Заява, яку було опубліковано після зустрічі лідерів-країн Північноатлантичного альянсу в Лондоні, дещо дивує своєю «особливою логікою».

Комунікація «зеленої» влади з суспільством базується на певній кількості не ідей (там з ідеями проблеми), а рефлексів, котрі вона хоче і намагається навіяти мільйонам громадян України. «Команда Зе» свідомо поширює примітивне мислення в стилі «Кварталу 95» та зоологічний егоїзм «аби мені було добре, а на державу і своїх співвітчизників начхати», сприяє формуванню байдужості до долі України і прагнень урятуватися за будь-яку ціну, погоджуючись на будь-яку зраду, на жорстокі та принизливі умови. Для цього використовуються різні методи, зокрема й залякування неминучими на всякій війні людськими втратами.

25 років тому 5 грудня 1994 року відбулося найбільше пограбування в історії людства – Геополітичне пограбування. Україну – державу з третім у світі за потужністю ядерним потенціалом – пограбували і залишили беззахисною. Щоб менш ніж за 20 років приступити до остаточного згортання української державності. Пограбували зухвало і цинічно, за попередньою змовою групи країн, використовуючи посібників в Україні. Зробили Україну без’ядерною, а отже – беззахисною.

Сторінка з римського щоденника

Півроку тому відомий політик сказав, що «головне – припинити стріляти». Україна на Донбасі припинила, а ворог – ні. Тому знову гинуть і здобувають поранення наші бійці, стаючи мішенями для російських снарядів, ракет, куль і мін. Ось такий «зелений» мир, що наближає Україну до поразки й краху.

Чим ближче до нормандського саміту, тим чіткішими є сценарії Кремля з «упокорення України». Слова Лаврова знову наголосили на тій позиції, з якою Путін їхатиме до Парижа.

Цього року виповнюється 80-ліття з початку радянсько-фінської, так званої «зимової війни» 1939-1940 років. Не думаю, що на цю дату в нас особливо звертатимуть увагу. А шкода…

Росія у боротьбі проти націй, які прагнуть визволитися з-під її влади, ніколи не була особливо перебірливою у методах і засобах. Крім військової сили та збройної агресії, в арсеналі Москви також є чимало інших підступних цинічних інструментів. В тому числі таких, які покликані створити викривлене сприйняття дійсності у власних громадян і інших держав світу. Один з улюблених – навішування ярликів.

Геноцид – явище давнє як сама історія, але його витоки людство почало осмислювати вчора. «Вчора» – за історичними мірками, звісно. Геноцид переможця у давньому світі мав лише дві відповіді.

Після зйомки музичних композицій для фільму Сергія Проскурні про історію України ми вертали додому. Коли завезли Данила Перцова на Цимбалів Яр і попрощалися, раптом Данило показав на мигах, щоб я зупинився й зачекав. Невдовзі він вибіг з двору, тримаючи в руках трембіту Михайла Тафійчука, яку я позичав йому для виступу на презентації фільму «Захар Беркут» та якусь зарамлену картину. «Ось, тримай! Це тобі передав подарунок Романщак! Там ще є цікава групова світлина з кобзарями, може когось можна пізнати?»