Над цим міркую кожного разу, коли чую передвиборчу рекламу «Слуги народу» «...Немає значення, якою мовою...», «...Немає значення, якому Богу...».
Вибори відбулися. І хоча ще не в усіх регіонах оголошені остаточні результати, можна підвести перші висновки – влада «слуг» очікувано зазнала нищівної поразки. Як організаційно, так і за результатами.
Війна в Нагірному Карабаху (Арцаху – по-вірменськи) дещо несподівано активізувала зовнішньополітичне мислення в українській громаді аналітиків та публіцистів і розділила її на прихильників Азербайджану (яких, очевидно, є більше) і прихильників Вірменії. Українські медії наводять сотні аргументів на користь однієї і другої держав, намагаючись при цьому зберегти паритетність. Домінантною стала думка, що Україні не вартує підтримувати ні одну зі сторін у конфлікті, оскільки це може лише зашкодити нашій державі.
Останні два з лишком місяці в Україні багато говорять про події в сусідній Білорусі, обговорюють перспективи, можливі результати масових протестів проти диктатури Олександра Лукашенка. Чи переможуть урешті-решт національно-демократичні сили? Чи вони зазнають поразки, а країна буде окупована Росією (під якимсь пристойним претекстом)? Чи Лукашенко залишиться на своїй посаді, навіть у разі окупації країни, чи на його місце призначать («оберуть») когось іншого, якогось узгодженого з Москвою «гауляйтера» тепер уже не Республіки Білорусь, а «Західного федерального округу» Російської Федерації?
Відповідно до статті 19 Конституції України всі органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти в порядок і в спосіб, визначений Конституцією і законами України. В свою чергу, повноваження Президента України визначено в статті 106 Конституції України. І попри те, що пункт 31 статті 106 Основного Закону зауважує, що Президент України здійснює й інші повноваження, визначені Конституцією України, але всі вони впираються в стелю саме Конституції.
В цьому році ми вже вшосте відзначили День захисника України 14 жовтня – у день Покрови Пресвятої Богородиці, день Українського козацтва та день створення героїчної Української Повстанської Армії.
9-11 жовтня в Переяславі відбувся семінар для виховників і тренерів гри «Джура». Це черговий етап у творенні і розбудові Школи виховника джур, що став ще одною ланкою системи національно-патріотичного виховання української молоді.
За останнє десятиліття Росії вдалося ліквідувати по суті будь-яку організовану українську етнічну спільноту в Російській Федерації, вторгнутися в Україну, силою анексувати частину її території і створити значною мірою заморожений конфлікт.
Україна нині захлинається від потужної хвилі «миротворчої» істерики в медіа, у політичних виступах партійних діячів та в закликах депутатів усіх рівнів. Пацифісти з болем і жалем розповідають, як плачуть матері солдатів, а щоб такого не було, закликають не чинити сильного опору агресору та примиритися з ним (можна й на його умовах). Вони пропонують мир за будь-яку ціну.