Понеділок, 05 квітня 2021 21:17

Як говорять, так і грають

Григорій Жибак

Чи то пандемія коронавірусу, через яку відсутні уболівальники на трибунах, чи вельми невтішне сьогодення України зумовлюють ситуацію, коли український спорт привертає увагу не баталіями на аренах, а подіями довкола них.

Національна команда стала до боротьби у відбірному турнірі світової першості 2022 року, яка відбуватиметься в Катарі. Стартували у Франції, супроти збірної цієї країни, яку нині вважають, і небезпідставно, найсильнішою у світі. Сталося диво! Без жодних перебільшень. Підопічні Андрія Шевченка здобули надважливу нічию. Але й на цю, здавалося б абсолютну сенсацію, знайшлася подія, яка затьмарила футбольний подвиг «синьо-жовтих».

Напередодні матчу, розпочинаючи традиційну прес-конференцію, тренер збірної України нарешті заговорив державною мовою! Щоправда, це було лише вступне слово Андрія Шевченка, із декількох речень. Пояснивши, що наразі не готовий спілкуватися українською постійно, Шева пообіцяв робити це в майбутньому і перейшов на звичний для нього москальський «язик». Та все ж! Що тут розпочалося! Реакція вболівальників була такою, ніби ми щойно тріумфували у світовій першості! Тільки лінивий не хвалив тренера. Які лише оди не співали йому! Звісно, подія приємна. Та чомусь ніхто не виокремив той факт, що уродженець села Двірківщина біля Яготина мав би увібрати «солов’їну» з молоком матері. Чомусь ніхто не задався запитанням, що Шева, за кар’єру гравця, вивчив і досконало володіє італійською та англійською, коли захищав кольори «Мілана» та «Челсі». Як так, що проживши майже сорок п’ять років, він лише тепер і то лише обіцяє спілкуватися рідною мовою?!

Не втримався, і собі прокоментував цю небуденну ситуацію. Запропонував, жартома звісно, нагородити Андрія Шевченка якоюсь державною нагородою за цей «героїчний» чин. Реакція була всіляка: від жартівливої до відвертих погроз. Дехто звинуватив мене у розпалюванні ворожнечі на мовному ґрунті. Втім, ліпше пізно, ніж ніколи. Сподіваюся, це останні часи, коли тренер національної команди України послуговується чужою мовою. І вже зовсім скоро вони зникнуть, як роса на сонці.

Як завжди буває, за ейфорією настало велике розчарування. Збірна України, у наступних двох поєдинках відбору, граючи у Києві, не змогла взяти гору над вельми посередніми збірними Фінляндії та Казахстану. Це неабияк ускладнило завдання потрапити до фінальної частини Мундіалю. Грали наші без уболівальників. Лише поодинокі достойники сиділи у ложі для сильних світу цього. З якогось дива режисери поєдинку з казахами не раз, і не два наводили камеру на боксера Усика, який зажив сумної слави, чи навіть статусу ворога через свої промосковські діяння. Прикро, але він вважається другом Андрія Шевченка. Напевне, «прішьол паддєржать». Одразу пригадалися й інші гріхи очільника національної команди України. Зокрема, його висловлювання ще гравцем про об’єднання української футбольної першості з московською. У цьому Шева вбачав лише позитив для нас… Далі були його манівці на політичному полі. Як то участь у першій п’ятірці ворожої партії Королевської «Україно, вперед». Із останніх витівок – світлина з гравцем збірної Московії Смоловим, яку москаль опублікував, вставивши прапори України та його імперії із серцем посередині. Ситуація не набула такого поголосу, як із декількома реченнями Шеви українською мовою, але залишила неприємний спомин. Із часу захоплення кацапами Криму та частини східних земель України існує неписане правило відмовлятися від послуг гравців, які виступають у Московії. Разом із тим, наш головний тренер з’являється на світлинах із москалями…

Після ганьби з фінами та казахами стали ширитися чутки про ймовірну відставку Андрія Шевченка з посади наставника збірної. Схоже було й раніше. Зокрема, йшлося про італійський «Мілан». Імовірність такого розвитку подій була доволі високою. Успішно виступала «синьо-жовта» дружина, а «міланісті» вкрай буксували. Після приходу на тренерський місток «росо-нері» Стефано Піолі, колишня команда Шевченка повстала, і впродовж тривалого турнірного шляху вела боротьбу за скудетто. Та, схоже, знову гряде криза. «Мілан» надто далеко відпустив своїх земляків із «Інтернаціонале». Більше того, команда ще не гарантувала собі місце в зоні Ліги чемпіонів. Відтак, погляди босів клубу знову спрямовані в бік Шеви. До того ж у нього зараз вельми кепські часи в збірній.

Раз вже йдеться про українську мову головного тренера національної команди, треба згадати й новоспеченого її капітана Олександра Зінченка, який нині захищає кольори світового гранда «Манчестер Сіті». Каші він там не псує й дедалі гучніше заявляє про себе, як гравця основи. У молодому віці Зіна вже має чималий досвід. Відтак, жодних сумнівів щодо обрання його капітаном. У захваті й сам гравець. Його переповнює гордість. Розповідав, що мурашки по тілу бігали, коли вперше виводив головну команду України на поле. Але цей уродженець Радомишля послуговується лише «язиком» нашого одвічного ворога. Це ж неприпустимо! Зодягнені в національні кольори, із тризубом на грудях і … москвинський «язик» українського капітана. Зінченко, як і Шевченко, вже доволі вільно володіє англійською. Довелося бачити і чути декілька його інтерв’ю. За словом в кишеню не лізе. Якийсь дивний феномен, чужого навчаються надто скоро, а своє вивчити чи згадати – неабияка проблема.

Неприємний осад після матчу з казахами залишив не лише його підсумок. Вже традиційно перед домашнім поєдинком національний Славень виконує відомий український співак. Зазвичай, робить це Дзідзьо, у класичному костюмі. У нього оперний голос і вельми емоційне виконання. Про це щоразу говорять не менше, ніж про саму гру збірної. Очевидно, зажити слави забажали й інші. Цього разу Гімн співала Злата Огнєвич, відома тісною співпрацею з сумної слави «95-м кварталом». Видко, тому вибір впав на неї. Нічого особливого, нині ж артисти при владі, не те, щоб гімн виконати. Зрештою, не важить хто. Але співала вона вельми посередньо, ніби ліричну пісню. Може й приспала бійцівський запал наших. Та найбільше обурив одяг співачки. Із таким відвертим декольте не кожен ресторан відчинив би їй двері. Сталася відверта ганьба! Виглядало все недоречно, навіть огидно. Втім, звідки у співачки сербського походження розуміння відповідальності моменту? Те ж саме й нинішні достойники від гри мільйонів в Україні. Могли би попередити її про елементарний етикет одягу для виконання головної пісні держави.

Прикро. Але й не дивно. Нині в країні «панятія» рівня «95-го кварталу» і «какой разніци».

 

Loading...

Інтерв'ю

Сергій Квіт: «Донцов хотів, щоб українці були переможцями»

Про Дмитра Донцова як видатного українського інтелектуала, політичного мислителя, літературного критика, видавця та есеїста розповідає...

26-03-2021 Інтерв'ю

Знайомтесь: Інститут наукових студій націоналізму

 Наш співрозмовник – Олександр Сич, доктор політичних наук, голова Івано-Франківської обласної ради, ініціатор створення Інституту...

19-02-2021 Інтерв'ю

Веб-дизайн