Понеділок, 29 серпня 2016 14:14

Реформи не для форми

Юрій Сиротюк
Юрій Сиротюк Юрій Сиротюк

Україна перебуває в стані війни. Будь-які кроки з реформування країни мають виходити з цієї точки. Майбутній розвиток буде нерозривно пов’язаний із безпековим сектором.

Досвід цієї війни показав, що зберегли країну не військове керівництво чи мінські перемовини, а українська нація. Вона організувала постачання армії, підняла бойовий дух і фактично зупинила Путіна. Готова була йти далі, якби її не загальмували мінські угоди. І тут маємо ключову загрозу – конфлікт між нацією, яка хоче будувати національну державу й не хоче бути колонією, і керівництвом держави, яке, на жаль, продовжує колоніальну форму державності із системою визиску та приниження населення. Щоб кудись рухатися, треба подолати цей глибинний конфлікт, що полягає у відсутності в нації достатньої влади, повноважень і ресурсів.

Очевидно, що Україна повинна почати реформування з підняття рівня обороноздатності. Досвід країн, які воюють і які мають великі кордони з агресором та не можуть сподіватися на зовнішню допомогу, або нейтральних країн показує, що воювати можна, лише залучивши все населення. Це демонструють Ізраїль, Швейцарія, країни Балтії. Але країною може рухати еліта, яку ми 25 років шукаємо. Схід казав, що нею можуть бути керівники парткомів і «червоні директори», Захід – що інтелігенція. Але насправді еліта визріває сьогодні – це військові ветерани. Саме вони дійсно мають право на владу, ці 200 тис. учасників бойових дій. Вони повинні стати кістяком еліти нації, а отже, мати перевагу поміж претендентів на будь-яку державну посаду, бо своїм життям і кров’ю захищали країну. Як в Ізраїлі, де ти не станеш міністром чи великим реформатором, не відслуживши в армії. Ключова реформа має полягати в тому, що пасіонарна частина нації повинна отримати максимальні можливості, повноваження та відповідальність за здійснення змін у країні. Ми маємо використати енергію того волонтерського, революційного та добровольчого руху в побудові держави.

Будь-які перетворення, як на мене, треба починати з реформ світоглядних. З усвідомлення того, що до нас не мають приїхати іноземці щось реформувати, бо це традиція колонії. Національна держава сама справляється. Нашу реформу я почав би зі спроби повернутися до коріння, віднайти, наново перезавантажити нашу ідентичність. Зрозуміти, хто ми є, чим ми є і чим можемо бути для світу. Іншої ідентичності, ніж національна українська, ми не зможемо зробити. Усі спроби побудувати якесь громадянське суспільство «украінцев», демократичних російськомовних людей, які воюють з авторитарними російськомовними людьми, приречені на провал. Що стосується безпекової сфери, то тут реформи очевидні й зрозумілі. Ми бідна країна, найбідніша у Європі. Ми не можемо вести війну з крилатими ракетами, дронами, авіаносцями та сучасною авіацією. У нас всього цього немає, і ми його навіть не зможемо купити, бо один сучасний український танк «Оплот» коштує $8 млн. і за два роки війни держава не спромоглася поставити жодного на озброєння армії, продаючи їх по всьому світу. Казки про професійну армію – дурниці. У нас ні часу, ні ресурсів. Ми можемо вести війну бідної країни, коли кожна людина має військові навички, вміє користуватися зброєю і ворог боїться в цю країну лізти. Так, як в Афганістан, де всі вміють і готові стріляти. Ми повинні запровадити військовий вишкіл за швейцарським зразком, створити державну патріотичну систему виховання (зараз цього немає), все ж таки вкластися в ті військові технології, які в нас збереглися. Україна має певний потенціал у ракетних технологіях, бронетехніці, авіації. Ключові реформи повинні стосуватися й інформаційної сфери. Мусимо виходити з реалій війни, бо нерозумно, знаючи, що хата горить, казати: ми зробимо євроремонт і все буде добре. Жодні єврошпалери не врятують будинок від пожежі, жодні економічні реформи не врятують країну від війни.

Є дві ключові константи. Перша – українська нація мусить для себе відвоювати Україну, повернути собі статус господаря, мовного, фінансового, владного, відвоювати Київ. Бо, на жаль, після революції до влади прийшли нащадки колишніх колоністів, ті, кому добре жилося за царя, за совка і зараз добре живеться. А українці знову опинилися поза бортом реформ. Друга – всі реформи мають бути спрямовані на скріплення сектору безпеки, підвищення антитерористичної загрози, використання енергії української нації. Тому що всі інші реформи будуть реформами на піску. Ми можемо проводити якісь там прозорі тендери, але якщо українська більшість житиме в гетто, то це призведе до нової Коліївщини.

Loading...

Інтерв'ю

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Олег Медуниця: Віримо в перемогу України й робимо все задля цього

Вже рік як Організацію Українських Націоналістів очолює сумчанин Олег Медуниця. А от корені його роду...

17-02-2024 Інтерв'ю

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла...

28-01-2024 Інтерв'ю

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії

Українська Перемога і розвал московії. Дві абсолютно взаємозалежні категорії. Без розподілу росії та проголошення на...

17-01-2024 Інтерв'ю

Веб-дизайн