П'ятниця, 02 червня 2017 18:13

Відійшла до вічности не просто непересічна постать – у вічність відійшла епоха

Автор ООЧСУ

Сумна вістка оповила наші серця, що 31-го травня 2017 року, на 85-му році життя відійшов до вічности Блаженніший Любомир Гузар, Верховний Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви.

З відходом Блаженнішого завершилась життєва мандрівка одного із найбільш впливових церковних та державних мужів української нації ХХ століття.

Його життєвий шлях – від народження у Львові, скитальщина у повоєнній Німеччині, згодом поселення в Америці, дорога до священства, згодом вступленя до Студитського монастиря, це ті моменти які формували його до великого майбутнього.  Вірний слуга Патріярха Йосифа Сліпого погоджується прийняти єпископське служіння для того, щоб бути готовим на кожночасний поклик служити своїй страдальній Церкві та свойому поневоленому народові.  Згодом, після проголошення незалежности України, разом із студитською братією повертається на рідні українські землі. Там розгортає багато-гранну працю над вихованням нового покоління українських священиків.  Після смерти Блаженнішого Івана Любачівського у 2001 перебирає провід Української Греко-Католицької Церкви як Глава і батько.

Початкові роки його праці у ХХІ столітті позначені історично-пам’ятними подіями – перенесенням осідку УГКЦ зі Львова до Києва та будовою Патріяршого Собору Воскресіння у столичному місті Києві. Будучи смиренним та передбачливим для добра справи проголошує у 2011 , що йде у відставку з посту Голови УГКЦ, та теплою рукою передає провід Церкви свойому наслідникові Блаженнішому Святославові.  Проте, він не перестає бути активним та вірним сином своєї церкви та народу.  Він як духовний провідник стоїть у передових лавах на Майдані під час Революції Гідности закликаючи своїх спів-громадян не боятися.  Його унапрямлюючі слова – МОЛІТЬСЯ, БОДРІТЬСЯ, ТА ПРАЦЮЙТЕ є для нас дороговказом.

Відійшла до вічности не просто непересічна постать – у вічність відійшла епоха.  Нехай буде вічна пам’ять про цього Велетня Духа, а ім’я його нехай буде навіки записане у Пантеоні Церковних та Державних Мужів Української Нації.

Ми клонимо наші голови у глибокому смутку та з молитвою на устах просимо Ласкавого Господа прийняти Блаженнішого Любомира до Царства Небесного.

Loading...

Інтерв'ю

Нескорений

У Києві відбувся Всеукраїнський відбір на міжнародні змагання для військових, які отримали травми на війні...

15-05-2017 Інтерв'ю

Ярослав Іляш: «... Керувати націоналістичним видавництвом...»

Пропагандивний напрямок займав визначне місце у діяльності ОУН. Після завершення ІІ Світової війни перед Організацією...

06-05-2017 Інтерв'ю

Юрій Сиротюк: «Маємо забезпечити статус української мови»

Конституційним статусом української мови як державної – нехтують. Її варто міцніше закріплювати в органах державної...

24-04-2017 Інтерв'ю

Веб-дизайн