У 1944 р. в помешканні на вулиці Курковій, 40 (тепер вул. М. Лисенка) організував одну зі зв’язкових хат Головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича – «Тарас Чупринка». У ніч з 20 на 21 грудня 1946 р. заарештований, однак йому вдалося втекти. Наприкінці 1946 р. у с. Дашава на Стрийщині організував конспіративну хату. На початку 1947 р. переведений у штабну конспіративну хату в с. Княгиничі. Був особистим зв’язковим і охоронцем Романа Шухевича.
З 1947 р. перебував у підпіллі. 23 вересня 1947 р. тяжко поранений та затриманий МГБ. Вісім місяців був у в’язниці під прізвищем Богдана Полівчака, як переселенця з Польщі. Протягом 18 місяців перебував під слідством у тюрмах Рогатина, Івано-Франківська, Києва та Львова. Покарання відбував у таборі в Інті (Комі АРСР). Вся ближча і дальша родина Полюги – 16 осіб були арештовані і вивезені в Сибір. Після звільнення з таборів 19 грудня 1955 р. одружився з Дарією Масюк. Закінчив в 1962 р. Семипалатинський медінститут (Казахстан).
З 1961 р. прожив у Цурупинську Херсонської області. Починаючи з 1989 р. піднімав національну свідомість. Після відновлення незалежності разом із дружиною організували «Просвіту», Народний Рух, брали участь у відновлені Олешківської Січі, очолили будівництво в Олешках храму Покрови Пресвятої Богородиці Української Автокефальної Православної Церкви, яку освятили у 2000 р. Любомир Полюга був депутатом міської ради Цюрупінська, у 1997 р. з його ініціативи міськрада прийняла рішення про повернення історичної назви Олешки.
З 2001 р. мешкав у Львові. Очолював секцію «Національної пам’яті» громадської організації «Опілля». Щорічно з дирекцією Княгиницької ЗОШ організовував конференції, присвячені Р. Шухевичу, постійно читав лекції студентам та учням. Завдяки його старанням було створено музей «Конспіративна квартира Романа Шухевича у Княгиничах». Публікує різного роду статті в газетах і журналах, видав книги: «Через тюрми-табори до козацьких Олешок» (2002), «Шляхами спогадів» (2003), «Від княжого Львова до козацьких Олешок» (2007).
Любомир Полюга був нагороджений «Хрестом Заслуги з двома шпагами» за відродження Олешківської Січі Отаманом Козаків та «Орденом за Заслуги ІІІ ступеня» від Президента України.
Помер сл. п. Любомир Полюга 25 липня 2016 р. та похований за участі керівництва області і міста, чільних громадських і політичних діячів на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці (поле № 52).