Вівторок, 09 травня 2017 17:47

Чемпіонат без інтриги

Григорій Жибак
Чемпіонат без інтриги

Росія, ймовірно, у майбутньому спробує одержати почесне право на проведення Олімпійських ігор.

Про це заявив її президент Путін, наголосивши, що у них є успішний досвід організації та проведення зимової Олімпіади в Сочі 2014 року. Кремлівський карлик також назвав міста, у яких могли б змагати найсильніші атлети планети за найпрестижніші спортивні титули. Це Санкт-Петербург, Казань, Сочі.

Нахабність москвинського ліліпута не має меж. Адже просторікує він в часі обурення світової спільноти щодо проведення в РФ футбольної першості планети 2018 року. Та й Олімпіада в Сочі виокремилась нечуваним числом вживання російськими спортсменами заборонених препаратів. І діялося це спортивне безчинство під прикриттям найвищих державних установ. Також Путіну закидають знущання над людьми. Адже не так давно інший «велетень», прем»єр-міністр Медведєв заявляв, що грошей нема.

Виокремився лицемірною заявою й путінський прихвостень Ахметов. Власник донецького «Шахтаря» під час привітання своєї команди із здобуттям десятого звання чемпіонів України, згадав, що «гірники» вже три роки не виступають на «Донбас Арені», позбавлені підтримки своїх уболівальників. Не наголосив Ахметов лише про свою безпосередню провину у війні на Донбасі. Понад десять років цей ворог України всіляко відокремлював Схід нашої держави, говорив про вищість, неабиякий економічний потенціал тощо. Також клуб «Шахтар» був готовий брати участь в об»єднаній з москалями футбольній першості, до якої мали увійти найсильніші команди Росії та України. Написаний у Москві сценарій цієї ідеї був одним із чисельних важелів, які мали повернути нашу державу у москальське болото.

Тоді навіть обрали відповідального секретаря, щоб переймався  організацією такого чемпіонату. Відомий футбольний тренер і функціонер Валерій Газзаєв, який тренував, зокрема, і київське «Динамо», не раз і не два прилітав до столиці нашої держави, організовував конференції у найрозкішніших готелях, оприлюднював нечувані гонорари для учасників, усіляко переконував у прибутковості проекту. Та згодом запал ідеологів почав згасати. Чи то відмова тодішнього президента України Януковича від Європейської інтеграції, що і без футбольних хитросплетінь зумовлювало вхід нашої держави до так званого митного союзу, чи якийсь інший чинник, залишили українську першість у спокої.

Подальші політичні події неабияк позначилися на українському футболі. Анексія москалями Криму зумовила зникнення першого чемпіона незалежної України, футбольного клубу «Таврія». Також припинили існування інші команди півострова. Розпалювання московсько-терористичними бандами війни на Донбасі так само призвели до зникнення з футбольної мапи низки самобутніх команд, найвідоміша з-поміж яких – донецький «Металург». Більш потужні клуби, «Шахтар» та луганська «Зоря» перебралися на підконтрольну Україні територію. Хоч вони знайшли собі місця проведення нібито домашніх поєдинків, зрозуміло, що це нерівноцінна заміна домашнім аренам. Принагідно треба наголосити, що один із найкращих стадіонів світу, якою вважалася донецька «Донбас Арена», нині пограбована бандитами.  

Війна на Сході нашої держави вплинула й на інші українські клуби. Фінансові негаразди змусили власників команд тугіше затягнути ремені. Дедалі частіше Україну стали покидати висококваліфіковані іноземні виконавці, які, треба визнати, були окрасою чемпіонату, тішили вболівальників своєю майстерністю. Саме завдяки легіонерам українські клуби успішно виступали на міжнародній арені, доволі високо підіймалися у європейських клубних турнірах. Донецький «Шахтар» навіть тріумфував у Кубку УЄФА, а «Дніпро» грав у фіналі.

Сьогодні вже нема харківського «Металіста», який здолав чимало іменитих закордонних команд. Ледве жевріє «Дніпро». Через борги перед колишніми тренерами і гравцями, команда зазнає турнірних санкцій. Чутки про ймовірне зникнення вже нікого не дивують. Зараз за іменитий клуб виступають юні гравці.

Через припинення існування багатьох команд, очільники українського футболу вдалися до зміни регламенту, скоротили число учасників елітної ліги. Разом із тим значно зменшилася відвідуваність поєдинків. Чемпіонат став малоцікавий, бо юні гравці, які захищають кольори переважаючої більшості команд, не можуть наразі демонструвати захоплююче видовище. Гранди – «Динамо» та «Шахтар» помітно контрастують з рештою. До того ж, судді, як звикло, симпатизують їм у протистоянні із менш іменитими суперниками.

Зберегти інтригу і дещо підтримати цікавість до чемпіонату могло протистояння «гірників» і «динамівців». Але і тут не вийшло. На диво «Шахтар» задовго на закінчення першості забезпечив собі більш, ніж переконливий очковий гандикап. Успіх донецьких прикметний ще й тим, що окрім виступів на чужих полях, вони щоразу відчували певні утиски з боку Федерації футболу України, яка нині цілковито просуркісівська, а отже «продинамівська».

Звідки взялася така разюча перевага? Очевидно, що «Динамо» дещо поступається «Шахтарю» за добором виконавців. Особливо зараз, коли київський клуб залишив останній бразилець Данило Сілва. Натомість, саме представники цієї країни визначають гру «гірників» і зумовлюють перевагу. Але ще більшим недоліком «Динамо» є тренер. Очевидно, що Сергій Ребров не відповідає вимогам клубу такого рівня. Заважає тренеру, насамперед, надто висока самооцінка. Неодноразово він сперечався із провідними виконавцями, карав їх чималими штрафами, відправляв на «перевиховання» до молодіжної команди. На біду, до таких методів Ребров вдавався навіть перед відповідальними поєдинками, що неодмінно призводило до втрати очок.

Видко цей спеціаліст зачислив себе до когорти великих, начитався споминів відомих тренерів і вирішив, що цього достатньо. Не даю спокою ситуація з польським нападником Лукашем Теодорчиком, в якому Ребров не вбачав жодного потенціалу і якого віддали в оренду до бельгійського «Андерлехту» з правом першочергового викупу за п»ять мільйонів євро. Звісно, що новий клуб поляка цією опцією скористався, адже Теодорчик наколотив купу голів, привернув до себе увагу європейських грандів. Нині бельгійці, виклавши п»ять мільйонів, прагнуть одержати близько тридцяти. Польські ЗМІ твердять, що на пропозицію «Андерлехту» ладен пристати англійський «Ліверпуль». Випадок із Теодорчиком тим прикріший, що відпускали його до Бельгії за гострого дефіциту нападників.

«Шахтар» не тільки став чемпіоном, але й зумовив низку кепкувань над «Динамо». Єдине, що нині підконтрольне донецьким, то футбольне телебачення. Так званий футбольний експерт, а насправді ахметівський прихвостень, який не пропустить жодної нагоди вислужитися, Сергій Морозов заявив, що «Шахтар» сьогодні єдиний професійний клуб в Україні. Мовляв, про це засвідчує перевага у 14 очок над «Динамо» і 30 – над «Зорею», яка йде третьою. Це відразу викликало гнівну реакцію прихильників київського клубу. Протистояння, відтак, триває. Тепер поза межами поля. Далі буде.

Loading...

Інтерв'ю

Коліївщина - перша національна революція у Європі

Коліївщина 1768 року - Велике Повстання козаків-гайдамаків і українського селянства чи перша національна революція у...

12-02-2018 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Верховна Рада повинна прийняти деокупаційні закони до завершення сесії

Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі...

29-01-2018 Інтерв'ю

Олег Медуниця: «У реаліях гібридної війни інформаційна безпека – на першому місці»

Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо...

13-11-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн