Одним з пріоритетів сучасної освітньої політики, звільненої від Табачника, є дебюрократизація діяльності педагогічних працівників, впровадження сучасних принципів державно-громадської моделі управління.
Круглий стіл «Росія, як загроза світовій безпеці» відбувся 27 листопада у Львові, організований Центром національного відродження. Його учасниками стали представники громадських організацій, волонтерських середовищ, що допомагають учасникам російсько-української війни, а також запрошені гості – представники Служби безпеки України та білоруської опозиції.
Привид сепаратизму, який спорадично з’являвся нам у Криму в 1990-х, після Помаранчевої революції раптом загримів ланцюгами на Сході, відтак в Україні вперше всерйоз заговорили про можливий розкол і навіть війну.
Пройшов рік відтоді, як на кілька сотень студентів на Майдані Незалежності нацькували кілька тисяч псів з МВС. Відтоді, як вдруге за всю історію били дзвони Михайлівського собору. Вперше вони сповіщали про навалу татарську, вдруге – про навалу «беркутівську». Тоді була пролита перша кров, згодом були перші смерті. Але досі ніхто не покараний. Генеральний прокурор Ярема на пару з міністром Аваковим із надзвичайно розумним виглядом розповідають про докладені для цього з їхнього боку «титанічні зусилля».
Українська мова є символом української державності – так вважають 70% наших громадян. Так вважали й ті, хто нашу мову століттями знищував. Якби українська мова не була фактором нашого націотворення та державних устремлінь, не було б тих 58 хвиль заборони її до вжитку, починаючи з 1622 року аж до розпаду СРСР.
Президент Росії Володимир Путін приводом для агресії в Україну обрав «захист російськомовного населення» від «фашистської чуми та етнічних чисток». Звісно, як ми знаємо, привід був більш ніж надуманий. А от українська влада в свою чергу про захист українців, які проживають закордоном, якщо і згадує, то виключно тоді, коли це стає вигідно в електоральному плані. Навіть тоді, коли українській громаді в тій чи іншій країні світу загрожує розправа з боку тамтешнього режиму.
«Дивною війною» в Європі називали ті бойові дії, що почалися після оголошення 3 вересня 1939 року Британією і Францією війни нацистській Німеччини. Союзні війська на суходолі поводилися тоді вкрай пасивно, хоча на морі й повітрі боротьба була доволі гострою. Британці і французи тоді розраховували відсидітися за неприступною, як уважалося, лінією Мажино.
21 листопада 2013 року українці повернули собі поняття Гідності, почавши спротив режиму Януковича. Насправді, спротив зі сторони політиків тривав з моменту обрання його президентом, але носив театралізований характер в стінах парламенту, коли всі знають свої ролі і перед телекамерами більш-менш (кому скільки таланту природа подарувала) грають свої ролі. Врешті, як і в 2004 році, на боротьбу за Свободу, замість «народних обранців», довелося знову піднятися власне народу. І знову ствердити – можна перемогти політиків, купити партійців, але перемогти народ – неможливо.
Дев’яносто років тому розпочав свій життєвий шлях відомий український вчений та громадсько-політичний діяч Володимир Косик. Народився майбутній журналіст і історик 26 листопада 1924 р. в селі Вацевичі, теперЗалужани Дрогобицького району Львівської області, в багатодітній селянській родині. Навчався він у “Рідній Школі” у Дрогобичі, після війни в гімназії у м. Регенсбурзі (Німеччина, 1949). В 1939 р. вступив у Юнацтво ОУН. За активну участі в підпіллі переслідуваний гестапо, а в 1943-45 рр. вивезений на примусові роботи в Берлін.
Цього тижня (17 листопада) відзначається міжнародний день студента. В даному контексті варто більше уваги приділити студентам-емігрантам, які протягом 1920 – 1930-х років відстоювали ідею української незалежності, презентували українську націю серед іноземної спільноти та долучались до боротьби за відновлення власної держави.