Холод зими 20 січня 1897 року пропік своїм народженням зітканий з любові і ненависті Евген Маланюк. Заповідав: «Ради всього святого не підписуйте мене Євгеном, але Евгеном (треба ж бути консеквентним, як Европа, а не Європа»). Його наскрізна риса – консеквентність, себто послідовність. Тоді як, на його безпомильну думку, непослідовність – це «наймарнотніша риса українців». Вони спалахують – і гаснуть. Недоборовшись, кричать про мир. Недовизволившись, пхаються у нове рабство. Та ще й називають його солодким. Кинувшись у вир боротьби, раптом сходять на лінію «найменшого опору», на «сподіванки на поміч», на «брата», на «рабські мрії про ідилію». Все це митець та найпотужніший історіософ ХХ століття називав ПОРАЗКОЮ.

Незадовго до свого арешту 13 грудня, голова карельського «Меморіалу», історик, який тридцять років свого життя присвятив пошуку спецпоселень, поховань замордованих енкаведистами репресованих та встановлював імена в’язнів соловецьких таборів і будівників Біломорканалу, серед яких були десятки тисяч українців, Юрій Дмітрієв в одному з інтерв’ю сказав, що в Росію «повертається диктатура страху й брехні». Якою вона була, він добре знав, адже досліджував сталінські репресії. Саме завдяки Юрію Дмітрієву, з яким ми познайомилися під час прощ 2011 - 2013 на Соловки, було знайдено місця масових поховань жертв політичних репресій у Сандармосі й Красному Бору. У карельському лісовому урочищі Сандармох, неподалік столиці Біломорканалу Медвеж’єгорська, у 30-х роках органами НКВД було розстріляно 9500 чоловік, зокрема і так званий Соловецький етап із 1111 в’язнів, у якому був цвіт української нації – священики, історики, державні діячі, режисери, багато письменників і поетів. У липні 1997 року Дмітрієв із членами пітерського й московського «Меморіалу», пройшовши сотні кілометрів дрімучими лісами, знайшов 236 розстрільних ям. Тепер на місці масових страт встановлено гранітний козацький хрест «Убієнним синам України» й меморіальні знаки страченим полякам, грузинам, естонцям…

Середа, 18 січня 2017 14:38

Контрреволюція гідності

Притягнення до суду й арешт Юрія Сиротюка сприймаються за один із найпоказовіших символів суспільних змін в Україні, що настали після Майдану. Адже, якщо вірити популярному переказові, саме Сиротюк і був автором визначення подій листопада 2013 – лютого 2014 рр. як Революції Гідності. А саме таке визначення допомагає збагнути глибинні механізми суспільного вибуху. Ніхто й ніщо не змогло б спричинити цей вибух, крім накопичуваної роками зневаги влади до національної гідності українців, до громадянських прав і свобод наших співвітчизників.

Сто років тому, після понад двох з половиною століть московського рабства, українська нація піднялася на Національну Революцію.

Понеділок, 16 січня 2017 15:36

Час пробуджуватися

Багато проблем в оборонній сфері, в політичній, соціальній, економічній, але в інформаційній вони, мабуть, найбільш кричущі. Чимало власників медіа й журналістів так досі, незважаючи на війну, й не визначилися, яка країна є їхньою Батьківщиною і чи є вона у них взагалі.

В умовах нашого «безновиння», коли українці переважно зосереджені на святкуванні «трьох празників, які приходять у гості», заборона Нацрадою трансляції в кабельних мережах російського телеканалу «Дождь», викликала резонанс. Пікантність ситуації в тому, що «Дождь» вважається опозиційним каналом, який ніби є прихильним до України.

Прийнято вважати, що в п’ятницю 13-го проявляється нечиста сила. На «Українській правді» олігарх Пінчук проявився зі статтею, щоб спростувати (чи як він пише, роз’яснити) капітулянтські тези його попередньої писанини для американської WSJ. Мовляв, американці «вирвали з контексту», «скоротили» – коротше, «ви мене не так зрозуміли». Два тижні олігарха Віктора все влаштовувало, аж ось – «прокинувся». І ні, він не до першоджерела пише свої «роз’яснення», а до давно знайомого українського видання. Щось змінилося в його позиції? Аж ніяк. Просто змушений через хвилю обурення «щось» пояснювати не лише «білим людям» у Вашингтоні, а й «бидлу» в Україні.

З часу здобуття Україною незалежності Росія не лишає спроб повернути нашу державу під свій вплив. Це зумовлено кількома причинами.

Четвер, 05 січня 2017 14:40

Ще одна кремлівська сирена

Великий розголос в Україні набула стаття у впливовому американському виданні українського олігарха і зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука. Власне, нічого нового, креативного там немає.

Коли внаслідок перемоги Революції Гідності було усунено від влади маріонетковий режим В.Януковича, ідеологи Російської Федерації назвали цю подію переворотом, а нову владу – іспанським словом “хунта”.

Інтерв'ю

Олег Баган: «У фатальному колі нерозуміння націоналізму»

(Розмова про філософські підтексти політики)

17-01-2017 Інтерв'ю

Сергій Василюк: «Україна починається з мови»

Сергій Василюк відомий шанувальникам не лише як лідер і засновник гурту «Тінь Сонця», автор і...

09-01-2017 Інтерв'ю

Станіслав Федорчук: «Робити вигляд, що українського Донбасу нема – це означає чинити злочин»

Близько півроку тому переселенці Донеччини і Луганщини, об’єднані бажанням боротися за звільнення малої Батьківщини, створили...

22-12-2016 Інтерв'ю

Веб-дизайн