичі вносять заставу у розмірі десятки мільйонів… То і їх треба вже саджати за ґрати з конфіскацією майна; або нехай доведуть, що при своїй зарплаті вони можуть зібрати такі кошти. Іншого шляху немає. Має бути невідворотне покарання. Я противник смертельної кари, але за корупцію у великих масштабах для чиновників смертну кару б увів. Тоді б інші подумали: варто красти чи ні?

— Чи на часі сьогодні перейменування вулиць і населених пунктів? І чому ми говоримо про декомунізацію, а не дерусифікацію?

— Це треба було зробити ще у 1991 році. Коли румуни замінили австрійців на Буковині, вони через тиждень-два поміняли усі назви вулиць, зняли пам’ятники. У 1940 р., коли нас «звільнили» совєти, на другий день вже були вулиці Горького, Тельмана, Урицького, Леніна… Багато людей говорять, що їм все одно на якій вулиці жити. А я не хочу, щоб мої діти і онуки жили на вулиці імені вбивці їхніх предків. Чому немає вулиці Чінгісхана, Гітлера? То ж також наша історія… Ми вшановуємо пам’ять діячів російської культури і науки, українофобів, а про своїх вчених, героїв, письменників забуваємо. Байдужість, незнання правди робить людину заручником, рабом. Більшість і не знає, що перейменування вулиці нічого не коштує. Вартість перейменування дорівнює ціні таблички, яку треба поміняти. Лише кожному треба поставити штамп у паспорті, а не змінювати документи на майно. Я часто кажу, що раб не той, хто у кайданах, а той, кого ці кайдани не муляють. І тільки тоді, ми перестанемо бути рабами, коли для нас буде ганебно і соромно жити на вулиці Котовського чи Дзержинського. А влада на місцях не хоче змінювати вулиць, хоч закон є. Не хочуть, бо у жовтні вибори, і це одна з тем для маніпуляції свідомістю. Люди мають усвідомити: не можна обирати рабів до влади, бо вони думають не про виборців, а про себе. Бо якщо хочеш щось мати, то маєш думати про того, на кого працюєш. Єдиний спосіб того, щоб народні депутати думали про нас, про народного вчителя — депутати мають отримувати зарплату народного вчителя, тобто коли його особистий добробут буде залежати від кожного виборця.

— Що може об’єднати Україну сьогодні?

— Українців може об’єднати тільки Україна, наша Земля! І багато людей це розуміють. У нащадків тих, хто виїхав колись за кордон на заробітки, у третьому поколінні ностальгія. Вони втратили рідне — свою Землю. Сьогодні має бути створене державне телебачення, яке повинне займатися національно-патріотичним вихованням, де б працювали фахівці (психологи, філологи, вчені, культурні діячі, політики…). На мій погляд, сьогоднішнє ТБ розраховане на неповноцінного глядача. Коли я був у Румунії, то звернув увагу на те, що їхнє радіо зранку до вечора говорить (окрім політики) про румун, про їхню культуру, історію, звучать народні легенди, казки. Питання культури – надзвичайно важливе, навіть під час війни. Треба знати, що ми — особливий народ. Український народ має найбільше пісень у світі! А молодь знає про це? Комерційне радіо і ТБ не буде займатися вихованням, пропагувати національні цінності. Це має робити держава. Як це робив СРСР, як це робить Росія. Українці зробили великий внесок у розвиток цивілізації, але про це ніхто не говорить. В Російській імперії завжди прищеплювали нам меншовартісність. Зокрема, в СРСР вживалося «на Україні», давалося трактування, що Україна — це окраїна, околиця. Ніде у світі так про державу не говорили. Навіть кажуть «у Сибіру», бо було Сибірське царство. Наша держава мала назву Русь, поки Петро І не присвоїв її для Московії. А Україна означає «держава, країна, територія, обмежена кордонами». У давні часи наша держава називалася Україна-Русь.

Воскресіння держави вже почалося! Я вітаю усіх зі Святом Незалежності України! І вірю, що кожен українець буде гордитися, що живе на унікальній Землі, з прадавньою культурою і духовними цінностями, які яскраво вирізняють нас від інших націй світу.

Loading...

Інтерв'ю

Микола Посівнич: «Українське підпілля заміняло державні структури, не маючи своєї держави»

Чиновники, Служба безпеки України, поліція та навіть пенітенціарна служба впродовж цілого місяця допомагали дослідникам вирвати...

06-03-2018 Інтерв'ю

Націософія Олега Багана

9 лютого відзначив свій 55-річний ювілей відомий дрогобицький науковець і публіцист, керівник Науково-ідеологічного центру ім...

26-02-2018 Інтерв'ю

Коліївщина - перша національна революція у Європі

Коліївщина 1768 року - Велике Повстання козаків-гайдамаків і українського селянства чи перша національна революція у...

12-02-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн