Як Москва, так і національні еліти угро-фінський та тюркських народів чудово усвідомлюють: якщо сьогоднішній фронт боротьби за національне існування – це суверенітет республік, то фронт завтрашнього дня – це освіта. «Дайте мені німецьку школу, і я за 10 років створю націю», – сказав творець новітньої Німеччини Отто фон Бісмарк.
Цю тезу добре усвідомлюють «на берегах Конопляної річки». Саме тому, з приходом до влади Владіміра Путіна, наступ на національні школи народів Ідель-Уралу набрав неймовірних розмахів.
Ситуація з навчанням рідною мовою (як і сама роль національної школи) не є однаковою для всіх народів волзько-уральського регіону. Наприклад, для двох тюркських народів (татар та башкир), іслам є одним з головних маркерів ідентичності, що зберігає націю від асиміляції великорусами. Втративши рідну школу татари ще матимуть шансів зберегти своє національне «Я» та відродити власну культуру. Поміркований іслам зіграє для них роль «останньої фортеці національної ідентичності». Водночас ліквідація системи освіти рідною мовою та подальша русифікація можуть підштовхнути татар і башкир на шлях салафізму. Такий сценарій не лише згортає можливості для проекту «Великого Ідель-Уралу» (формат 3х3: три тюркських і три угро-фінських республіки), але й відрізає можливість налагодження подальшого діалогу між ісламістським проектом Ідель-Урал (у форматі двох республік: Татарстан і Башкортостан) та Москвою. Отже, Кремлеві варто було б двічі подумати над недалеким майбутнім: непримиренний ворог (ісламістський проект малого Ідель-Уралу), діалог з яким неможливий, чи багатонаціональні держава (конфедерація угро-фінів та тюрків – великий Ідель-Урал), відкрита до співробітництва і порозуміння. Відтак питання національної освіти відіграватиме не останню роль у конструюванні нової геополітичної дійсності цілого регіону.
Натомість шлях до формування сучасної ідентичності фінно-угорських народів лежить через систему освіти національними мовами. Ліквідація рідної школи – перший крок до знищення удмуртів, марійців, ерзя та мокши. Очевидно, що ці прості істини розуміють і національні еліти. Так, вже не перший рік, удмурти боряться за обов’язкове вивчення удмуртської мови у школах республіки. У місцевих ЗМІ, як і в соціальних мережах, триває жваве обговорення цієї ініціативи. Поки удмурти лише борються за обов’язкове вивчення удмуртської у школах, інші народи Ідель-Уралу вже завоювали собі це право.
У Татарстані всі школярі окрім російської вивчають ще й татарську: з 1 по 11 клас. У Башкортостані та Чувашії вивчення національної мови є обов’язковим з 1 по 9 клас. Певних успіхів досягли і фінно-угри: у Мордовії дана ініціатива стартувала 8 років назад, а в Марій-Ел – лише влітку 2013 року.
Безумовно, запровадження обов’язкового вивчення мови корінного народу зустрічає спротив певної частини батьків. Справа не лише у батьках-великорусах, але й у тих родинах, для яких національна, зокрема і мовна ідентичність, мають лише матеріальний вимір («не вигідно вчити», «не приносить грошей»). Федеральна влада добре попрацювала над тим, аби максимально ізолювати національні мови – до рівня загальноосвітніх шкіл. Важливо зрозуміти, що завдання Москви – не закрити навчальний заклад, а переконати корінні народи у безперспективності вивчення рідної мови. Головна зброя Кремля у винищенні нескорених націй – це не «Гради» та «Урагани», а «Манкуртизація».
Підсумовуючи сказане, можемо порадити народам Ідель-Уралу:
1. триматися своєї позиції, не зважати на "сльози манкуртів", наполягати на запровадженні позитивної дискримінації;
2. боротися за розширення сфер вжитку національних мов;
3. варто вимагати та добиватися не лише відкриття ерзянських чи марійських груп у змішаних дитячих садочках, а й запровадження рідної мови до системи вищої освіти;
4. добиватися «монетизації» знання рідної мови: премії, стипендії, обов’язковість знання мови для одержання роботи тощо.
Слід пробити вікно до світу комунікацій та високих технологій (електронні книги та віртуальні додатки національними мовами тощо). Головна задача наступних років – вирвати мови народів Ідель-Уралу з тісних рамок фольклору та етнографії. Лише прагнення до експансії і постійне «жадання більшого» здатні забезпечити гідне місцем під сонцем кожній національній мові.
Жадайте, боріться, перемагайте!