Субота, 22 липня 2017 19:05

Меморіальна дошка кобзарю Віктору Лісоволу

Георгій Лук’янчук
Меморіальна дошка кобзарю Віктору Лісоволу

15 липня, у Вишгороді було встановлено меморіальну дошку відомому бандуристу, композитору, заслуженому працівнику культури України  Віктору Лісоволу.

Бандурист і композитор проживав у місті Вишгороді з 2007 по 2013 р.р. На відкритті були присутні та виступили: голова Вишгородської РДА Вячеслав Савенок, поет-пісняр, народний артист України, поет Вадим Крищенко, народна артистка України, волонтер Світлана Мирвода,  Ансамбль “Козацькі забави”, під керівництвом народного артиста України Андрія Вереса, Хор “Золотий вік” (м. Вишгород), Хор “Гомін” ім.Леопольда Ященка (м.Київ), письменник Роман Коваль, кобзарі і бандуристи:Тарас Силенко, Віталій Мороз та Олександр Гончаренко, меценати Валерій Виговський та Анатолій Козачок, донька дружини кобзаря, режисер театру Патімат Мірзоєва,  вишгородські просвітяни Сергій Прокопенко та Галина Дмитренко, радник голови Вишгородської РДА Стефанія Сідляр. На захід, який тривав понад 3 (!) години прибули вишгородці та приїхало багато гостей із столиці. Відкривати меморіальну дошку випала честь знаному поету-пісняру і другу бандуриста-композитора -  Вадиму Крищенку та відомому громадському діячеві і меценату багатьох патріотичних проектів Валерію Виговському.

Віктор Іванович Лісовол - бандурист, композитор, автор музики до знаменитої пісні-маршу, яка стала народною - «Наливаймо, браття, кришталеві чаші» народився в Семенівці Полтавської області, дитинство провів на Оболоні. Батько Віктора загинув на війні. Сина виховала мати — Надія Сергіївна Заворотня, яка знала безліч українських пісень, грала їх на гітарі Вагому роль у духовному розвитку Віктора Лісовола зіграли твори Василя Симоненка, Івана Драча та Бориса Нечерди. Перший публічний виступ Лісовола як бандуриста відбувся в жовтні 1971 року у музеї Тараса Шевченка в Києві. 19 жовтня 1969 року відбувся дебют Віктора Лісовола як барда на українському радіо. Цю першу передачу про нього організував відомий поет-пісняр Вадим Крищенко.1973 року закінчив студію кобзарського мистецтва при Українському хоровому товаристві. Виступав на концертах як кобзар, співак хору «Гомін», учасник Капели бандуристів (1987—1991). 1988 року при капелі закінчив кобзарську студію. Входив до громади Національної Спілки Кобзарів України. Найвідоміша композиція написана Лісоволом — «Наливаймо, браття, кришталеві чаші» на слова Вадима Крищенка. Під марш покладений на її мелодію крокує сучасне українське військо. Без дозволу авторів Єжи Гофман використав її у фільмі «Вогнем і мечем». Тож хоч стрічка від прокату й отримала мільйонні статки, українському бандуристові, окрім морального задоволення, нічого не дісталося. Загалом кобзар Лісовол створив понад 70 власних мелодій. У збірнику «50 пісень Віктора Лісовола» 2007 року представлено частину доробку кобзаря — 50 історичних дум і пісень на слова Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Володимира Сосюри, Дмитра Луценка, Павла Тичини, Вадима Крищенка та інших знаних поетів, а також обробки народної творчості. Серед творчої спадщини такі знані думи на історичні теми, як : «Ой під лісом та під Лебедином», «Про Абазина», «З Полтавського бою», «Ой повійте, вітри, з далекого краю», «Дума про отамана Зеленого», «Кричать сичі та чорний ворон кряче», «Скільки літ Вкраїна-мати…», «Вставай, народе», «Як рушали козаченьки», «Кришталеві чаші»…

Особистість Віктора Лісовола – це той діамант, та перлина, ім’я якої буде виблискувати в плеяді діячів української культури, які є символом і душею української нації. Віктор Іванович був корифеєм української музичної культури. Пророчими стали слова Л.Череватенка: « Лісовол співав, будив, надихав розгублених українців, він створив всенародну маршеву пісню, під яку сучасне українське військо переможно крокує в майбутнє». Залишились музика та пісні, книги, друзі, рідні та однодумці. Залишилось добре імя та світла пам'ять про людину, яка випромінювала світло своє душі для рідного народу.  В тому, що тепер на будинку, де жив останні роки свого життя Віктор Лісовол буде меморіальна дошка, є велика і загальнолюдська справедливість, данина шани перед людиною, ім’я , якої становить славу і гордість кобзарства України. А найкращим пам’ятником патріоту, мистцю і справжньому громадянину нашої України  будуть наші добрі справи для процвітання вільної, незалежної, демократичної, соборної європейської держави.

 

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн