Неділя, 18 січня 2015 22:00

Конкістадорське месіянство

Роман КОВАЛЬ
Конкістадорське месіянство

Ідеї богообраності і виключності вже неодне століття каламутять свідомість росіян. Ця віра в божественне призначення Росії, віра в Росію, як спасителя людства, не тільки п'янила росіян, але й формувала хибні орієнтири і рухала їх на чужі землі в надії виконати своє «божественне призначення» – об’єднати навколо Москви народи світу.

Навіть найкращі, найрозумніші представники московського народу, такі, як Н.Бєрдяєв та П.Чаадаев, не змогли позбутися віри у цю місію Росії, «накладену на неї царем небесним і земним». Ніколай Бєрдяєв, визнаючи, що «російська політика може бути лише імперіалістичною», в той же час стверджував, що «імперіалізм наш, згідно нашої ролі у світі, має бути таким, що щедро дарує, а не по-хижацькому забирає». Адже, «месія за своєю містичною природою – жертовний, і народ-Месія може бути лише жертовним народом. Месіанське чекання є лише чеканням порятунку через жертву». Безсумнівно, що Н.Бєрдяєв правий.

Але ці жертви приносять підросійські народи! І вони аж ніяк не чекали, аби на них «зійшов російський народ-Месія». І якщо підросійські народи прагнуть вирятуватися, то саме від росіян!

Московський народ витворив новий тип месіянства: не жертовного, а розбійного, конкістадорського, яке несе не порятунок людству, а поневолення. Злиденний та вбогий московський імперіалізм не може «дарувати від достатку» йому просто немає що дати світові, окрім динамічних орд напівголодних кочівників, які, за виразом Н.Данілєвського, займають «простір не шляхом завойовницьких воєн, а шляхом вільного розселення».

Ця полонена земля й працювала на російський народ, – писав росіянин Ф.Степун, – працювала без того, щоб він сам по-справжньому на ній трудився. Так постійний колонізаційний розлив Росії, невпинний припливхлібодайних рівнин, які треба поспішно заселювати й засівати, звільнив російський народ не лише від конечності, але й можливості старанної та пильної праці на землі... Так упродовж сторіч творився в Росії стиль малокультурного, варварського господарювання, психологія безлюбовного ставлення до землі...».

Оце нестримне бажання включити «у склад Російської Держави горизонт» і визначає вороже ставлення до Москви ледь не цілого світу. Навіть русофіл Шафаревич усвідомлює це. «Легко зрозуміти, – пише він, – який жах і гнів викликає це у інших, особливо маленьких народів, які бачать неоглядну масу, що на них насувається, яка готова розчинити їх в собі без залишку».

Правдиво сказано! Але, не зважаючи на розуміння небезпеки, яку несе московський народ, Шафаревич пропонує вирішувати національне питання шляхом перетворення сил відштовхування в сили зближення.

Мссіянізм та концепція «Москви – Третього Риму» є фундаментом ідеології російського імперіалізму. Як відомо, ще на початку XVIст. ідею Москви як центру світу висловив псковський монах Філофей. Він називав Константинополь другим Римом, Москву – третім і стверджував, що «четвьортому не бувать». Така імперська «теорія» обґрунтовувала «справедливість» включення Московією, а згодом Росією у свій склад «горизонту», доводила «право» Москви визначати долю неросійських народів, керувати їхнім політичним та культурним життям, власне, нав'язувати їм свій, московський, спосіб життя, свою мову, свої традиції... У XVIII ст. царський міністр Зубов склав проект створення єдиної європейської держави зі столицею у Петербурзі... У XIX ст. один з ідеологів великодержавної політики Ф.Тютчев писав про Росію «від Нілу до Неви, від Ельби до Китаю, від Волги до Євфрату, від Гангу до Дунаю»...

Щоправда, деякі елітні патріоти Росії, такі, як академік І.Шафаревич, доводять, що ідея «Москви – Третього Риму» ніяк не проявилася в народній свідомості. Справді, де тут помітити на державному гербі Росії двоголового римського орла, який закарбувався у свідомості кожного Москвина?!

Але Шафаревич наполегливо доводить, що концепція «Москви – Третього Риму» не мала політичного аспекту, не рухала Росію «до якоїсь експансії або православного місіонерства». І, взагалі, «ніяк за цей час не виявилася».

Скільки народів завойовано, скільки поколінь вирізано російськими «культуртрегерами», а Шафаревичу хоч плюй у вічі, – він стверджуватиме, що ні експансії, ні завойованих народів, ні убитих і замордованих не було!

Власне, така позиція не єновою. Ще сто років тому духовний батько новітніх російських шовіністів Н.Данілєвський писав про «свабодноє рассєлєніє русскава народа», який, на його думку, не міг руйнувати чи поневолювати нації, бо таких просто не існувало. «Ніколи зайняття народом призначеного йому історичного поприща, – писав він, – не коштувало менше крові і сліз, Він (російський народ – Р.К.) терпів багато неправд і утисків від татарів і поляків, шведів і мечоносців, але сам нікого не утискав... Споруджена ним будівля держави не закладена на кістках поневолених народностей. Якщо ж розглядати справу по совісті і чистій справедливості, то ні одне з володінь Росії не можна назвати завоюванням – в поганому, антинаціональному, ненависному для людства смислі. Чи багато є держав, котрі можуть сказати про себе те ж саме?».

Не важко передбачити, що писав би Данілєвський про гегемоністську політику Совєтської Росії у XX ст., якби дожив до тих днів. Гадаю, що совнарком втратив талановитого ідеолога Всесвітньої совєтської соціалістичної республіки, точніше Всесвітньої російської імперії. Недаремно Шафаревич обходить тему жовтневої революції, не прагне розпочати дискусію про російську ідею всесвітньої пожежі, про енергійні спроби російських більшовиків збудувати Всесвітню совєтську соціалістичну «республіку», про модернізацію російської імперії під назвою «СССР», бо ці події якраз і підтверджують існування великодержавної ідеї «Москви – Третього Риму». І хай реалізація її здійснювалася під іншими назвами, суть від того не змінилася.

Так само, під іншими назвами у російському фольклорі відображалося «собіраніє землі русской», «об’єднання» переможених держав і народів довкола «московської осі», оспівувалися завоювання Єрмака, Петра І та інших російських конкістадорів.

А хіба маніакальна думка, що «славянскіє ручьі сальются в русском море» не свідчить про прагнення Москви стати центром, принаймні слов’янського світу? Хіба марення того ж Данілєвського про Всеслов’янський Союз не підтверджують цього? Згадаймо й фундаментальне твердження його історіософії: «...Природній порядок речей може базуватися лише на гегемонії Росії».

Про «велике вселенське об’єднання» довкола Росії пашталакає й один з діячів російської еміграції В.Зарубін.

«Всі великі народи проходять через месіянськусвідомість, – писав Н.Бєрдяєв. – Слов’янська раса йде на зміну іншим расам, які вже відіграли свою роль..., це раса майбутнього». І на чолі її стоятиме Росія, твердить Бєрдяєв.

Безсумнівно, саме «передчуття», що Росія призначена до чогось великого, штовхало патріотів на великі «подвиги», на завоювання все нових і нових земель. І чим більше їх «приєднає» до себе Росія, чим більше народів підтопче під себе, тим більше вона вивищиться, тим більше сягне її «велич». Ось така генеза російської «maniagrandiose», месіанської ідеї-фікс російського народу.

В.Горський – представник російського дисидентського руху 70-х pp. правильно визначив першочергове завдання Росії: «подоланнянаціонально-месіянської спокуси». «Справжнє призначення Росії, – писав він, – полягає не в тому, щоб рятувати інші народи..., а в тому, щоб глибоко і остаточно викорінити вчинені злочини».

Важко не погодитися з В.Горським. Росія повинна не лише «відпустити» поневолені нею народи, але й покаятися за скоєні страшні злочини проти людства і людяності.

Але чи можливо це?!

P.S. Стаття написана і опублікована ще в 1992 році.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн