Попри активізацію бойовиків на маріупольському, донецькому та луганському напрямках, є очевидним, що зненацька українську армію вже не застати. Так зване перемир’я хоч і піддається критики з боку радикально налаштованих кіл українського суспільства, але воно, вочевидь, грає на руку саме Україні, аніж ДНР-ЛНР і їх московським ляльководам.
«Ахіллесовою п’ятою» українського державотворення віддавна були міжусобиці та чвари. Десятки історичних прикладів, як давньої, так і новітньої доби, переконливо доводять, що внутрішні суперечки носіїв влади неодноразово призводили до більш згубних наслідків, ніж, скажімо, зовнішня агресія чи геополітичні перетворення. Особливої небезпеки міжусобиці набували у часи ослаблення держави. І хоча у кожного із суб’єктів таких внутрішньоукраїнських протистоянь завжди знаходились залізобетонні аргументи своєї правоти, а сторона противника виглядала мало не найганебнішим зрадником усього святого і навпаки, у підсумку – не перемагав ніхто, а програвали обоє, втрачаючи усе.
Тривалий час після здобуття формальної незалежності в 1991 році українські політики й державні діячі страшенно соромилися просто відповідати на провокативні запитання російських пропагандистів, мовляв, від кого це, власне, Україна унезалежнилася…
Вже декілька тижнів у Львові йде активна дискусія щодо встановлення пам’ятника Андрею Шептицькому. Щиро кажучи, ніколи не думав, що вона може мати місце власне у Львові – столиці Галичини, яка завдячує Шептицькому, без перебільшення, майже всім.
Перебудова, яка почалася в СССР після ХХVІІ з'їзду КПСС (1986 рік), принесла до Маріуполя окрім гласності і численних мітингів заборонений усіма окупантами національний синьо-жовтий прапор.
Чергова фаза Української національно-визвольної Революції, що перманентно триває з 1991 року і, нині отримала назву Революції Гідності, підносить на гору проблему форм і методів революційних дій та кінцевої мети.
Після падіння СССР в країнах, що мали нещастя входити до складу Союзу, почалася кампанія з дискредитації служби в збройних силах. Ця тенденція ширилася в тому числі й з Росії, де в перші роки перебування при владі Єльцина влада намагалася гратися в «демократію» і «пацифізм».
Чи задумувались ви коли-небудь, чому імена багатьох катів українського народу увіковічені у назвах наших вулиць і населених пунктів? І якщо в Україні протягом останнього року триває масовий ленінопад, то вулиць «вождя пролетаріату», за заповітами якого знищено мільйони українців, – чи не найбільше у нашій країні. Але ж у нас є так багато своїх національних Героїв, історичних подій, людей зі світовим ім’ям, які варті уваги і пошани.
Дамоклів меч «русской вєсни» висить над Україною століттями. Минулорічна весна закарбується в національній пам’яті надовго. Те, про що давно попереджали дослідники закономірностей розвитку квазіімперій, стало реальністю: ретельно підготувавши військову агресію, Кремль перейшов до дій. І словом, і ділом атакував він обезкровлену постмайданівську Україну, анексувавши Крим та підірвавши ситуацію на Донбасі.