Уже через два дні після ухвалення 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України, їй була кинута перша "чорна мітка" – Павло Вощанов, прес-секретар президента Єльцина, офіційно заявив, що Росія залишає за собою право порушити питання кордонів країн, які оголосили про свою незалежність.

Вівторок, 08 квітня 2014 00:00

Обережно: імперія!

З легкої руки президента США Рональда Рейгана Радянський Союз назвали імперією зла. Але колишнім громадянам СРСР важко усвідомити, що таке імперія. Адже в домі повішеного не говорять про мотузку. В радянській історичній науці вивчення устрою імперських держав, м’яко кажучи, не заохочувалося.

Михайло Добкін подався у президенти з далекосяжним наміром – запровадити федералізацію найперше шляхом запровадження свого «язика» в Україні як державного, наслідуючи таким чином старших і досвідченіших «товаріщєй» – Олександра Єфремова і Михайла Чечетова, якіу Верховній Раді, трохи знизивши тембр, продовжують наполягати, і то з погрозою: якщо хочемо зберегти Україну, то давайте «русскому язику» статус державного. Отакої, бачте, за ними стоїть велика потуга виборців, хоча жодним словом не обмовилися, звідки ця потуга взялася, і хто саме накручує її на свій політичний копил. Бо якщо б вони були українськими патріотами, то пригадали б своїм шановним виборцям, і тим, чию злочинну волю виконують, що у них жодної рації немає, бо з цього надзвичайно болючого для кожної нації питання ще за радянської влади велась розсудлива полеміка на різних рівнях і в найавторитетніших виданнях. І найвідоміші інтелектуали уже сказали своє вагоме і справедливе слово на підтримку рідної мови кожної нації на своїй території, і ці наміри були схвалені Законом України про мови і закріплені Конституцією України, так що законослухняні громадяни повинні ними користуватись, а не займатися політичним ворохобством, пригальмовуючи тим самим розв’язання інших суспільних проблем.

Понеділок, 07 квітня 2014 00:00

Загублені в Криму

Насьогодні кількість українських військовослужбовців, які на момент російської агресії перебували у Криму, оцінюється у 18 тисяч. Російська пропаганда намагається поширювати думку, що більшість цих військових погодилися, та ще й «добровільно», перейти на бік російської армії, прийняти російське громадянство та скласти присягу на вірність Російській Федерації. Дійсно, кількість військових, як тих, які повертаються зараз на материкову Україну, так і тих, які за даними ЗМІ та інтернет-мереж збираються це зробити, значно менша від цієї цифри. В соціальних інтернет-мережах подекуди з’являються лайливі коментарі та оцінки щодо згаданих військовослужбовців, яких без достатніх на те підстав звинувачують у зраді та співробітництві з російськими окупантами.

6 квітня о 23.45. в Криму, в селищі міського типу Новофедорівка, Сакського району, в коридорі офіцерського гуртожитку двома пострілами впритул російським військовослужбовцем, молодшим сержантом Зайцевим був застрелений військовослужбовець в/ч1100 майор К., який зберіг вірність Присязі на вірність народу України готувався до виїзду на материк. Попередньо було встановлено, що одна куля потрапила українському офіцеру в груди, а друга в район ока. Є свідчення того, що тіло загиблого переміщали – від третього поверху ведуть сліди крові. Встановлено також, що товариш загиблого – офіцер оперативного відділення штабу військової частини ЗСУ капітан Артем Єрмоленко був по звірячому побитий та заарештований російськими солдатами і переданий до слідчого відділу Чорноморського Флоту РФ. На місце злочину виїжджала оперативна група Сакського міськвідділу міліції, військова прокуратура та слідчий зі Слідчого комітету РФ. Тіло вбитого українця забране ними, тепер слід очікувати «зачищення слідів» і висунення, для прикладу, версії стосовно того, що мав місце конфлікт на побутовому ґрунті, а винуватець і вбивця – капітан Єрмоленко. Або ж такої: двоє українських військових підступно напали на мирного молодшого сержанта Зайцева, який діяв в рамках прийнятної самооборони. Мабуть, йому ще й позачергову відпустку нададуть, ще й якесь брязкальце (медаль) за «мужність» чи за «відвагу» вчеплять.

П'ятниця, 04 квітня 2014 00:00

ПОВЕРНУТИ КРИМ

Ситуація навколо і наша роль

Те, що Путін ненавидить Україну і хотів би стерти її з карти світу – не таємниця. Намагаючись відновити імперію, він запрягає до своєї колісниці тисячі професійних кремлівських брехунів і так званих діячів російської (не)культури, щоб виправдати політику аншлюсу Автономної республіки Крим і представити Україну як осередок неофашизму, антисемітизму, ультранаціоналізму й екстремізму. Цивілізований світ збагнув суть путінської брехні та злодійства. Реагують і лідери впливових у світі єврейських організацій, представники яких рішуче відкидають прояви антисемітизму в Україні. Москва, зі свого боку, лякає євреїв, котрі засуджують військову окупацію Кримського півострова та спроби дестабілізації України «другим Голокостом».

Четвер, 03 квітня 2014 00:00

Агресія з запахом газу

Росія почала готуватися до агресивних дій проти України буквально з перших днів утвердження Володимира Путіна на чолі цієї держави. Це сталося на межі 1999 і 2000 року, майже одночасно із завершення президентських виборів в Україні. Сьогодні часто пробують пояснити дії Путіна та його оточення втратою ним здорового глузду та імпровізацією, ґрунтованою виключно на ненависті і страху перед можливими поширенням демократичних процесів та протестів з України на територію керованої ним Росії. Воно так і не так – все ж таки сьогодні починає вимальовуватися певна, раніше прихована і вельми несподівана логіка дій російського керівництва.

25 березня, виступаючи в парламенті, в.о. міністра оборони Ігор Тенюх повідомив, що лише 4 300 українських військовослужбовців з Криму бажають продовжити службу у ЗСУ (перед початком російської агресії в Криму та Севастополі дислокувалися 18800 військовослужбовців, зних військово-морських сил– 11900, повітряних– 2900, решта військових частин– 4тисячі). Цифри шокували, на тлі втрати військового майна, озброєння та практично всього бойового складу ВМС. Після чого Тенюх закономірно, хоч і з високо піднятою головою, подав у відставку.

1932 року, напередодні спровокованого сталінським режимом Голодомору, видатний російський фізіолог Іван Павлов прийшов до висновку: "Хочу висловити свій сумний погляд на російську людину – вона має таку слабку мозкову систему, що не здатна сприймати дійсність як таку.

Інтерв'ю

Микола Посівнич: «Українське підпілля заміняло державні структури, не маючи своєї держави»

Чиновники, Служба безпеки України, поліція та навіть пенітенціарна служба впродовж цілого місяця допомагали дослідникам вирвати...

06-03-2018 Інтерв'ю

Націософія Олега Багана

9 лютого відзначив свій 55-річний ювілей відомий дрогобицький науковець і публіцист, керівник Науково-ідеологічного центру ім...

26-02-2018 Інтерв'ю

Коліївщина - перша національна революція у Європі

Коліївщина 1768 року - Велике Повстання козаків-гайдамаків і українського селянства чи перша національна революція у...

12-02-2018 Інтерв'ю

Веб-дизайн