Вівторок, 06 жовтня 2020 16:44

Про Революцію на граніті, презентацію «Пробудження» та причинки нашого буття

Алла Федорина
Про Революцію на граніті, презентацію «Пробудження» та причинки нашого буття

Про річницю Революції на граніті згадали чимало медій. Що ж, 30 років! Справді – дата. І є що згадати. І якщо комусь здається, ніби дуже давно те було, – невірно. Бо все – як учора. Бо Суми вже знали тих «інакших» хлопців, які «засвітилися» своєю позицією, своїми заходами на майданчику ніби геть зросійщеного міста. Бо для багатьох вони уособлювали те нове, чого прагнули чекати у складні часи перемін. Бо просто розуміли, що то – діти, студенти, які беруть на себе тягар вирішення важких проблем, накопичуваних поколіннями...

 

У ті дні кожен ранок у нашому редакційному кабінеті починався зі «зведень»: що чули, про що хтось комусь розповів. Мобілок не було. Інтернету з усім його «пакетом» – також. Тому лише перемовлялися: «он той приїхав і розповів…»; «хто ж із них голодує…»; «сьогодні вранці вже приморожувало, – чи не мерзнуть»…

Ніби вчора. Звісно, хлопці, як і всі ми, за ці роки змінилися. І їх зустріч у Сумах стала, мабуть, найкращим відзначенням дати і для них, і для тих, хто пам’ятає. А зібрався загал на презентацію книги «Пробудження» у конгрес-центрі Сумського державного університету. Видання, власне, саме про те, як проросли на Сумщині паростки багатьох подій, у числі яких і Революція на граніті.

Упорядник Віктор Рог підзаголовком до назви поставив: «Причинки до національного відродження на Сумщині в 1989-1991 роках (спогади, документи, світлини)». Слово «причинки» ніби трішки ріже сприйняття, але, дійсно, все наше життя складається, по суті, з дрібних речей. Змагнічуючись докупи, ті дрібні речі перетворюються на більші, часом – на великі, значні. Зібравши «причинки», видання засвітило те значне, що стало причиною.

Відкриваючи презентацію, Віктор Бобиренко (думаю, додавати до кожного прізвища слова «громадський діяч» та епітети про більшу чи меншу відомість не варто, бо мова про тих, чиї імена знають або можуть знати за бажання) намагався витримати більш-менш офіційну ноту. Трішки офіційно почав свій виступ і Віктор Рог. Але коли почалися спогади тієї, тридцятилітньої, давності, все стало по дружньому простим і зрозумілим.

120727444 3363038090411117 6652713027688258023 o

І той намет, який сумська команда розбила на граніті найпершою (топ-турист Олег Медуниця розповів, чому ж це вдалося). І ті обов’язки, які, за домовленістю, виконував кожен («якби не Андрій Наталуха, ми б взагалі ніяких фотографій не мали, він усе знімкував, знімав відео; а техніка ж тоді була ніяка….»). І присутність провокацій на гранітному майдані («…та ні, не було!» – а натомість репліка Івана Бортника, який тоді стояв у охороні наметового містечка: «було!»). І як вранці всіх голодувальників саджали до автобусу і везли на перевірку до лікарні: звісно, аби побачити, чи не надто ослаблені організми, а ще – раптом упіймати, що хтось під’їдає, начебто голодуючи, і таким чином дискредитувати всю акцію («а Вітя Рог тоді свідомість втратив» – «так якби ж не курив! а то на голодний шлунок курить!..» – «його Іван тоді до намету заніс на руках» – «а тоді…»)… Ніби вчора…

У сьогодні дорослих і солідних чоловіках проступають оті тодішні, юні, веселі, запальні; оті, які вирішили, що Україна для них така значна, що варто жертвувати собою…

«Для мене дуже важливо було, щоб там були сумчани, – пригадує Віктор Рог. – Бо перед тим пішла байка, ніби он десь у Львові бачили напис «Геть Сумщину з України!», мовляв, не українське це місто. І мені хотілося, щоб бачили, що це місто – українське… Вчора у Києві з нагоди річниці у мене кілька інтерв’ю взяли. І не тому, що я голодував, а тому, що я із Сум…» На той час це й справді сприймалося дивно. Зараз уже не раз і не одним поколінням доведено, що Суми – ще й яка Україна.

Про це – книга, що зібрала в собі чимало документів, умістила атмосферу тих років, закарбувала пам’ять про тих, кого вже немає сьогодні, та зафіксувала тих, хто продовжує іти в цій колоні патріотів. У анотації зазначено: більшість документів публікується вперше. І Віктор Рог, шкодуючи, що небагато людей відгукнулися на прохання допомогти у збиранні документів, називає тих, хто зробив свій ґрунтовний внесок у створення видання: народний депутат України першого демократичного скликання Олександр Піскун, краєзнавці Геннадій Іванущенко та В’ячеслав Артюх, учасники подій Олег Ольшанський, Олег Медуниця, Олексій Шевченко, Андрій Наталуха…

120824982 3363040673744192 7968226797402847465 o

Що важливо (хоч, може, й прикро): книга актуальна сьогодні. Знаходжу в книзі своє, майже забуте інтерв’ю з Віктором Рогом із газети «Добрий день» від 26 квітня 1991 року. «Нас губить провінціоналізм, хохляцтво», – сказав тоді 20-річний голова Сумського Крайового Проводу СНУМу. Хіба не така ж проблема стоїть перед нами й понині?..

На презентації було чимало побажань щодо продовження роботи. До речі, у виданні зазначено: здійснене воно за сприяння членів Спілки Української молоді «Сумщина» Олега Медуниці та Ростислава Мартинюка, Центру Національного Відродження і Української Інформаційної Служби.

Уже перед завершенням роботи над книгою було знайдено архів СУМ «Сумщина», де чимало невідомих цікавих документів. От така вам причинка, щоб не полишати роботу. Отже, далі буде?

 

Loading...

Інтерв'ю

Ігор Лосєв: «Я думаю, що нашому народові потрібно років 20 хорошої національно-патріотичної диктатури»

Навколо мови ніхто не буде об’єднуватися. З такою заявою виступив президент України Володимир Зеленський.

14-10-2020 Інтерв'ю

Віктор Рог: Революція на Граніті – це перемога над страхом

  30 років тому, з 2 по 17 жовтня 1990 року, в центрі Києва протягом 16...

04-10-2020 Інтерв'ю

Соломія Фаріон: «Ми виховуємо молодь через дію»

Очільниця Молодіжного Націоналістичного Конгресу про співпрацю з центральними та місцевими органами влади, вплив на молодіжну...

03-09-2020 Інтерв'ю

Веб-дизайн