Понеділок, 10 грудня 2018 15:05

Росія – тюрма народів!

Сергій Багряний, УІС
Росія – тюрма народів!

Окрім наявності безпрецедентно великої кількості політичних в’язнів – громадян України, які фактично як заручники перебувають в ув’язненні у Російській Федерації, є сотні громадян самої РФ, які засуджені за політичними статтями, в тому числі за підтримку України. Крім цього, російська влада в антиконституційний спосіб регулярно порушує права народів, які проживають на території Росії, починаючи від утисків за національною і закінчуючи  дискримінацією за мовною та політичними ознаками.

Ця проблема не залишається не поміченою в Україні, де з цього приводу 7 грудня було проведено круглий стіл «Порушення прав корінних народів Російської Федерації».

За даними російського «Меморіалу», тільки офіційно за політичними статтями було ув’язнено 195 осіб, 84 особи переслідуються через відстоювання своїх прав на свободу віросповідання. Це стосується як мусульман, так і язичників, й представників різних християнських конфесій.

«Серед тих кого переслідують за контакти з ісламським світом, наприклад, Даніс Сафаргалі, засуджений за співпрацю з партією «Хізб-ут-Тахрір». А загалом у РФ засуджено 40 осіб за співпрацю зі цією партією», – розповідає політолог Дмитро Левусь. Крім цього, переслідуються такі організації народів Ідель-Уралу як «Bötentatar İctimaği Üzäge», «Azatlıq» і «Başqort».

По факту, політичних переслідувань зазнали набагато більше громадян РФ. Так, наприклад, музейник Володимир Меліхов, який інформує про реальну історію донського козацтва, що є відмінною від офіційної – кремлівської, і який підтримав Україну у війні з РФ, отримав 2 роки за частиною 1 статті 222 КК РФ (незаконний обіг зброї).

Чимало осіб отримали терміни за так званим «законом Ярової» – ст. 280 ч. 2 Кримінального кодексу РФ (заклики до здійснення екстремістської діяльності). За цією статтею заочно судили й Петра Любченкова, політичного емігранта, який відповідав за інформаційний супровід Маршу за федералізацію Кубані. Приводом стала публікація в соцмережі «ВКонтакті» плакату, в якому згадано про прагнення замучених російським шовінізмом кубанців приєднатися до України. Одним з тих, хто вчиняв репресії проти Любченкова, був слідчий управління ФСБ в Краснодарському краї Шаповалов.

Сам Петро ледь не був виданий російській владі, формальний привід – досі діюча Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 1993 року, за яким одна сторона має бути виданою іншій на її вимогу (через цю угоду з України до РФ було вислано Тимура Тумгоєва, учасника АТО). За словами голови Комітету ВР у закордонних справах Ганни Гопко, питання про денонсацію цієї Конвенції  необхідно чимшвидше розглянути Верховною Радою.

Крім Любченкова за Марш за федералізацію Кубані влада РФ переслідувала Дар’ю Полюдову (відсиділа 2 роки, нещодавно вийшла на свободу), В’ячеслава Мартинова (виїхав до України в 2014 році як і Любченков), Сергія Титаренка. Аналогічних переслідувань зазнали й учасники Маршу за Федералізацію Сибіру. А першим політичним в’язнем, що отримав термін за публічну підтримку України, став Рафіс Кашапов, який зараз перебуває в Лондоні й який вже домігся отримання політичного притулку у Великобританії.

Також серед відомих фактів переслідування за підтримку України є переслідування російського вчителя, поета Олександра Бившева з Орловської області, якому загрожує 5 років в’язниці.

Вся ця ситуація чітко підкреслює небажання Кремля виконувати Конституцію РФ в плані дотримання прав корінних народів. Дискримінація за мовними ознаками все більш чітко проявляється в російській державі. Так, за словами політолога Ростислава Мартинюка, в Карелії людей, які між собою спілкуються місцевими мовами, можуть легко викликати на «бесід» у ФСБ.

За словами учасника АТО, співзасновника організації «Вільний Ідель-Урал», представника ерзянського народу Сиреся Боляєня, Росія перекроює кордони автономних республік, в результаті чого в жодній з таких республік вони не можуть перебувати у більшості й стають ще більш вразливими до процесів русифікації. Народи ж ерзя і мокша взагалі намагаються штучно «злити» в один народ.

Крім цього, влада місцевих республік позбавлена права з боку федерального центру вводити навчання в школах мовами народів, що проживають в республіках (тепер ці мови можна вчити «за бажанням»). Не кажучи про те, що Кремль створює штучні перепони, зокрема, в освітньому процесі, для тих народів, мовою правопису яких є не кирилиця, а  латинка (як от у татар).

Політика керівництва РФ все більш створює прецеденти, які є грунтом для виникнення міжетнічних конфліктів. Найбільш небезпечним регіоном в цьому плані є Кавказ – мова про конфлікт між кабардинцями і балкарцями, а особливо – між чеченцями та інгушами, який виник через передачу частини території Інгушетії Чеченській республіці.

«Рішення Конституційного суду РФ про законність такої передачі є правовим нігілізмом – такі питання є поза компетенцію КС РФ. Це компетенція президента країни. Але Путін не хоче сваритися з Кадировим, от він й самоусунувся від процесу. В результаті під чечено-інгушський конфлікт закладено дуже потужну міну, яка може вибухнути будь-якої миті», - відзначає російський політичний емігрант Ольга Курносова.

Не можна не сказати й декілька слів про власне росіян (русских). Адже Росія стала тюрмою для всіх без винятку народів. Влада негласно розділяє росіян на правильних (голових вмерти «за царя і вітчизну») і неправильних (антиімперців). В результаті антиімперська частина росіян потрапляє під репресії. Наприклад, Іван Колотілкін, який виступає за створення Російської (Русской) автономної республіки у складі РФ, так само потрапив під кримінальне переслідування. І він, до речі, не єдиний в цьому плані.

«Якщо говорити про українців і кримських татар, то вони в РФ взагалі є чи не найбільш безправними. Українцем чи кримським татарином бути просто небезпечно. Ходити в українську церкву, вивчати мову (на Кубані факультативно дозволено вивчати як «діалєкт руского язика» – «кубанскую балачку») – негласно недозволено», – відзначає директор Центру зовнішньополітичних досліджень імені Олександра Никонорова, співкоординатор комітету «Кубань з Україною» Сергій Пархоменко.

«За наших громадян в РФ держава має боротися ще більш наполегливо, наша підтримка має відчуватися всюди. Та й у самій Україні бажано ввести в шкільні підручники з української літератури й кримськотатарську літературу. А взагалі, гасло Антибільшовицького Блоку Народів «Свобода народам! Свобода людині!» знову є визначальним у боротьбі з новітньою російською імперією», – додає спів координатор міжнародної ініціативи «Антипутінський інформаційний фронт» Ельхан Нурієв.

Ситуація вимагає реакції з боку міжнародних організацій, тому за результатами круглого столу було підготовлено проект резолюції, якою рекомендується Верховній Раді України, Міністерству закордонних справ України, представникам України у міжнародних організаціях та міжпарламентських асамблеях порушити перед європейською та світовою спільнотою питання про становище корінних народів у Російській Федерації та потребу дієвого захисту їхніх прав. Крім того, народний депутат Рефат Чубаров звернувся до колег з ініціативою сформувати в українському парламенті міжфракційне об’єднання, що займатиметься захистом прав корінних народів Російської Федерації.

Loading...

Інтерв'ю

Юрій Менцинський: «Багатолітня боротьба українців увінчається успіхом»

Його доля характерна для сотень тисяч українців, родини яких, рятуючись від московських «визволителів», змушені були...

21-01-2019 Інтерв'ю

Стефан Романів: Терор, який був у 1932 році, і терор, що сьогодні на окупованих територіях, мають одну мету – винищення

Минулого тижня у Києві відбувся XI Світовий Конгрес Українців – ініціативи, що координує роботу 20-мільйонної...

10-12-2018 Інтерв'ю

Леонтій Шипілов: «Вибори в умовах війни: маємо бути у всеозброєнні»

  Понад місяць працює нова Центральна виборча комісія, обрана 20 вересня. Присягу прийняли 5 жовтня. Українська...

18-11-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн