– Пане Романе, чим донедавна Ви та Ваші колеги з «Холодного Яру» займалися?
– Донедавна ми разом з кобзарем Тарасом Силенком були в Коломиї та Городенці, де підтримували кандидата в депутати, члена клубу «Холодний Яр», вояка АТО Юрія Тимошенка. Провели близько 180 зустрічей, переважно в школах. Ми не лише агітували за кандидата, але й розповідали про визвольну боротьбу, пропагували національну ідеї, дарували у бібліотеки книжки. Завдяки нашій роботі, діти в Галичини почули пісні про Холодний Яр, про отамана Зеленого та інших повстанських отаманів Наддніпрянищини, про вояків Армії УНР, а Юрко Тимошенко впевнено переміг.
– Якими є найближчі плани Історичного клубу «Холодний Яр»?
– Після виборів ми відновили діяльність з вшанування борців за волю України. 31 жовтня ми встановлюємо меморіальну дошку в Миргородському товарно-промисловому коледжі скульптуру і вояку Михайлові Гаврилку, адже саме там він навчався. Ми мали поставити цю дошку ще минулого року, але тоді влада регіоналів ставила нам перепони. Також я давно планую презентувати книгу полковника Михайла Крата «Крізь павутиння змосковщення» в Лубнах. В першу чергу я хочу донести правду про Лубни новому поколінню – Крат у своїй праці відвів декілька розділів цьому місту. 1 листопада Андрій Ковальов, прес-секретар Патріарха Філарета, Благодійна ініціатива «Героїка» та Історичний клуб «Холодний Яр» ставлять меморіальний знак в Боярці Марку Шляховому.
Я давно вже намагаюся повернути правду про отамана Шляхового. Почнеться все з відвідин могил січових стрільців, потім – відкриття дошки і презентація праці Бориса Монкевича «Похід Болбочана на Крим » та третього видання книги про отамана Зеленого. Потім ми плануємо їхати на Поділля, в село Малинівку і вшанувати отамана Якова Орла-Гальчевського, ім’я якого я повернув ще 15 років тому. Там торік було встановлено меморіальний знак, але зараз його трохи занедбали, бо сільська влада більше піклується про радянських героїв. Це буде вшанування з нагоди 120-ліття народження Гальчевського – він народився 3 листопада 1894 року. 5 листопада ми в Щербанівці відкриємо меморіальний знак повстанцю Пустовому, козаку загону отамана Зеленого.
– Завдяки Вам світ побачив не один десяток книг про учасників українських національно-визвольних змагань початку 20 століття. Які книги плануєте видати в найближчому майбутньому?
– З кінця серпня вже маю написану книжку «Сто історій визвольної війни», незабаром будемо її видавати – ще кілька днів роботи і треба макетувати. Але, на жаль, цих кількох днів постійно не вистачає – як я казав, багато заходів заплановано. Хочу також нарешті взятися за книгу про отамана Гайового – це мій борг перед Анатолієм Карпенком (письменник, журналіст – С.Б.), я давно обіцяв це зробити, але ніяк не доходили руки. Вона хоч і почала мною писатися, але нині досі не є завершеною. Також з Віктором Моренцем плануємо повністю підняти так званий Подєбрадський архів і підготувати працю «Подєбрадський полк» Армії УНР». Ми цю назву беремо в лапки, адже тут іде мова про студентів Подєбрадської господарської академії в Чехословаччині, більшість з яких була козаками та старшинами Армії Української Народної Республіки. Хочемо подати це у вигляді енциклопедичних біографій з фото плюс деякі важливі документи, можливо, спогади. Також і про отамана Заболотного з Одещини вже три роки мене просять написати, про отаманів Гулого-Гуленка і Пшоника набрано тексти, та все ж ніяк не можу завершити.
– Як Ви особисто та Історичний клуб «Холодний Яр» допомагає українським воякам в АТО?
– Щодо допомоги АТО, то я дарую свої книги, але виключно воякам. Наразі передав близько півтори сотні книг – у десяток бібліотечок при військових частинах.