Понеділок, 09 грудня 2013 15:37

Пригодницькому журналу для дітей «Крилаті» – 50 років!

Розпитувала Тетяна Винник
Пригодницькому журналу для дітей «Крилаті» – 50 років!

Цього року журнал «Крилаті» відзначає півстолітній ювілей. Вік досить поважний як на видання для дітей. Про те, чим, як і де жив журнал ми розпитали людей, які в різні часи були причетні до видання «Крилатих».

Віра Гайдамаха (Бельгія-Україна) – колишня голова СУ СУМ, колишня голова Світової Виховної Ради СУМ, довголітня сумівка, яка була знайома з попередніми головними редакторами "Крилатих", керівник проекту "Крилаті" в Україні.

– Пані Віро, Ви – ініціаторка ідеї видавати журнал «Крилаті» в Україні. На той час журнал видавався за кордоном і мав певні проблеми, проте Ви всіляко сприяли тому, аби журнал продовжував жити, не зник.

– Моїм обов’язком в СУМі як виховника є пильнувати і допомагати юнацтву якомога успішніше проходити процес формування повноцінної особистості. В «Крилатих» подаються цікаві матеріали, які пристосовані до потреб дітей, які можна подавати на заняттях із молодшим юнацтвом. У журналі також є сторінки, які мотивують юнацтво до ручних робіт. Діти у «своєму» журналі можуть і помалювати, і порізати, і загнути папір – а це все і є конкретний досвід.

– Чому Ви були стурбовані долею паперового варіанту журналу, адже на той час були вже й електронні форми життя видань?

–Я, очевидно, не проти електронного варіанту як додаткового сервісу для батьків, виховників і старшого юнацтва. Однак, виховуючи дитячий інтелект, треба вести дітей поступово від конкретного до абстрактного (а електронне «павутиння» я вважаю абстрактним). Тому я думаю, що до 12 років дітям не треба «плутатися» в тому «павутинному світі». Наш журнал передбачений для дітей від 6 до 10 років. У тому віці дуже важливо, щоб діти пізнавали конкретний і реальний світ. Окрім того, читати чи переглядати журнал дитина може будь-де, що важливо для розвитку її тіла. Вона може сидіти за столом, а може лежати на животі, вона може в бути помешканні, а може – й під яблунькою. Скажете з «планшетом» це все також можна… та не зовсім. Хіба вимкнутий планшет притягує візуально? А кольоровий журнал збуджує зацікавленість, йому ні батарейки, ні дроти не треба. Дотик пальчиком до паперу і малюнка також дає досвід. Очі, дивлячись на спокійний, немерехтливий  фон краще і здоровіше виконують свою функцію.

Не менш важливим є також момент зберігання журналу. У нашій культурній традиції є досить виразний нахил до збирання, зберігання і колекціонування. Дістати з полиці купу журналів, перегорнути їх у пошуку потрібної інформації, знайти те, що ти колись бачив і призабув – ось вам і формування нових необхідних навичок пошукової діяльності.

Світлана Вербова – головний редактор журналу наприкінці 1990-х років, коли редакція «Крилатих» зосередилася в Україні.

– З чого починалася робота в Україні?

–Коли до мене звернулися з пропозицією стати головним редактором "Крилатих", я не мала уявлення, як робиться журнал. Проте на той час "Крилаті" не виходили друком вже тривалий час, а за допомогою сумівців я сподівалася впоратися із цим завданням. В Україні у журналу з’явилися свої автори і художники, з версткою і пересилкою допомагала Українська Видавнича Спілка, яка досі опікується "Крилатими". Підібралася команда молодих творчих людей, яка, з невеликими змінами, працює й по сьогодні.

– Які виникали труднощі із виданням у цей період?

– Труднощі, які переживали "Крилаті", були пов’язані із тим, що ми дуже рідко отримували якісь новини із осередків у світі, а читачам хотілося довідуватися щось про своїх друзів із інших країн. Згодом на себе роль швидкого поширювача новин взяв СУМнет, а журнал став врешті всеукраїнським дитячим друкованим виданням, основаним на сумівській виховній системі.

– Яку мету ставила редакція журналу в Україні?

– Основна мета була – зберегти журнал як друковане видання для юнацтва. Це не лише вдалося зробити, а й досягти більшого – журнал із внутрішньо сумівського видання став всеукраїнським, з двоколірного – кольоровим, повністю виготовляється в Україні і звідси розсилається передплатникам у світі. Коли ми вже планували новий, всеукраїнський проект, тоді ставили виховницьку мету – формувати із маленького громадянина нашої держави великого державотворця на основі сумівського гасла: "Бог і Україна!"

Гарі Несмашний – екзекутивний директор канцелярії КУ СУМ Канади, скарбник Світової Управи СУМ.

– Пане Гарі, пригадайте цікаві історії із життя «Крилатих», адже Ви доволі довго мали відношення до журналу.

– Хоча дійсно я маю доволі довгі стосунки з «Крилатими» (з 1992 року), проте мушу признатись, що більшість часу моя роль була більш адміністративною. Лише відносно короткий час, коли головним редактором була подр. Оля Король, а дизайнером – др. Юрій Шуст, я допомагав з мовною коректою журналу.

Якщо говорити про основну різницю самого журналу між тоді і нині, то колись на той час ще окремий журнал для дружинників, я маю на увазі «Аванґард», служив не лише юнацтву, а й самим виховникам, які його використовували у своїй щотижневій праці з юнацтвом. Раніше журнал був більш інформативним з точки зору сумівського життя цілого світу і тематикою віддзеркалював переважно сумівський виховний рік, а нині, з огляду на рішення Світової Управи СУМ популяризувати журнал, зокрема, в самій Україні, віддзеркалює ширшу загальновиховну тематику. З другого боку, нині журнал робиться на більш професійній базі і у кольоровому вигляді, що є дуже привабливим для молоді, яка виростає в світі переваги візуальності над словом.

– Тепер Ваш син належить до вікової категорії читачів «Крилатих». Чи він його читає?

– Коли говорити про нашу родину, то ми з Климом читаємо «Крилаті» перш за все, щоб вправляти українську мову, зацікавити його українським життям, традиціями тощо. Якщо чесно, то більше я читаю, а він слухає, але красиве оформлення журналу і чудові ілюстрації викликають зачарування в його очах. Окрім того, всілякі практичні вправи, як розмальовки, мовні ігри i зокрема «Мандрівки космосом» йому цікаві.

– Що б Ви порадили започаткувати чи змінити?

– Хотілося б, щоб мета популяризації журналу в Україні і тим самим поповнення рядів нашої Спілки в Україні здійснилася, тому що від цього залежатиме й дальше існування нашого улюбленого журналу «Крилаті».

Святослав Липовецький – колишній голова КУ СУМ в Україні, добрий знавець історії СУМ, автор кількох книжок про СУМ і автор фільму про СУМ в Америці, журналіст, історик.

– Пане Святославе, розкажіть про історію виникнення журналу.

– «Крилаті» відображали розвиток СУМ в різні періоди. Скажімо, першим великим виданням Спілки був «Авангард», який виник у 1946 році – через кілька місяців після створення СУМу в діаспорі. Тоді членство було віком 18-30 років, відтак і «Авангард» був для тієї вікової категорії.

«Крилаті» було вирішено видавати у 1962 році. На той час СУМ уже міцно стояв на ногах – було розбудовано виховницьку працю й юнацтво становило понад 50 відсотків членства. До того ж, було закладено матеріальну базу – від купівель осель та будинків для СУМу до достатнього особистого рівня фінансового забезпечення нашої еміграції. Тому видання журналу для юнацтва з усіх боків було, сказати б, на часі.

Нещодавно я мав розмову з Омеляном Ковалем – людиною, яка найдовший час була головою світового СУМу та одним із редакторів «Крилатих». Так от він каже, що українці, а в даному випадку – сумівці, мали амбіції мати свої дитячі журнали, так як це було в представників державних народів Заходу. Вони хотіли показати, що українці й без держави були здатні творити те, що мали інші.

– Як міграція журналу відображає сумівську географію?

– Фактично журнал почали видавати у січні 1963-го. На той час утворилися 2 великих центри «сумівського» світу: Північна Америка (США та Канада) як найчисельніші терени і Бельгія, де творилася «канцелярія» Центрального Комітету СУМ на чолі з Омеляном Ковалем. Чому саме в Північній Америці на початку видавали «Крилаті»? Думаю, що є 3 причини: розвинена технічна й матеріальна база; свіжий досвід видання сумівських журналів «На Варті» (Канада) та «Крила» (США); тут була велика група творчих працівників, здатних втілити такий амбітний проект. До того ж, коли у 1962 році відбувався VII Конґрес СУМу (оселя Елленвіл, США), то проект «Крилатих», як і назву запропонував письменник із Нью-Йорка Леонід Полтава, який і став першим редактором видання.

Природнім також стало пізніше перенесення редакції до Брюсселю, адже тоді там було створено «видавництво СУМу» й фактично творилися всі друковані проекти Спілки. З часу, коли Омелян Коваль почав передавати це молодшому поколінню, «Крилаті» разом із видавництвом «переїхали» до Північної Америки, де завдяки чисельності громади було забезпечено і якість видань.

«Переїзд» журналу в 1990-х до України була річ теж своєчасна – тут є велика творча і технічна база, яка здатна розвивати журнал. І це було видно по двох етапах – коли журнал лише почав видаватися в Україні, і коли його було вирішено на професійній основі зробити виданням для всіх українських дітей.

– Чи міграція журналу відображала й зміни в змісті «Крилатих»?

– «Крилаті» були не єдиним задумом СУМу в цій площині. Існував дуже добре опрацьований проект «мальованого видання» для всієї української молоді в діаспорі. За приклад бралися видання типу коміксів, які були популярні на Заході. Ідея полягала в тому, щоб українських дітей зацікавити серіями мальованих розповідей, які б друкувалися щотижнево й відтак мали вплив на формування дітей. Об’єктивно розуміли, що готувати щотижневе видання, яке було б повністю «мальованими історіями» є досить складно, тому як компроміс пропонувалося формат двотижневика. Цей проект СУМ подав на СКВУ (Світовий Конгрес Вільних Українців), сучасне СКУ. На жаль, він не знайшов великої підтримки. Але, певним втіленням цієї ідеї стала поява кількох мальованих серій у «Крилатих»: «Україна в боротьбі», «Тарас Бульба», «Вбивства з наказу КГБ», «Юність Степана Бандери».

Це все, окрім «Тараса Бульби», ми кількома тиражами перевидали в Україні, що мало великий розголос також і в Росії та Польщі.

– Які цікаві моменти Ви пригадаєте з часів, коли Ви входили до складу редакції видання?

– Мені двічі доводилося працювати в редакції – раз, коли я навчався й проживав у Києві на початку 2000-х, а вдруге – коли журнал вирішили видавати в новому форматі – з кінця 2007-го. Тоді я за посадою входив до редколегії як голова Крайової Управи СУМ в Україні.

Це був еволюційний шлях. Історично «Крилаті» були якісним виданням як для дітей, так і для виховників, тут було багато методичних матеріалів. Уже в 1960-х організація використовувала журнал як комунікативний засіб для членства – перед тим припинив існування «Авангард», а також була потреба більше висвітлювати працю в СУМі. Тому, на зламі 1990-2000-х «Крилаті» містили багато інформації про сучасне життя Спілки.

У цей же час великий вплив на сумівське життя почав здобувати СУМнет. Він оперативно висвітлював працю СУМу, тому редакції довелося видозмінювати й журнал. Він адресувався виключно до юнацтва – тоді з’явилася ідея двостороннього видання – для молодшого і старшого юнацтва окремо.

Перехід журналу у формат суто дитячого видання для загальноукраїнської аудиторії був вчасний, і це однозначно – дуже амбітний проект.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн