Понеділок, 14 травня 2018 15:02

Повстанські балади Олеся Лупія

Анна КОЛЕСНІКОВА
Повстанські балади Олеся Лупія

Відомий український письменник, поет і прозаїк, лауреат Шевченківської премії Олесь Лупій відзначає свій ювілей — 80-річчя від дня народження З цієї нагоди пропоную увазі читачів свої роздуми про його твори, присвячені повстанській тематиці.

У творчості Олеся Лупія жанр балади відзначений самобутністю та ліризмом, письменник зображує сторінки національної історії, які довгий час були замовчуваними та забороненими для широкого загалу читачів. У своїх повстанських баладах О. Лупій створює галерею образів бійців Української Повстанської Армії. Відзначимо, що цей тематичний цикл балад виник у творчості письменника не випадково. Його родину за радянських часів виселили до Сибіру за сприяння членам повстанської організації, до якої належали брат та дядько. Письменник знав, у яких умовах проходила боротьба за державність на теренах рідної Львівщини, тому досить детально та, як зазначають у відгуках колишні вояки, правдиво відобразив тогочасну дійсність.

Балади О. Лупія, зокрема „Сотня”, „Зелене весілля”, „Львівський легінь” зі збірки „Сотня” (Київ, УВС, 1999), можна визначити як своєрідні поеми, бо в них міститься поширена епічна оповідь. Однак відзначимо, що у творах епічність зображення не має домінуючої семантики, виразного значення тут набувають також категорії ліричного, драматичного та трагічного як домінанти естетичної модальності.

Усі зазначені вище балади мають захоплюючий сюжет, специфічні часопросторові характеристики. Так, у баладі „Сотня” дія твору відбувається вночі, ніч стає часом наполегливого подолання відстані до села Потічне, де, за інформацією повстанців, готується операція масового вивезення людей до Сибіру. Повстанці хочуть зупинити виселення, тому швидко переміщаються з долини до села. Ніч символізує в цьому творі боротьбу, протидію всьому ворожому, подібні трактування знаходимо в енциклопедії символів: „Нічні пильнування – символ перемоги духу над потребами тіла. Це навмисне зіткнення з силами зла і перемога над смертю”. Опір природних стихій, які долали повстанці, передається в рядку „Шлях був від першого кроку крутий і нестерпний”, визначається далі художніми тропами: буйно вітру навала стрімка; ліс продірявленим дахом звисав; змією звивалася бистра ріка; світ, холоднючий, як лід; нагла безодня; ніч зімкнула долоні. Разом із тим зображено силу та витривалість бійців, які долають гірські масиви, переходять холодну ріку вбрід, а далі міряються силами з енкаведистами.

Епічність балади „Зелене весілля” підкреслена за допомогою послідовного композиційного розкриття сюжетних перипетій, пов’язаних із двома головними героями: Марією і Данилом. Балада складається із семи епізодів, у перших зображено їхнє знайомство та взаємна симпатія, у третьому за допомогою символів (рушник, хрест) увиразнено опис весілля. У наступних епізодах змальовано початок подружнього життя, що поєднується з відданим служінням у повстанській армії, де Данило був чотовим, а Марія – санітаркою. Найдраматичніший момент твору відбувається в шостому епізоді, коли молодята були зненацька оточені ворогами й, намагаючись не потрапити в полон, вирішують накласти на себе руки. Закінчення твору є символічним та традиційним для цього жанру, що походить з глибин давнього анімістичного світогляду – одухотворення природи навколо, яка завжди пам’ятатиме події тих днів. На могилу молодят прилетить сокіл, який „почує зітхання”, а їхній вічний сон охоронятимуть „клени стрункі, наче варта”.

У баладі „Львівський легінь” концептуального значення набувають у розкритті сюжетних перипетій просторові координати. Якщо для балади „Сотня” визначальним є зображення часових характеристик, то для твору „Львівський легінь” простір, у якому перебуває головний герой, зумовлює основні домінанти відтворення. Завдяки композиційному прийому обрамлення на початку та в кінці балади перед нами постає Львів, відкритий простір, який надихає головного героя на дії, допомагає відчути себе незалежним, додає сміливості. Натомість основні події відбуваються в закритому, гнітючому просторі, що пригноблює фізичні сили повстанця, але не скорює його морально. Він потрапляє до в’язниці, витримує жорстокі допити, відмовляється від співпраці з каральними органами, тому приречений до страти. Навіть перебуваючи за кілька хвилин від виконання прилюдного смертельного вироку, він знаходить полегшення в перебуванні поза в’язничними стінами.

Традиційно в усній народній творчості приречені на загибель козаки, повстанці звертаються до своїх рідних з монологом, такий мотив знаходить відображення в баладі Лупія. Однак звернення здійснюється не до рідних, яких не знаходить у натовпі Андрій („може, їх спровадили в Сибір?”), а до натовпу містян. Висловлення сконцентроване в кількох словах, але воно знаходить підтвердження у вигуку людей – „Героям слава!”. Символом душевної чистоти повішених на площі вояків стає голуб, який прилетів на майдан до них як божий посланець, свята птиця за християнською релігією.

У баладах О. Лупія зображені особистості, які є активними борцями за національну ідею, виявляють власні переконання, усупереч несприятливим обставинам. Саме така енергійна позиція знаходить своє відображення в псевдонімах героїв, так, Андрій у баладі „Львівський легінь” має псевдо Буревій, а герой з балади „Сотня” – Тур. Останній із персонажів є керівником сотні воїнів, провідником загону сміливців: „Як він творив свою сотню, лиш серцю відомо, / Як підбирав, щоб усі патріоти були, / Вміли долати і холод, і голод, і втому, / Ворога вбити і друга не зрадить – орли”.

Лірична наповненість повстанської балади „Зелене весілля” передусім ґрунтується на любовних колізіях сюжету, які частково знайшли своє відображення в назві твору. Зеленим весіллям називають день укладання шлюбу, а також увесь наступний рік після нього, зелений колір тут символізує молодість, юність наречених. У баладі зображено жорстокі реалії визвольних змагань, відтворено умови нерівних боїв, у яких гинуть вояки. Саме в цьому неспокійному середовищі виникає світле почуття між санітаркою та повстанцем УПА, яке з особливою ліричною інтонацією відтворює наратор.

Нерідко в повстанських піснях головними героями творів, відчайдушними патріотами є жінки, зокрема дівчата. Так, у баладі О. Лупія „Безіменна” із збірки „Батьківщина” (2006) відображено історію Катрусі Бистрої. У твір уводиться показний епізод, який розкриває світосприйняння героїні, зображуючи її поза повстанською сотнею. Героїня потрапляє у в’язницю після нерівного бою з ворогом і „Тяжко бита, кровʼю вмита, / І ніхто про це не знає”. Крім фізичного знущання, юна дівчина відчуває моральний тиск, особистісні риси розкриваються в ході наступного епізоду, у якому їй пропонують роздивитися київські пам’ятки, історичні місця, а після глибокого захоплення дівчини містом спонукають залишитися в ньому за умови співпраці з каральними органами.

У творі не зображено сили та витривалості героя, як у попередніх баладах, основним об’єктом висвітлення стає сила відданості та глибокі ідейні переконання дівчини, які не дозволяють зрадити своїх побратимів, це зумовлює, за законами жанру, трагічний фінал балади.

Глибоким ліризмом просякнуте зображення дня страти героїні, її заклик „Не здавайся, Україно!” відтворює світоглядні та моральні позиції, яких вона трималася до останньої хвилини. Зазначимо, що традиційною є анімістична кінцівка твору, яка своєрідно роз’яснює назву – невідомо, де знаходиться могила дівчини, але вона кожної осені вкривається жовтим листям, що символізує пам’ять про неї українських повстанців.

У творчості Олеся Лупія розроблений ще один потужний тематичний пласт повстанських пісень – розставання із сімʼєю, рідною домівкою заради служби в повстанській армії.

На прикладі балади „Чекання” зі збірки „Батьківщина” проаналізуємо естетичні домінанти повстанської балади цієї тематичної групи.

У творі подано два епізоди, які розкривають умови життя повстанця та його сімʼї, перший повʼязаний із прощанням юнака зі своєю матірʼю. Юнак свідомо обирає для себе шлях боротьби, його вибір є вільний, на відміну від рекрута чи солдата. Образ матері у творі є типізованим, узагальненим, не відрізняється певними специфічними рисами, найбільша увага звернена на характер розв’язання сюжетних перипетій: мати просить сина заприсягтися перед іконою, що він буде захищати українські землі та повернеться живим. Другий епізод відзначається більш драматичною структурою, порівняно із першим. Знаковою постаттю тут є вістовий, який зайшов до матері повстанця, але не зміг розповісти їй про долю сина. Наратор передає хвилювання обох персонажів через знервоване мовлення, неповні речення. Вістовий не відкрив матері правди, але не позбавив її надії на повернення: „Хай краще вік його чекає, / Бо сенс життя для неї – син”.

Балада „Чекання” О. Лупія не тільки висвітлює драматичні події життя повстанців та їхніх сімей, але й зображує відчайдушне свідоме бажання боротьби за свою державу, яке розділяють рідні бійця. Прощання тут є своєрідною відмовою від спокійного домашнього існування на користь активного ідейного протистояння. Естетична вага твору визначається сукупністю мотивів, які спонукають юнака піти до лав УПА.

Образи героїв з балад О. Лупія відзначаються неабиякою релігійністю, яку проносять крізь усі етапи свого життя, наприклад, під час проводів у армію та прощання з родиною небхідним ритуалом є молитва та обітниця перед іконою („Чекання”). Перед образом укладаються шлюби („Зелене весілля”), віра додає сил полоненим повстанцям („Львівський легінь”, „Безіменна”), супроводжує під час ведення бою („Сотня”). Провісниками божого захисту вояків стають у баладах символи, що зʼявляються перед ними. Так, у „Сотні” головний герой бачить архангелів, які зʼявляються під кінець бою, як благословення, а у „Львівському легіні” на землю після страти полонених прилітає голуб як провісник божого духу. У повстанських баладах релігійність допомагає воїнові в боротьбі, а захист рідної землі сприймається як „свята” справа, що супроводжується символами божого благословення.

Трагічний фінал притаманний усім баладам О. Лупія, найбільшою естетичною засадою творів стає показ героїзму та самовідданості як основи патріотичного світобачення воїнів УПА.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн