Читаючи книгу Володимира Горбуліна «Як нам перемогти Росію у війні майбутнього», відчуваєш, як охоплює просто вихор думок, які просяться на маргінеси сторінок. Ця книга є обов’язковою для читання всім, хто хоче насправді розібратися з російсько-українською війною як в глобальному, так і в локальному контекстах.

Нещодавно у Львові вийшла збірка спогадів і досліджень про діячів бандерівської ОУН, підготована за ініціативи і зусиллями інформаційно-видавничого сектора Проводу ОУН (б) з нагоди 80-річчя створення Революційного Проводу ОУН.

У Вінниці презентовано вкрай важливу книгу про бійців УПА родом з Великої України.

Про річницю Революції на граніті згадали чимало медій. Що ж, 30 років! Справді – дата. І є що згадати. І якщо комусь здається, ніби дуже давно те було, – невірно. Бо все – як учора. Бо Суми вже знали тих «інакших» хлопців, які «засвітилися» своєю позицією, своїми заходами на майданчику ніби геть зросійщеного міста. Бо для багатьох вони уособлювали те нове, чого прагнули чекати у складні часи перемін. Бо просто розуміли, що то – діти, студенти, які беруть на себе тягар вирішення важких проблем, накопичуваних поколіннями...

В грудні 1995-го газета «Шлях перемоги» опублікувала матеріал Григорія Дем՚яна під назвою «Косівщина ‒ своїм героям-націоналістам» (див. № 48 (2172) за 9.12.1995, стор. 7). Там повідомлялося про відкриття виставки дивом збережених зв՚язковою Василиною Копчук (насправді Василиною Русинюк ‒ В.Г.) півтори сотні повстанських світлин за активної участі колишньої підпільниці Дарії Кошак-«Христі» та ініціатора пошуків бункрів, схронів і поховань воїнів УПА п.Василя Бовича. Публікація завершувалася такими словами: «Косівщина (Івано-Франківська область ‒ В.Г.) не забуває своїх героїв.

2 жовтня, у п’ятницю, о 16:00 в Сумах у Конгрес-центрі СумДУ (зал «Нью-Йорк») за адресою вул. Покровська, 9/1 відбудеться презентація книги Віктора Рога «Пробудження. Причинки до національного відродження на Сумщині в 1989-1991 роках (спогади, документи, світлини)» за участі автора, краєзнавців та учасників подій.

Досліджуючи історію діяльності Організації Українських Націоналістів на Наддніпрянщині під час німецько-совєтської війни, невільно задаєшся питанням: чому у 1941 році українці, які пережили Голодомор та репресії не стали єдиним багатотисячним фронтом у боротьбі за незалежність України?

«П’ятнадцять років тому підготував до друку книжку про самвидав. В останню мить вирішив "трошечки доопрацювати". Цей процес триває й досі. Автори, не будьте як Кіпіані!)», – написав нещодавно на своїй сторінці у ФБ Вахтанг Кіпіані.

Щойно вийшов друком збірник матеріалів VII Бандерівських читань, які традиційно вже проводить в Києві Незалежний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень». Цього разу темою обговорень стали виклики глобалізму і реакція націоналізму.

Перші післявоєнні видання про визвольну боротьбу українців у рядах політичних і військових формацій УВО, ОУН й УПА були написані творцями й учасниками тієї боротьби, які опинилися на еміграції.