Понеділок, 29 травня 2017 15:27

Ювілей поета – співця УПА

Василь ГУМЕНЮК
Ювілей поета – співця УПА

Виповнилося 90 літ з дня народження Зиновія СЕРДЮКА – колишнього воїна УПА з псевдом (позивним по-теперішньому) «Гроза».

17-річним юнаком він вступив до лав повстанців, аби зі зброєю в руках боротися за волю України. В підпіллі перебував недовго – склалося так, що під час масованої облави потрапив до полону НКВД. Від розстрілу врятувало неповноліття – отримав 25 років таборів, як тоді казали «котушку». Майже 10 років карався в підземеллях Воркути, добуваючи кам’яне вугілля для «диктатури пролетаріату». Після смерті Сталіна засудженим неповнолітнім скорочували терміни покарань, тож у другій половині 50-х його звільнили і навіть дозволили повернутися до рідного села на Тернопільщині з чудовою назвою Гаї Шевченківські. Ще будучи школярем, а потім учнем педагогічного училища полюбляв віршувати; на засланні якийсь час контактував з відомим поетом із Закарпаття Андрієм Патрусом-Карпатським (він теж був «зеком» і працював на шахтах), тож твердо вирішив: буде писати вірші. Із заслання привіз велику кількість збережених у пам’яті непересічних поезій, які в глибокій таємниці, працюючи колгоспним будівельником і під недремним наглядом КҐБ записував до лише йому відомої «шухляди»:

ВІРА

Дерев у дикій тундрі не побачиш –

Там царство вітру, оргії зими.

Там провели ми і роки юначі,

Там виростали і мужніли ми.

Там лиш кущі – негод північних бранці,

Пожмакані, покручені стократ.

Вони до сонця, бідні, пнуться вранці,

А їх додолу тисне вітер-кат.

І нас, як ті кущі незламні, гнули.

Стерпіли все. Без сліз і каяття.

Геройське надихало нас минуле

І непохитна віра в майбуття.

Заради неї, де б ми не бували,

Ми за ударом зносили удар.

Ми з тою вірою лягали і вставали

З твердих, як камінь, каторжанських нар.

Зі здобуттям Україною незалежності публікувати написане не поспішав: вкотре перечитував, поправляв – одним словом шліфував до досконалості. Аж в 1997-му ризикнув видати першу збірку, назвавши її «Нескорені в боях і у темницях». Її наклад розійшовся за лічені тижні і тоді друг «Гроза», образно кажучи, прийшов рясним дощем наступних збірок, котрих видано понад два десятки! Якщо перших три були присвячені переважно спогадам про перебування у неволі, то всі наступні – це гімн побратимам-повстанцям, які гинули, але не здавались.

Відомий літературознавець, автор декількох книжок та десятків статтей з аналізу української поезії Ігор Пелипейко (вже, на жаль, покійний), назвав жанр віршів Зиновія Сердюка «документальною поезією». Воно справді так: тематика його творів – це не художні домисли, а трансформація реальних подій минулого в римовану форму. Його герої – реальні особи, хоча у віршах він дуже рідко називає їхні імена, переважно в епіграфі. Особливою увагою поета користуються сюжети повстанських фотографій, котрі у вигляді маленьких відбитків розміром щонайбільше 6х9 см, виготовлені у бункрах та схронах чудом дійшли до нас переважно в пошкодженому вигляді, але це яскрава сторінка історії УПА – «армії без держави». В одному зі своїх віршів пан Зиновій написав: «Я “захворів” повстанськими світлинами // Захоплення це щире не мине...» Ось приклад-ілюстрація до сказаного:

АНТОНІНА ЯРОЛ – “ОКСАНА”, “КВІТКА”,

РЕФЕРЕНТ ОУН (РІВНЕНЩИНА)

Хвилює незвичайна та світлина.

Підпільниця із рівненських сторін,

Лежить простоволоса Антоніна.

Та не задзвонить по загиблій дзвін.

Лежить, ніби заснула. Та не встане.

Душа вже відлетіла в інший світ.

Не відповість вже референт “Оксана”

“Героям слава!” – друзям на привіт.

І не зустрінуть у окрузі влітку,

Представники із кожного села,

Відважну, смілу, всюди знану “Квітку”.

Вона геройськи в травні відцвіла.

Обрала горду смерть, а не неволю.

Небесний рай, а не льохи тюрми.

Застрілилась. Куди ж післала кулю?

Бо личко, наче вимите слізьми.

І ні царапинки на ньому, ні кровинки.

Поблизу десь тече ріка Горинь.

Лежить відважна дівчина чи жінка –

Лежить нескорена, незборена Волинь.

Попри поважний вік, друг «Гроза» продовжує плідно творити й майже щороку видавати по маленькій (він жартома називає «захалявній» − як великий Шевченко) книжечці (формату 10х14 см), остання з яких побачила світ 2016-го року і названа «Обирали гарячу смерть». Це, між іншим, слова із вірша Олени Теліги.

Ювілей повстанського співця практично день у день співпадає зі святом останнього дзвоника у школах України і він, який мріяв стати педагогом, вмістив у цій своїй збірці такого ось вірша:

МАШИНУ ЗУПИНИЛИ

Машину ту (була вона армійська)

Спинили хлопці з лісу того дня.

І хоч УПА не воювала з військом –

З карателями йшла завжди борня,

Тож ту спинили й оточили щільно.

Був час перед завершенням війни;

Сиділи в кузові кілька осіб цивільних –

Потрібно з’ясувати, хто вони.

Машина виїхала з обласного міста.

То хто ж вони, отих цивільних п’ять?

Це, може, перевдягнені чекісти? –

Чомусь усі злякалися й тремтять.

Немало хлопці з лісу здивувались

З сотенним командиром на чолі,

Коли при перевірці з’ясувалось:

Зі Сходу, з України вчителі.

Страх вчителів перемінивсь на подив,

Бо замість розстрілу – обійми, жарти, сміх.

Вітали всі братів своїх зі Сходу,

Вітали їх як рідних, як своїх.

Брошур, листівок всім понадавали,

І вихідцям з-над Бугу і Дніпра

Вже на прощання пісню заспівали –

Франкову ту, могутню: “Не пора”...

2017-й ювілейний – 75-річчя створення УПА. З цієї нагоди Зиновій Сердюк готує до друку свою чергову збірку, назву якої тримає в секреті. Тож вітаючи шановного Ювіляра побажаємо йому міцного здоров’я, творчого натхнення і всього-всього найкращого!

P.S. Хто бажає докладніше довідатися про життєпис і творчість цього самобутнього поета-документаліста, радимо прочитати нариси про нього в журналі «Пам’ятки України» №№ 6 (стор. 59) та 9 (стор. 27-31) за 2016-й рік, статтю у Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/Сердюк_Зиновій_Степанович ) та інші матеріали, які можна віднайти в Інтернеті за допомогою пошукової системи Google.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Геннадій Іванущенко: «Апеляція до нашого героїчного минулого виховує нових героїв»

Працюючи з великими масивами українських документів, що збереглися в архівах Великобританії, відомий історик та архівіст...

06-11-2017 Інтерв'ю

Добрі справи по осені рахують…

Цього року жовтень несе нам не лише традиційні церковні, професійні та державні свята. Разом з...

29-09-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн