Це осягнула Ніна Хаген – вчителька української мови з двадцятип’ятилітнім стажем. Вісім років тому вона переїхала з Миколаєва в Осло, відчувши потребу відкривати світ і шукати нові можливості. Ця смілива жінка швидко вивчила мову і адаптувалася в чужому середовищі. До того ж вона зрозуміла, чим хоче займатися далі.
Зараз Ніна Хаген прищеплює любов до рідної мови маленьким норвезьким українцям. І робить це так талановито, що навіть стала призером ІІ Міжнародного конкурсу «Найкращий вчитель української мови за кордоном», отримавши відзнаку Міністерства освіти і науки України, якою її нагородила Міністр освіти і науки Лілія Гриневич на VI Всесвітньому форумі українців. До того ж, вчителька взяла участь в обговорені змін у навчальну програму для молодших класів.
- Як у вас виникла ідея відкрити першу українську школу в Норвегії?
- Спочатку ми з членами української громади відкрили пластову організацію в Осло. Ми проводили сходини, розмовляти з дітками українською мовою. Але вони майже нічого не розуміли. І такий рівень володіння мовою мене дуже занепокоїв. На мою думку, якщо діти не розуміють мови, то це відірваний зв’язок з Батьківщиною. Це наче розірвана пуповина. І тому ми разом з ініціативними батьками прийняли рішення відкрити українську школу «Еллісів», де б дітки могли чути мову їхніх предків. Вона почала працювати цієї зими. Зараз мені там допомагають наші українські дівчата. Дуже вдячна зацікавленим батькам. В школі існує вже батьківський комітет. До того ж, окрім мови, діти вивчають українською природознавство, математику, малювання, писанкарство, я навчаю їх власноруч виготовляти ляльки-мотанки.
- А що означає «Еллісів»?
- Так норвезькою звучить ім’я доньки Ярослава Мудрого Єлизавети, яка одружилася на норвезькому князі Гаральді.
- Скільки учнів навчається у «Еллісів»?
- Двадцять п’ять. Це дві вікові групи – п’ятикласники і «букварики». Для всіх маємо підручники, які нам передали безкоштовно з України. Це була допомога народного депутата Тараса Креміня. Він мій земляк, з Миколаєва. Також я дуже вдячна Нелі Михайловській з Міністерства освіти, яка теж допомагала мені, надсилала програми.
- Ваша школа – це суто український осередок. Чи є деякі моменти, які ви запозичуєте в норвезькій системі освіти?
- Я не запозичую. Бо в мене настільки великий багаж знань, що я хочу використовувати саме їх. Норвезька школа відрізняється від нашої. Там основний пріоритет в рівності дітей. Для цього їм навіть до сьомого класу не ставлять оцінки. Все для того, щоб не було дискримінації, щоб одна дитина не думала, що вона гірша за іншу.