Вівторок, 19 січня 2021 17:03

Олександр Сич: «Націоналізм – це мій спосіб життя»

Оксана ПРОЦЮК
Олександр Сич: «Націоналізм – це мій спосіб життя»

Політично і науково націоналізм – це не тільки історія ОУН і УПА, бо переважно у нас його так сприймають. Націоналізм – це і сьогодення, і перспектива. Всупереч совєцьким пропагандистським стереотипам і сучасним ліберальним трендам, націоналізм може бути ефективним і конструктивним у державному будівництві.

Катастрофічне ослаблення інституцій держави – це дуже загрозлива тенденція. Прочитання «казки Зеленського» дедалі більше викликатиме нудоту. У найближчій перспективі Україна буде переживати, символічно кажучи, 70-ті роки СССР, тобто застій. Чинний режим, очевидно, протягом цього року остаточно спрофанує свою концепцію «нових облич». Трендовим стане запит на фаховість у державному управлінні.

Такі думки в інтерв’ю для газети «Галичина» висловив голова Івано-Франківської обласної ради, доктор політичних, професор ІФНТУНГ Олександр СИЧ.

Ефективний націоналізм

Пане Олександре, із врахуванням того, що ми зустрілися з Вами після двох знакових подій у Вашому житті – обрання втретє головою Івано-Франківської обласної ради та успішного захисту докторської дисертації, щиро вітаємо Вас з ними. Що означають для Вас ці досягнення?

– Дякую за вітання. Перш за все, це такий проміжний життєвий підсумок у двох головних сферах мого публічного життя, себто у політичній і науковій. Також це проміжний підсумок моїх шукань у темі націоналізму. Без зайвого пафосу, для мене націоналізм – це мій спосіб життя. Відповідно я для себе давно виробив принцип, що в житті треба робити те, що тобі подобається і те, до чого прагне душа. Інакше ти марнуєш своє життя, яке, в принципі, і так є коротким. Тому я намагався реалізовувати і в житті, і в науці, і в політиці свої націоналістичні принципи.

Політично і науково націоналізм – це не тільки історія ОУН і УПА, бо переважно у нас його так сприймають. Націоналізм – це і сьогодення, і перспектива. Яким націоналізм мав би бути сьогодні й у перспективі? Таке завдання ставлю для себе і в науці, і в політиці.

Протягом свого тридцятилітнього політичного життя я намагався довести, що всупереч совєцьким пропагандистським стереотипам і всупереч сучасним ліберальним трендам, націоналізм може бути ефективним і конструктивним у державному будівництві. І люди повинні ставитися до нього не тільки як до славної історії, а як до вагомого чинника у будівництві Української держави. А сам націоналіст може бути успішним управлінцем, політиком, депутатом.

Своєю науковою працею я намагався довести, що націоналізм має бути саме таким. Моя дисертація – це не декількарічна формальна технічна праця для отримання наукового ступеня, а результат наукових пошуків протягом декількох десятків років.

Свої ідеї я спочатку висловлював у розрізнених наукових публікаціях, а відтак синтезував їх у докторській дисертації. А бачення того, яким має бути націоналіст при владі, я намагався повсякчас демонструвати, маючи статус депутата чи управлінця різного рівня.

Ще з початку 1990-х років пам’ятаю атмосферу, коли, попри тотальну критику комуністів, популярною була теза про те, що без них усе-таки неможливо обійтися, оскільки вони є досвідченими в управлінні державними справами. Я намагався довести, що не тільки комуніст, а й націоналіст може вникнути в складний механізм державної машини і нею керувати. Тому я прагнув бути успішним управлінцем і достойним депутатом.

Ослаблення інституцій держави

Пане Олександре, як політолог назвіть найяскравіші політичні події і тенденції, охарактеризуйте успіхи та невдачі 2020 року.

– Не буду оригінальним, бо кого б ви не запитали, кожен згадає про пандемію і місцеві вибори. Пандемія вплинула на всі сфери життя, а місцеві вибори дещо переламали політичні тенденції, започатковані у 2019 році.

Найбільшим розчаруванням і невдачею є Зеленський і його політика, а також політика монобільшості у ВРУ. Якщо говорити про найбільший успіх, то це знову ж місцеві вибори, які відбулися без серйозних катаклізмів і продемонстрували новий підхід до справи державного управління. Бо якщо у попередніх президентських і парламентських виборах домінувала концепція вибору «нових облич», які начебто без досвіду можуть прийти прямо з вулиці й ефективно управляти державою, то до часу місцевих виборах люди вже добряче попеклися на цьому й почали орієнтувалися на фаховість та професіоналізм. Тому загалом місцеві вибори я можу характеризувати як успіх.

Якщо говорити про найвиразнішу тенденцію, то я б назвав катастрофічне ослаблення інституцій держави. І це дуже загрозлива тенденція, тому що, по суті, держава це і є інституції. А якщо вони слабнуть, то слабне сама держава. І тоді постає вагома небезпека загрози для існування Української національної держави загалом.

Не казатиму добре це чи погано, але, коли уряд формував проект нового районного поділу, то не було передбачено існування окремо Верховинського району. Але поїхали його представники під Верховну Раду з трембітами, з вимогами, і влада поступилася, залишивши його в тому проекті. Можу назвати десятки інших прикладів, коли та чи інша група громадян, захищаючи свої інтереси, тисне на владу і та відступає. А це означає, що влада не завжди приймає правильні рішення в управлінні державою, які можуть вразливо зачіпати ті чи інші верстви населення. І коли влада на будь-який тиск реагує відступом, то це свідчить про слабкі інституції. Як на мене, це домінуюча і дуже загрозлива тенденція.

– Чи можна вважати з огляду на результати місцевих виборів і на стан справ у країні, що «Казка Зеленського» наближається до завершення?

– Я вважаю, що її прочитання ще триватиме якийсь час, але дедалі більше викликатиме нудоту. І за великим рахунком епоха Зеленського закінчиться тим самим, що й епоха Ющенка.

Політичний вінегрет

– Якими є Ваші візії щодо найближчих перспектив Української держави?

– Якщо аналізувати їх із врахуванням політичних циклів, тобто до чергових загальнонаціональних виборів, то у цій найближчій перспективі Україна буде переживати, символічно кажучи, 70-ті роки СССР, тобто застій.

В умовах застою, у 2021 році пандемія і надалі залишатиметься основним дестабілізуючим чинником впливу на всі сфери життя: економіку, гуманітарну сферу, політику. Уряд намагатиметься боротися з пандемією, але його дії й надалі не матимуть адекватного характеру, триватиме політика «подвійних стандартів», і часто вони будуть і надалі навіть абсурдними та смішними… Якщо люди бачать такі подвійні стандарти, і особливо якщо їх демонструють представники найвищих органів влади і навіть чільники держави, то вони сприйматимуть їхні декларації щодо доцільності карантинних заходів, як пустопорожні і формально виконані владою обов’язки.

У політичній сфері, на мою думку, і далі посилюватимуться змагання різних олігархічних груп за вплив на владу, а, отже, і на частку економічного пирога. З огляду на це можлива відставка Кабінету міністрів, яка носитиме характер політичної гри, оскільки потрібно когось зробити цапом-відбувайлом і начебто перезавантажити владу. Насправді, йтиме мова про задоволення апетитів олігархів.

Чинний режим, очевидно, протягом цього року остаточно спрофанує свою концепцію «нових облич». Трендовим стане запит на фаховість у державному управлінні. З огляду на те, який кадровий голод панує у владній команді, вона буде загравати з різними групами впливу – олігархами, опозицією тощо. І в результаті ми спостерігатимемо у виконавчій системі влади цілковитий політичний вінегрет. Очевидно, на задній план відійде змагання по лінії Зеленський – Порошенко. Натомість з огляду на те, що чинний режим буде доходити до екватора своїх повноважень, на політичну арену почнуть виходити нові команди, появляться нові політичні проекти. Думаю, що чинна монобільшість у Верховній Раді розпадеться на декілька складових, на основі яких буде створено нові політичні сили і появляться нові політичні лідери. Ймовірно, що одним із таких лідерів може стати Разумков.

Loading...

Інтерв'ю

Знайомтесь: Інститут наукових студій націоналізму

 Наш співрозмовник – Олександр Сич, доктор політичних наук, голова Івано-Франківської обласної ради, ініціатор створення Інституту...

19-02-2021 Інтерв'ю

Олександр Сич: «Націоналізм – це мій спосіб життя»

Політично і науково націоналізм – це не тільки історія ОУН і УПА, бо переважно у...

19-01-2021 Інтерв'ю

Веб-дизайн